Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2043/24
02.07.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Надопта А.А. секретар судового засідання Онисько С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-
Позивачка ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Продан О.В., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Виноградівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Вимоги позову мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем по смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 06.05.1972 року. Покійний не залишив заповіт. Позивач спадщину прийняв в порядку ч.2 ст.1223 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Мати позивача (дружина спадкодавця) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.04.2006 року Покійному ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка з складу земель сільськогосподарського призначення на території Дротинської сільської ради загальною площею 3,00 га. За прийняттям спадщини позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті батька віднайти оригінал державного акту на право приватної власності на землю або інших документів аналогічного характеру, які б посвідчували належність майнових прав спадкодавцю, не вдалося. За таких обставин через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, однак представник позивачки подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, в підготовче засідання також не з'явилася.
Обстеживши матеріали даної справи, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії серії НОМЕР_1 від 06.05.1972 року
Позивач спадщину прийняв в порядку ч.2 ст.1223 ЦК України як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на земельну ділянку загальною площею 3,00 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства на території Дротинської сільської ради, які належали спадкодавцю на підставі державного акта на право постійного володіння землею за №195
У постійне володіння земельну ділянку спадкодавцеві було надано рішенням 8 сесії XXI скликання Виноградівської районної ради від 18.10.1991 року. Відповідно до ч.І ст.6 Земельного кодексу Української РСР (чинний на момент виникнення правовідносин) у довічне успадковуване володіння земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського господарства). Відповідно до ст.23 Земельного кодексу Української РСР право володіння землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. Речове право спадкодавця ОСОБА_2 було посвідчено державним актом на право постійного володіння землею, виданого Виноградівською районною радою та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного володіння землею за №195.
Згідно положень ст.50 Земельного кодексу Української РСР громадянам, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що грунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Згідно положень ч.І ст.55 Земельного кодексу Української РСР у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців.
У 1992 році в Україні відбулась земельна реформа, в результаті якої законодавство, що регулює земельні відносини, зазнало значних змін. Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковане володіння земельною ділянкою. Однак, відповідно до п.8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп визначено, що Земельним кодексом Української РСР від 18.12.1990 року запроваджено нову форму володіння землею - довічне успадковуване володіння. Земельний кодекс України в редакції від 13.03.1992 р. закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного успадкованого володіння або тимчасового користування. При цьому в будь- якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з не переоформленням правового титулу.
Отже, особа, яка володіла земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, має законне право на таке володіння. Поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві довічного успадкованого володіння. Отже, спадкодавець до дня своєї смерті на законних підставах володів фермерським господарством та спірною земельною ділянкою, а виходячи з норм ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.І ст.З, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.І ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 81,206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222- 1225, 1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
У порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на земельну ділянку площею 3.00 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства на території Дротинської сільської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийА. А. Надопта