вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"29" липня 2024 р. Справа №939/3111/23
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у смт Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр», позивач), звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач), в якому просив стягнути з останньої заборгованість за Договором позики №3008193 від 24.08.2021 року у сумі 39 936,81 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» (далі - ТОВ «Маніфою») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №3008193.
Згідно умов Договору Кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші умови Договору. Згідно з договором сума кредиту складає 8 000,00 грн.; строк кредиту - 29 днів; процентна ставка - 1,99000% в день; кошти кредиту надаються безготівково на банківський рахунок позичальника через ІТС Товариства. Позичальник здійснив усі дії для укладання договору позики через веб-сайт, підтвердивши його одноразовим кодом підтвердження, надавши реквізити банківської картки та підписавши договір електронним підписом. Кредитодавець виконав свої зобов'язання за попереднім кредитним договором.
Крім того, 29.12.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29/12-2021, згідно з яким ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, зокрема за Договором позики №3008193 від 24.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги Боржників ТОВ «Коллект Центр» згідно з Договором відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, зокрема за Договором позики №3008193 від 24.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідачем, утворилася заборгованість, яка станом на 09.11.2023 р. становить 115 056,81 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 8 000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 12 576,81 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 90 480,00 грн. Заборгованість з комісії - 4000,00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 39 936,81 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 27 936,81 грн.; заборгованість з комісії - 4000,00 грн.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 04.01.2024 року матеріали даної цивільної справи передано за підсудністю до Макарівського районного суду Київської області.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 30.01.2024 року дану справу передано на розгляд судді Білоцькій Л.В.
Ухвалою суду від 31.01.2024 року позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Копія ухвали від 31.01.2024 року та копія позовної заяви з додатками відповідачу направлялися за адресою реєстрації: сс, поштове відправлення № 0600253003011 повернулося до суду з відміткою «адресат відмовився, дата 16.03.2024 р.», що з урахуванням п. 99.1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009 року, та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням особи про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.
24.08.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3008193 в електронній формі за умовами якого банк надав позичальнику позику у розмірі 8000,00 грн. на строк до 22.09.2021 (29 днів) з процентною ставкою -1,99000% в день. Розмір процентів за прострочену позику, фіксований: 1,01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Підписавши цей договір, відповідач підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, а також підтвердила, що отримала від Товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в ч. 2ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
ТОВ «Маніфою» свої зобов'язання перед відповідачем за договором позики виконало та надало їй позику в сумі 8000,00 грн., шляхом переказу коштів на платіжну картку відповідача, маска картки № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Цей платіж був здійснений на підставі укладеної між ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «Маніфою» угоди на переказ коштів № ВП-220319-6 від 22.03.2019 (а.с. 14).
29.12.2021 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 21/12-2021, відповідно до якого ТОВ «Маніфою» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором позики № 300819 від 24.08.2021 р., що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 (а.с. 18-19).
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 21/12-2021 від 29.12.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 24 576,81 грн. (а.с. 20-21).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до Боржників ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за Договором позики № 300819 від 24.08.2021, що укладений між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 (а.с. 24-26).
Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 115 056,81 грн.
Разом з тим, позивач враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 936,81 грн.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові і в ньому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає того обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено під час судового розгляду, відповідач свої зобов'язання за договором не виконала внаслідок чого утворилася заборгованість, а тому суд приходить до висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн.
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в частині стягнення відсотків за договором позики, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.
Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1статті 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2статті 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2статті 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку частини 2статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором позики станом на 09.12.2021 загальна сума заборгованості складає 24 576,81 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за сумою позики, 16 576,81 грн. заборгованість за процентами. Згідно витягу реєстру боржників до договору факторингу №29/12-2021 від 29.12.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 300819 від 24.08.2021 становить 24 576,81 грн.
Однак, згідно витягу реєстру боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 300819 від 24.08.2021становить 115 056,81 грн.
Оскільки матеріали справи не містять доказів пролонгації сторонами позикових зобов'язань за визначеним в договорі позики механізмом (шляхом укладення додаткової угоди), а тому договірні проценти за користування позикою, нараховані після припинення строку дії договору та визначеного договором строку позикових зобов'язань, тобто з 23.09.2021 не підлягають стягненню.
Разом з тим, позивач має право на отримання з відповідача процентів у розмірі передбаченому кредитним договором нарахованих по 22.09.2021 у розмірі 4 616,80 грн.
Розрахунок відсотків здійснювався наступним чином: сума заборгованості складає 8000 грн., відсоткова ставка - 1,99 % на день. Таким чином, за один користування кредитом відповідач мала сплатити кошти у розмірі 159,20 грн. (8000*1,99/100=159,20).
Враховуючи, що строк кредитування складав 29 днів, тому сума відсотків в межах строку дії договору склала 4 616,80 грн. (159,20*29=4 616,80).
Таким чином, з відповідача на корить позивача також підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у межах строку дії договору у розмірі 4 616,80 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення відповідача комісії у розмірі 4000,00 грн. суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст. 1, 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Разом з цим у Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Викладене дає підстави для висновку, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання послуг з розрахунково-касового обслуговування не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання послуги з розрахунково-касового обслуговування відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
При цьому, умовами договору позики № 300819 від 24.08.2021року не визначено розміру та порядку сплати комісії. У паспорті позики, також не зазначено про сплату будь-яких комісій.
З огляду на вказане суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії у розмірі 4000,00 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем у даному випадку частково підтверджено доказами наявність обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково повністю, підстав для звільнення відповідача від стягнення судового збору судом не встановлено, позивачем при подачі позову сплачено 2684,00 грн. (а.с. 1), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 847,93 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 року (а.с. 40-41), витяг з Акту № 2 про надання правничої допомоги від 08.11.2023 (а.с. 45), платіжну інструкцію № 0396740000 від 09.11.2023 про оплату наданих адвокатом послуг (а.с. 43).
Згідно зазначених позивачем у позовній заяві судових витрат, витрати на професійну правничу (правову) допомогу складають 17 000,00 грн., які повністю підтверджені наданими належними доказами.
Водночас, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Суд враховує, що позовна заява складається із 4 аркушів та є типовою за змістом та використовується у більшості подібних справ, де позивачем є ТОВ «Коллект цент». Тому витрати на правову допомогу підлягають зменшенню до 3000,00 грн.
Окрім цього, враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому із відповідача на корить позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 947,76 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №3008193 від 24.08.2021 року у сумі 12 616,80 грн.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 847,93 грн. судових витрат зі сплати судового збору та 947,76 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, через Макарівський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2024 року.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, оф. 407, код ЄДРПОУ 35625014;
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Л.В. Білоцька