Справа № 567/996/24
Провадження №2-а/567/11/24
26 липня 2024 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2132083 від 12.05.2024 та закриття справи про адміністративне правопорушення
встановив:
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2132083 від 12.05.2024 та закриття справи про адміністративне правопорушення звернувся ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону полку 1 управління патрульної поліції в Житомирській області серії АНЕ №2132083 від 12.05.2024 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Вказує, що дана постанова мотивована тим, що 12.05.2024 о 17 год. 03 хв. він, керуючи автомобілем Nissan Kubistar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 163 км.+ 300 м. автодороги М06 рухався зі швидкістю 98 км/год в зоні дії знаку 3.39 максимальне обмеження швидкості 70 км/год., чим перевищив максимальну швидкість руху більше, ніж на 20 км/год, швидкість вимірювалася приладом TruCam ТС00 8459 Motorola vb 475020, чим порушив п.12.9 б Правил дорожнього руху "Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3".
Вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною оскільки під час виміру швидкості руху його автомобіля поліцейський тримав вимірювальний прилад в руках, відеозапис руху його транспортного засобу на момент вчинення адміністративного правопорушення для ознайомлення йому не надавався, а тому він був позбавлений можливості ознайомитися на відео з інформацією про наявні дорожні знаки щодо обмеження максимальної швидкості руху.
Ухвалою суду від 27.06.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному порядку без виклику сторін, визначено строки для подання письмових заяв по суті справи. Зазначеною ухвалою строк для подання відзиву, з врахуванням положень ч.1 ст.286 КАС України, за якими адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, було визначено до 05.07.2024
У визначений строк відповідач - Управління патрульної поліції в Житомирській області, подав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції під час несення служби по автодорозі М-06 163 км+300м за допомогою лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCam було виявлено порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , який в зоні дії дорожнього знаку 3.29 рухався зі швидкістю 98 км/год, у зв'язку з чим відносно нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Вказує, що доказом перевищення ОСОБА_1 встановленої швидкості є відповідне фото та відеозапис з приладу LTI 20/20 TruCam ІІ, який відносить до ручних вимірювачів та конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. Крім того вказує, що відповідно до схеми розміщення дорожніх знаків, місце виміру швидкості руху автомобілів 163 км а/д Київ-Чоп входить в зону дії дорожнього знаку 3.29.
Ухвалою суду від 08.07.2024 вирішено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 15.07.2024 залучено до участі в якості другого відповідача Департамент патрульної поліції та вирішено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу - Департаменту патрульної поліції строк до 25.07.2024 для подання відзиву на позов.
Відповідач - Департамент патрульної поліції правом подати відзив не скористався.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Григорєвим С.М., серії АНЕ №2132083 від 12.05.2024, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Постанова мотивована тим, що 12.05.2024 о 17 год. 03 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Nissan Kubistar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 163 км+ 300 м автодороги М06 рухався зі швидкістю 98 км/год в зоні дії знаку 3.39 максимальне обмеження швидкості 70 км/год., чим перевищив максимальну швидкість руху більше, ніж на 20 км/год, швидкість вимірювалася приладом TruCam ТС00 8459 Motorola vb 475020, чим порушив п.12.9 б Правил дорожнього руху "Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3.
Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме той орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП - Департамент патрульної поліції.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222-244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а.
Відповідно до пунктів 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31.10.2016 № 1114), Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи.
Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, поліцейський Управління патрульної поліції у Житомирській області уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Таким чином, оскільки позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача - Управління патрульної поліції у Житомирській області, то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що під час виміру швидкості руху його автомобіля поліцейський тримав вимірювальний прилад TruCam ТС00 8459 Motorola vb 475020 в руках, відеозапис руху його транспортного засобу на момент вчинення адміністративного правопорушення для ознайомлення йому не надавався, а тому він був позбавлений можливості ознайомитися на відео з інформацією про наявні дорожні знаки щодо обмеження максимальної швидкості руху.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч.5 ст.160 КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким, відповідно до статті 9 КУпАП, є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Знаком 3.29 забороняється рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знакові (в даному випадку 70 км/год.).
Частиною 1 ст.122 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 допущено перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В силу положень ч. 1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України, достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач, як на доказ обставин вчинення правопорушення покликається на винесену постанову у справі про адміністративне правопорушення, долучений відеозапис то фото.
При цьому, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можна вважати беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Однак, з відеозапису та фото, доданого до відзиву на позовну заяву, вбачається, що автомобіль Nissan Kubistar, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 163 км+ 300 м автодороги М06 під керуванням ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 98 км/год при дозволеній 70 км/год., чим перевищив максимальну швидкість руху більше, на 28 км/год. більше допустимої швидкості на вказаному відрізку автодороги.
Таким чином, факт вчинення позивачем порушення ПДР України підтверджено належними доказами.
При цьому, суд вважає, що описка в написанні в постанові про накладення адміністративного стягнення дорожнього знаку 3.39 замість 3.29 не вказує на відсутність і діях позивача складу адміністратвиного павопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Крім цього, суд вважає невірним посилання позивача на те, що прилад TruCam не може застосовуватися працівниками поліції, тримаючи в руці.
Дане твердження є хибним з тих підстав, що у відповідності до положень ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото-і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Оскаржуваною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпеченння безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку.
Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Зі змісту даної норми чітко зрозуміло що вона стосується виключно приладів змонтованих/розміщених, тобто тих які стаціонарно змонтовані і працюють в автоматичному режимі.
Однак, слід зазначити, що диспозиція ч.1 ст.40 вказаного Закону дозволяє використовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (яким є прилад TruCam).
Окрім того, як вбачається з листа ДП "Укрметртестстандарт", лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
Відтак, в даному випадку порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч.2 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" не розповсюджуються на спірні відносини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі "Єрохін проти України" від 15.02.2013).
В судовому засіданні встановлено, що під час винесення постанови відносно ОСОБА_1 працівником поліції були дотримані норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови було дотримано вимоги КУпАП.
Згідно ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її було мотивовано та дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122, КУпАП, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП нічим не доведена, на відео, долученому до відзиву на позов зафіксовано факт вчинення ним зазначеного правопорушення, поліцейським при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача дотримані положення КУпАП, а тому суд вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу винесена правомірно, а тому її слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі ст.222, 258, 265-2, 283, 284, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 246, 250, 268, 286 КАС України
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2132083 від 12.05.2024 та закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ),
відповідач - Управління патрульної поліції в Житомирській області (місцезнаходження: м.Житомир, вул.Покровська, 96),
відповідач - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.