Справа № 444/1128/24
Провадження № 2/444/629/2024
17 липня 2024 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Олещук М. М.
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через підсистему «Електронний суд» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" за кредитним договором № 23.02.2023-100002710 від 23.02.2023 року в сумі 10695 грн. 95 коп., та судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 23.02.2023 укладено Кредитний договір (оферти) № 23.02.2023-100002710. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 7000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 23.02.2023, строком на 28 днів. За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію. Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до Договору від 23.02.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 7000 грн. строком на 28 днів, ОСОБА_1 23.02.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 7000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 14.03.2024, утворилась заборгованість у розмірі 10695,95 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., по процентам в розмірі 2645,95 грн. та комісії 1050,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №23.02.2023-100002710 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. ОСОБА_1 23.02.2023 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7000 грн., а отже акцептовано умови Договору.
У зв'язку з наведеним вище, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 23.02.2023-100002710 від 23.02.2023 у розмірі 10695 грн. 95 коп. та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В позовній заяві позивач просить проводити розгляд даної справи у відсутності представника ТОВ «Споживчий центр».
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 03.06.2024 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, розгляд справи призначено на 17.07.2024 року.
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з вимогами зазначеними у позовній заяві він не згоден з наступних підстав. Так, 23.02.2023 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ним, за допомогою веб-сайту https://sgroshi.com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ ««Споживчий центр», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 23.02.2023-100002710. Згідно з умовами кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 7 300,00 грн.; строк кредитування - 28 днів; ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «Економ». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Ставка «Стандарт»- стандартна фіксована незмінна ставка у розмірі 1,5 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім першого чергового періоду та періоду «Економ».
Відповідач вважає, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим та не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів.
Крім того, відповідач зазначає, що в період виконання умов Кредитного договору, він має статус військовослужбовця Збройних Сил України, а на них поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до них не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також є відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково, а саме в розмірі 7000,00 грн., а в задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - відмовити.
У зв'язку із наведеним, враховуючи, що відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідачем викладено свої доводи та міркування щодо позову, а позивач просить проводити розгляд справи у відсутності його представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.02.2023 року підписано пропозицію про укладення електронного кредитного договору (оферту) (арк. спр. 16-19). В пункті 3 цієї пропозиції зазначено, що умови надання кредиту, а саме: сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом встановлюються в Заявці, яка є невід'ємною частиною оферти.
Відповідно до п. 4.1 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.
Відповідно до п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Згідно з п. 6.3 Договору, Позичальник зобов'язався Використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - не пізніше термінів, вказаних у Графіку платежів; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
У Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) зазначено: дата видачі кредиту 23.02.2023; сума кредиту - 7000 грн. 00 коп.; дата повернення кредиту - 22.03.2023 року; період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту; ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду «Економ»; ставка «Стандарт»- стандартна фіксована незмінна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім першого чергового періоду та періоду «Економ» (арк. спр. 20).
Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як встановлено з матеріалів справи між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.02.2023 року підписано пропозицію про укладення електронного кредитного договору (оферту), яку відповідач підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було відправлено відповідачу на номер телефону (арк. спр. 21).
Позивачем вказано, що відповідач порушив умови та свої зобов'язання за Договором кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 14.03.2024 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 10695,95 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., по процентам в розмірі 2645,95 грн. та комісії 1050,00 грн., на підтвердження чого позивачем подано Довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №23.02.2023-100002710 від 23.02.2023р. (арк. спр. 9).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
На час розгляду справи відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення вищевказаної заборгованості та про причини несвоєчасного погашення такої у добровільному порядку.
У відзиві відповідач не заперечує щодо стягнення з нього заборгованості в сумі 7000,00 грн. та вважає, що з нього не можуть бути стягнуті проценти за користування кредитом та коміся, оскільки він є військовослужбовцем.
Так, відповідно до ч. 15 ст. 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
З матеріалів справи, зокрема із довідки №377/РВЗ від 15.02.2024 року, виданої ВЧ НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (арк. спр.30).
Із довідки №210 від 21.04.2022 року встановлено, що молодший сержант призваний по мобілізації ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 з 02.03.2022 року (арк. спр. 31).
Отже, у момент, коли відповідач був призваний на військову службу нарахування процентів відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не повинно здійснюватися.
Таким чином, проценти за користування кредитними коштами були нараховані у період, коли відповідач здійснює військову службу, у зв'язку із чим, суд враховує посилання відповідача у відзиві на позов на безпідставність нарахування процентів за кредитом.
З наданої позивачем Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №23.02.2023-100002710 від 23.02.2023р. встановлено, що станом на 14.03.2024 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 10695,95 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000 грн., по процентам в розмірі 2645,95 грн. та комісії 1050,00 грн.
Умовами Заявки передбачено сплату комісії - 15% від суми кредиту, яка дорівнює 1050 грн. 00 коп., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту та пов'язана з наданням кредиту.
Відповідно до ч. ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
ТОВ «Споживчий центр» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.
Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Отже, умови договору про нарахування позивачем разової комісії при видачі кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії пов'язаної з наданням кредиту належить відмовити.
За таких обставин, оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача 7 000 грн. заборгованості за кредитним договором № 23.02.2023-100002710 від 23.02.2023 року, а щодо стягнення заборгованості по процентам в розмірі 2645,95 грн. та комісії в сумі 1050,00 грн. належить відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 в сумі 1609,68 грн. виходячи з розрахунку: 7000 грн. (задоволені позовні вимоги) становлять 66,45 % і від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2422,40 грн. складають 1609,68 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.02.2023-100002710 від 23.02.2023 року у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами та комісією - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 68 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: 01032, Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 23.07.2024 року.
Суддя: Олещук М. М.