27 червня 2024 рокуСправа №160/7117/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2023 року №0369850406 та №0369860406 відповідно.
В обґрунтування позовних вимог у заявах по суті позивач посилається на відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за оскарженими рішеннями, оскільки при їх прийнятті відповідач порушив вимоги спеціального законодавства щодо забезпечення права позивача на участь у розгляді заперечень, в яких підприємство виклало причини несвоєчасного перерахування до бюджету ТОВ «Екологія-Д» сум задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість, які до речі контролюючим органом під час проведення перевірки не досліджувалися.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 р. відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що приймаючи оскаржені рішення порушень вимог податкового законодавства не допустив. Зазначив, що відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового Кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Несплата податкових зобов'язань у встановлений строк є умисним порушенням податкового законодавства. Позивач заяву щодо неможливості виконання податкового обов'язку відповідно до профільного порядку не подавав.
У судовому засіданні представники учасників надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.
Суд заслухав пояснення представників учасників справи, дослідив письмові докази і вже в подальшому розгляд справи здійснений в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ЕКОЛОГІЯ-Д» з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за звітний (податковий) період грудень 2021 року, березень, квітень, травень, червень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2023 року.
За результатами перевірки відповідно вимог пункту 86.2 статті 86 ПКУ складено акт про результати камеральної перевірки від 16.10.2023 №37128/04-36-04- 06/42353652 (далі - Акт), який надіслано засобами поштового відправлення на податкову адресу ТОВ «ЕКОЛОГІЯ-Д» та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано платником 31.10.2023.
ТОВ «ЕКОЛОГІЯ-Д» надано заперечення від 14.11.2023 №83 (вх. ГУ ДПС від 21.11.2023 №119674/6) до Акту, за результатами розгляду якого висновки по Акту залишені без змін, про що повідомлено платника листом від 04.12.2023 №79503/6/04- 36-04-06-18.
При цьому, 30.11.2023 року позивачем отримано лист Відповідача за №77479/6/04-36-04-06-18 від 22.11.2023 року, відповідно до якого підприємству повідомлено, що розгляд вищезазначених заперечень відбудеться у режимі відеоконференції за допомогою Skype 27.11.2023 року о 15 год. 00 хв
На підставі акту перевірки та встановлених порушень відповідачем 08.12.2023 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.12.2023 року №0369850406, в якому зазначено, що відповідно до акту перевірки № 37128/04-36-04-06/42353652 від 16.10.2023 року встановлено порушення позивачем правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 57.1 статті 57 глави 4 розподілу II та підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розподілу ХХ Податкового кодексу України та на підставі пункту 124.1. статті 124 Податкового кодексу України за затримку на 25, 25, 28, 28, 28, 28, 28, 28, 12, 1, 16, 16, 19, 19, 19, 30, 2, 3, 3, 3, 3 грошового зобов'язання/податків в сумі 24684729,58 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 5% у сумі 1234236,48 грн. протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення;
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.12.2023 року №0369860406, в якому зазначено, що відповідно до акту перевірки № 37128/04-36-04-06/42353652 від 16.10.2023 року встановлено порушення позивачем правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 57.1 статті 57 глави 4 розподілу II та підпункту 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розподілу ХХ Податкового кодексу України та на підставі пункту 124.1. статті 124 Податкового кодексу України за затримку на 161, 162, 164, 35, 86, 89, 59, 43, 48, 48, 66, 35, 46, 35 грошового зобов'язання/податків в сумі 14485749,10 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1448574,90 грн. протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення.
За результатами адміністративного оскарження означені рішення залишені ДПС України в силі, у зв'язку з чим позивач оскаржив їх в судовому порядку шляхом звернення до суду із цією позовною заявою.
При вирішені спору суд виходить із того, що відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
Стаття 124 Податкового кодексу України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання.
Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Підпунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 Податкового кодексу України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 Податкового кодексу України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи
У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.
Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України за ознакою повторності умисного діяння обов'язково має бути встановлений факт притягнення такого платника до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України і таке притягнення відбулося протягом останніх 1095 днів. Для притягнення платника податків до відповідальності за вказаною нормою за ознакою тривалості порушення необхідним є встановлення факту умисності діяння і причинно-наслідкового зв'язку з таким наслідком як прострочення сплати грошових зобов'язань на строк більше 90 календарних днів.
Так, позивачем суть встановлених порушень не заперечується, однак зазначає, що при допущенні цього правопорушення в його діях був відсутній умисел, адже він здійснює обслуговування житлового фонду м.Дніпра, та в першу чергу вимушений направляти кошти на вивіз і утилізацію сміття, ремонт і обслуговування ліфтів, сантехнічного обладнання в будинках для запобігання екологічних проблем та аварій в місті, а також на виплату заробітної плати працівникам підприємства і це не зважаючи на велику заборгованістю споживачів за оплату комунальних послуг.
Між тим, такі твердження позивача у рамках цієї справи судом до уваги не приймаються, адже у спірних правовідносинах накладення штрафу згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 5% та 10 % суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання відбулося на підставі пункту 124.1 Податкового кодексу України, яка не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності).
Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Твердження позивача щодо порушення процедури розгляду заперечень на акт перевірки спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Суд зазначає, що неповідомлення позивача за вказаним ним номером телефону не може бути самостійною й окремою підставою для скасування накладеного штрафу.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем рішення відповідають усім критеріям, що висуваються до них статтею 2 КАС України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія-Д" - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна