28 червня 2024 рокуСправа №160/9554/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому просить суд:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання належної відповіді по суті звернення від 10.03.2024 року;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 відповіді по суті на звернення від 10.03.2024 року та виконати вимоги частини 4 пункту 2, статті 32, Закону України «Про систему громадського здоров'я», та вжити заходів для недопущення перевищення рівнів шуму, встановлених державними медико-санітарними нормативами України;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 відповіді по суті від 10.03.2024 року та виконати вимоги пункту 3.1. «Правила з додержання тиші громадських місцях на території міста Дніпра» згідно яких «Забороняється на території міста Дніпра здійснювати дії, що порушують громадський порядок та санітарні норми рівня допустимого шуму.»;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незаконну бездіяльність відповідача в частині ненадання належної відповіді по суті звернення від 10.03.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу.
Відповідач наданим правом не скористався та відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що позивач 10.03.2024 звернувся до Дніпровського міського голови із заявою, в якій просив:
- виконати вимоги частини 4 пункту 2, статті 32, Закону України «Про систему громадського здоров'я», та вжити заходів для недопущення перевищення рівнів шуму, встановлених державними медико-санітарними нормативами України;
- виконати вимоги пункту 3.1. «Правила з додержання тиші громадських місцях на території міста Дніпра» згідно яких «Забороняється на території міста Дніпра здійснювати дії, що порушують громадський порядок та санітарні норми рівня допустимого шуму».
Відповідачем листом від 01.04.2024 року надано відповідь, в якій зазначено, що за відсутності впливу шуму у фітнес-клубі «Драйзер» на умови мешкання позивача, запропоновано звернутися безпосередньо до органів поліції.
Вважаючи, що відповідачем здійснено неналежний розгляд звернення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад належить встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Крім того, пунктом 7 частини першої статті 30 вказаного Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів і організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» система благоустрою населених пунктів включає: управління у сфері благоустрою населених пунктів; визначення суб'єктів та об'єктів у сфері благоустрою населених пунктів; організацію благоустрою населених пунктів; стандартизацію і нормування у сфері благоустрою населених пунктів; фінансове забезпечення благоустрою населених пунктів; здійснення державного, самоврядного і громадського контролю у сфері благоустрою населених пунктів; встановлення відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідно із статтею 34 цього ж Закону Правила благоустрою території населеного пункту нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.
Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання на території міста Дніпра, яким встановлюється правила з додержання тиші в громадських місцях та території міста Дніпра є Правила з додержання тиші в громадських місцях та території міста Дніпра, затверджені рішенням Дніпровської міської ради від 27.11.2019 року №56/50.
Пунктом 3.1. Правила встановлено, що забороняється на території міста Дніпра здійснювати дії, що порушують громадський порядок та санітарні норми рівня допустимого шуму.
Стаття 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» зобов'язує органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадян здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами, лише у разі здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
Стаття 32 Закон України «Про систему громадського здоров'я» визначає захист населення від шкідливого впливу шуму. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та громадяни під час здійснення будь-яких видів діяльності з метою запобігання утворенню шуму і зменшення його шкідливого впливу на здоров'я людини зобов'язані:
1) здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи із запобігання утворенню та зниження шуму до рівнів, визначених державними медико-санітарними нормативами та правилами;
2) забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, під час проведення концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів дотримання рівнів звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площах, а також рівнів шуму у прилеглих до них житлових і нежитлових будівлях не вище визначених державними медико-санітарними нормативами та правилами;
3) вживати заходів для недопущення перевищення рівнів шуму, а також шкідливого впливу інших фізичних факторів, зокрема під час руху автомобільного транспорту в населених пунктах;
4) вживати заходів для недопущення упродовж доби перевищення рівнів шуму, встановлених державними медико-санітарними нормативами, у таких приміщеннях і на таких територіях (захищених об'єктах): у приміщеннях житлових будинків і на прибудинковій території; у приміщеннях закладів охорони здоров'я, санаторно-курортних закладів, закладів соціального захисту населення, надавачів соціальних послуг, закладів освіти, культури; у приміщеннях готелів і гуртожитків; у приміщеннях закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, розташованих у межах населених пунктів у приміщеннях інших будівель і споруд, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди; на територіях парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.
Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, слід дійти висновку про те, що у разі здійснення підприємствами, установами, організаціями та громадянами та іншими особами діяльності або використання ними звуковідтворювального обладнання, наслідком чого є перевищення рівня шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях, вони зобов'язані здійснювати відповідні заходи із запобігання утворенню та зниження шуму до рівнів, визначених державними медико-санітарними нормативами та правилами
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі № 522/20954/16-а.
У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що посадові особи управління благоустрію міськради наділені повноваженнями виносити приписи, пов'язані з усуненням порушень правил благоустрою.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 10.03.2024 звернувся до Дніпровського міського голови із заявою, в якій просив:
- виконати вимоги частини 4 пункту 2, статті 32, Закону України «Про систему громадського здоров'я», та вжити заходів для недопущення перевищення рівнів шуму, встановлених державними медико-санітарними нормативами України;
- виконати вимоги пункту 3.1. «Правила з додержання тиші громадських місцях на території міста Дніпра» згідно яких «Забороняється на території міста Дніпра здійснювати дії, що порушують громадський порядок та санітарні норми рівня допустимого шуму».
До цього звернення позивачем долучено скаргу від 29.02.2024 року, скеровану начальнику інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, в якій виклав обставини того, що у спортивному клубі «Драйзер» ним встановлено перевищення допустимого рівня шуму та адміністрацією цього клубу жодні заходи реагування із цього приводу не здійснюються.
Відповідачем листом від 01.04.2024 року надано відповідь, в якій зазначено, що за відсутності впливу шуму у фітнес-клубі «Драйзер» на умови мешкання позивача, запропоновано звернутися безпосередньо до органів поліції.
Однак, такі твердження відповідача, викладені в означеному листі судом до уваги не приймаються, оскільки не ґрунтуються на вимогах спеціального законодавства України, які не пов'язують дотримання спірних Правил від залежності мешканця міста.
Суд звертає увагу відповідача, який до речі у спірних правовідносинах взагалі жодних пояснень із приводу заявлених позовних вимог на адресу суду не надіслав, що винятком слугують обставини закріплені, у статті 32 Закону України «Про систему громадського здоров'я» та пунктом 3.2 Правил і описана позивачем ситуація до таких винятків не відноситься.
За таких обставин, суд погоджується із доводами позивача щодо неналежного розгляду його звернення із боку відповідача.
Визначаючись із найбільш ефективним способом відновлення порушеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах таким є зобов'язання відповідача здійснити належний розгляд звернення позивача від 10.03.2024 року.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача вжити заходів для недопущення рівнів шуму суд зазначає, що така вимога є передчасною, адже безпосередньо залежить від дійних обставин перевірки, викладених позивачем у зверненні від 10.03.2024 року фактів, які у свою чергу не можуть грунтуватися лише на тому, що технічні пристрої позивача вказують на той чи інший рівень шуму у спортивному клубі. Такі обставини встановлюються відповідною Комісією у порядку, визначеному законодавством України.
Також суд не знаходить підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, за відсутності доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких позивач зазнав внаслідок допущеної відповідачем протиправної бездіяльності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач був звільнений від їх сплати.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дніпровської міської ради в частині ненадання належної відповіді по суті звернення ОСОБА_1 від 10.03.2024 року.
Зобов'язати Виконавчий комітет Дніпровської міської ради здійснити належний розгляд звернення ОСОБА_1 від 10.03.2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна