26 липня 2024 року м.Чернігів Справа № 620/5633/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік - 03 доби та за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб.
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік - 03 доби та за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб.
Ухвалою судді від 19.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області на посаді молодшого інспектора відділення охорони адмінбудинків центру забезпечення ГУНП в Чернігівській області.
Відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області №262 о/с від 24.09.2020 року мене було звільнено зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, при звільненні з Позивачем повного розрахунку проведено не було, окрім цього ГУНП в Чернігівській області (далі по тексту - Відповідач) повідомив Позивача про нарахування компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у кількості 34 доби у 2020 році.
При звільненні Позивачу в повному обсязі не було нараховано та не було виплачено компенсацію за усі невикористані додаткові оплачувані відпустки як учаснику бойових дій.
З метою захисту порушених прав, Позивач звернувся за правничою допомогою до адвоката ОСОБА_2 (далі по тексту - Адвокат). Адвокатом 15.03.2024 року було надіслано запит з проханням нарахувати компенсацію за невикористану ним щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік - 03 доби та за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб, а всього 45 діб.
У листі від 26.03.2024 року за вих. №21/К-19аз Відповідачем було зазначено, що компенсацію за невикористану відпустку Позивачу було нараховано лише за 2020 рік, а грошова компенсація за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за попередні роки, як зазначає Відповідач, немає законних підстав. Тобто, Відповідач вважає, що проведення розрахунків грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік та за додаткові невикористані відпустки як учасника бойових дій за 2015, 2019 та 2020 роки не передбачена.
Не погодившись з цим, Позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, компенсація за невикористану відпустку входить до структури грошового забезпечення поліцейських, є його складовою.
Статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96- ВР передбачено обов'язок роботодавця щодо компенсації невикористаних щорічних та додаткових відпусток у разі звільнення працівника.
Однак, в порушення зазначених вимог, відповідачем за невикористані дні відпустки компенсація проведена не була.
Відповідно до вимог Закону №580-VIII та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу) на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає необхідним застосувати у спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких/що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.
Згідно з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 825/1038/16 від 02.07.2020 року, № 808/2122/18 від 31.03.2020 року в силу вимог частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Крім того, Відповідачем в наказі про звільнення Позивача, незважаючи на вказання невикористаних ним відпусток минулих років, не було зазначено про право на отримання компенсації за них.
Однак, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Від так суд дійшов переконання, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік - 03 доби та за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб, є протиправною.
За таких підстав слід зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік - 03 доби та за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (пр-т Перемоги, 74, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н,1 4000) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік - 03 доби та за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2015 рік - 03 доби та за невикористані додаткові оплачувані відпустки як учасника бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2019 рік - 14 діб, за 2020 рік - 14 діб.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2024 року.
Суддя Сергій КЛОПОТ