1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12592/23 1-кп/335/471/2024
23 липня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 17 січня 2023 року за №42023081370000039, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, військовослужбовця, солдата військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
19.12.2023 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023081370000039 від 17.01.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
Відповідно до ухвали судді від 20.12.2023 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 22.12.2023.
В кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 неодноразово було продовжено обраний відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зокрема, відповідно до ухвали суду від 31.05.2024 строком до 28.07.2024.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду у зв'язку з вчиненням особливо тяжкого злочину. Також обвинувачений у разі не продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході судового слідства, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, так само може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки має до цього схильність, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні
Враховуючи наведене, вважав, що до обвинуваченого не може бути застосований менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, тому підстав для задоволення клопотань сторони захисту та військової частини немає.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та викладені в ньому доводи.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу вважала, що ризики прокурором не доведені, вказала на те, що обвинувачений має бажання продовжити проходити службу. У зв'язку з цим вона заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід, який дозволить обвинуваченому продовжити проходити військову службу. Вважала, що спочатку це може бути домашній арешт. Також просила при вирішенні даного клопотання врахувати наявність клопотання командира військової частини НОМЕР_1 щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу та гарантування зарахування для проходження військової служби, а також наявність двох поручителів - яленів родини ОСОБА_4 ..
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив йому змінити запобіжний захід на будь-який інший, який може бути сумісним з проходженням ним служби у військовій частині НОМЕР_1 . Вказав на те, що в нього немає жодних намірів ухилятися від суду, впливати на свідків, оскільки своєї вини він не заперечує та визнає її повністю, але хотів би продовжити службу та приймати участь у супротиві російській агресії. Зазначив, що він зробив відповідні висновки, готовий понести покарання, але наразі він міг би продовжити службу, а не відбувати покарання у виді позбавлення волі.
Також, в судовому засіданні від 31.05.2024 були заслухані пояснення гр. ОСОБА_7 (матері обвинуваченого) та гр. ОСОБА_8 (дружини обвинуваченого). Останні пояснили, що ті заяви, які вони скерували до суду щодо взяття на поруки ОСОБА_6 вони підтримують та просять задовольнити клопотання сторони захисту. Відповідальність, яка передбачена за порушення умов поруки їм відома та зрозуміла. Вважають, що наразі відсутні ризики, про які зазначено у клопотанні прокурора.
Окремо, в судовому засіданні від 31.05.2024 був заслуханий представник військової частини НОМЕР_1 помічник командира з правової роботи ОСОБА_9 , який зазначив, що наразі військова частина готова забезпечити проходження військової служби ОСОБА_6 , оскільки у зв'язку з тяжкою ситуацією, яка склалася на фронті існує суттєвий брак кадрів та виникла нагальна потреба у військових, які б могли бути задіяні у відсічі наступу ворога. Задля усунення ризику щодо впливу на свідків, на який посилається прокурор у своєму клопотанні, військова частина може призначити ОСОБА_6 в інший підрозділ ніж той, де перебувають такі свідки, що виключить безпосереднє спілкування між ними. Загалом представник підтримав надане військовою частиною клопотання та просив його задовольнити.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали наданих клопотань дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали суду від 31.05.2024 клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_10 ) ОСОБА_11 задоволено. Продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_10 ) ОСОБА_11 , на строк до 07 червня 2024 року включно. Встановлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дів тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.
У випадку внесення застави і звільнення з-під варти покладено на обвинуваченого ОСОБА_12 ) ОСОБА_11 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Зобов'язано уповноважену службову особу місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.
Роз'яснено ОСОБА_4 обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.
Клопотань про скасування обраного запобіжного заходу згідно з ч.7 ст.176 КК України до суду не надходило.
Клопотання захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке наразі скеровано до суду є аналогічного змісту тому клопотанню, що було вирішено судом 31.05.2024. Будь-яких нових обставин, норм законодавства, які б дозволяли в цьому провадженні застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не зазначено. Окремо, суд звертає увагу на те, що стороною захисту не наведено правових підстав відійти від положень ч. 8 ст. 176 КПК України в її редакції на час вчинення кримінального правопорушення.
При розгляді клопотання, суд враховує, що ч.1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Як вже зазначалося, то відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання певним ризикам.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тому суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти дійсно обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Слід наголосити, що за приписами ч.8 ст.176 КПК України (які набрали законної сили 10.09.2022, тобто до зазначеної в обвинувальному акті дати вчинення кримінального правопорушення - 02.11.2022) під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто, тримання під вартою).
Відповідно до змісту ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Вказані положення КПК України фактично позбавили суд дискреційних повноважень визначати вид запобіжного заходу у справах про злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , а тому суд, не зважаючи на обґрунтованість доводів сторони захисту щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, бажання повернутися на службу, не може визнати їх такими, що можуть послужити підставами для відступу судом від приписів закону.
Позитивні характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 враховуються судом, проте на рішення щодо застосування іншого менш суворого запобіжного заходу не можуть вплинути, оскільки вимоги закону щодо застосування в даному випадку лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є імперативними.
За результатами розгляду клопотання, з урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України.
Про наявність ризику переховуватись від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років (за відсутності альтернативного виду основного покарання). Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність можливого покарання, ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Окрему, суд приймає до уваги те, що обвинувачений досить тривалий час не здійснював жодних заходів для повернення до військової частини до його затримання. При цьому, в судовому засіданні пояснив, що навіть після отримання повідомлення від слідчого не вважав за необхідне до нього з'являтися для того щоб встановити певні обставини і повідомити необхідну інформацію.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час, з урахуванням стадії розгляду судового провадження, свідки сторони обвинувачення судом не допитані та наявності такої необхідності зумовлена раніше встановленим відповідним порядком дослідження доказів по справі. Так, обвинувачений перебуваючи в одній військовій частині зі свідками об'єктивно може з ними спілкуватися щодо обставин справи, що суттєво вплине на можливість уникнення ним кримінальної відповідальності (за умови доведеності провини) та сприятиме перешкоджанню здійсненню розгляду кримінального провадження. При цьому, суд може обґрунтувати свої висновки за загальним правилом на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. З приводу свідків під час розгляду справи було встановлено, що обвинувачений спілкувався, зокрема, зі свідком ОСОБА_13 та знає його особисто. Визнання обвинуваченим своєї провини для суду немає наперед визначеного значення та зі спливом часу останній може змінити свою позицію.
Також відповідно до п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи воєнний стан, кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дійсно можна засвідчити існування такого ризику як можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення, чому додатково може сприяти обстановка проведення бойових дій та неможливість постійного контролю поведінки обвинуваченого з боку командування військової частини. Дії, що інкримінуються обвинуваченому, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії російської федерації, особливо, в бойовій обстановці, оскільки спрямовані на підрив основоположної засади функціонування Збройних Сил України - єдиноначальності.
Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що за станом здоров'я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).
Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).
У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, оскільки застосування менш суворих запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.
На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується ОСОБА_4 та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді поруки, домашнього арешту, навіть, цілодобового, не забезпечить, на переконання суду, належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 та нормативно не передбачено, а навпаки заборонено відповідно до ч.8 ст.176 КПК України.
Крім того, розглядаючи клопотання сторони захисту, на переконання суду, останнє не містить конкретного виду більш м'якого запобіжного заходу, який на думку захисника може бути застосований до обвинуваченого саме в цьому кримінальному провадженні. Щодо такого виду запобіжного заходу як поруки з врахування тих осіб, які виступили поручителями і того, що вони не мали достатнього впливу на обвинуваченого раніше і їх позиція не впливала на його протиправну поведінку, за наведених умов не є доцільним, тому клопотання є таким, що не може бути задоволеним.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст. ст. 178,182 КПК України та оскільки він визначений в самому мінімальному розмірі, приходить до висновку, що розмір застави, визначений відповідно до ухвали суду від 31.05.2024, порядок її внесення, перелік обов'язків обвинуваченого в разі її внесення та строк їх дії необхідно залишити без змін.
За змістом ч.5 ст.201 КПК України слід роз'яснити стороні захисту, що суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Відповідно до ст.205, ч.5 ст.331 КПК України ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Окремо, суд вважає, за можливе роз'яснити обвинуваченому положення ст. 81-1 КК України, якою було доповнено цей Кодекс відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі в обороні країни, захисті її незалежності та територіальної цілісності» № 3687-ІХ від 08.05.2024 (набув чинності 19.05.2024), з огляду на те, що він неодноразово зазначав про його палке бажання продовжувати військову службу та приймати участь в бойових діях з відсічі навали ворога.
Відповідно до ч.1 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Таким чином, вбачається, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є звільненням засудженого від подальшого відбування призначеного покарання до закінчення строку покарання за наявності певних підстав, передбачених ст. ст. 81, 81-1КК України.
Відповідно до ст. 81-1 КК України під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, передбачене цією статтею, не застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 цього Кодексу, а також до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище. Уразі застосування судом умовно-дострокового звільнення на підставі, визначеній цією статтею, така особа звільняється умовно-достроково від відбування лише основного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». При ухваленні рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом суд покладає на особу, звільнену від відбування покарання, обов'язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі ІНФОРМАЦІЯ_3 для укладення контракту та проходження військової служби. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 43 КПК України засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Питання щодо умовно-дострокового звільнення чи заміни невідбутої частини покарання більш м'яким відноситься до питань, які пов'язані із виконанням вироку і передбачені в статті 537 КПК України.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не вбачає законодавчо передбачених підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 193-196, 200-203, 322, 331, 333, 369-372, 376, 395 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 20 вересня 2024 року включно.
Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дів тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок (отримувач: ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; номер рахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172. В призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу - застава за ОСОБА_12 ) ОСОБА_11 , номер кримінального провадження в суді 335/12592/23, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 ) ОСОБА_11 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти.
Роз'яснити ОСОБА_14 ) ОСОБА_15 обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.
Ухвала про продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
В судовому засіданні оголосити перерву для виклику свідків до 12.45 год. 13.08.2024.
Визначити резервну дату судового засідання на 13.00 год. 22.08.2024.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 26.07.2024 о 09.30 год.
Суддя: ОСОБА_1