Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 липня 2024 року Справа№200/2409/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, в якому просить:
визнати протиправними дії щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 12.08.2016 по 12.06.2023 включно (день фактичної виплати індексації за судом рішенням);
зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 12.08.2016 по 12.06.2023 включно (день фактичної виплати індексації за судом рішенням).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі № 240/13821/22, яке набрало законної сили 25.05.2023, від відповідача 12.06.2023 надійшло 35859,85 грн, що є сумою індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 25.07.2017, втім, будь-яких дій з виплати компенсації втраченого позивачем доходу через несвоєчасну виплату цієї індексації відповідачем не вчинено. У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, нарахованої на виконання постанови суду. Рішенням суду у справі № 200/4661/23 від 11.12.2023 позивачу відмовлено у задоволенні позову через неотримання відповідачем заяви позивача про виплату компенсації, через що позивачем знов направлено таку заяву, проте, відповідачем компенсація до теперішнього часу не виплачена.
Відповідач надав суду відзив на позов, в якому навів заперечення проти позову та клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та розгляду у іншій справі № 200/4661/23 спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав. По суті заявлених позивачем вимог вказав, що зміни, якими індексацію включено до переліку доходів, несвоєчасність виплати яких є підставою нарахування та виплати компенсації внесено до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Законом № 1214-IX від 04.02.2021. Так само, з метою приведення до відповідності норм діючого законодавства постановою КМУ № 355 від 14.04.2021 пункт 3 Порядку № 159 доповнено абзацом щодо суми індексації грошових доходів громадян. Тобто, в переліку нормативно-правових актів у період за який нарахувано індексацію був відсутній механізм нарахування зазначеної компенсації у зв'язку із її несвоєчасною виплатою. Крім цього, відповідач зауважив, що індексація грошового забезпечення здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису, розпорядник коштів - військова частина НОМЕР_1 одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Військова частина НОМЕР_1 бере бюджетні зобов'язання та провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Взяття бюджетних зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства. У відповідності до вимог постанови КМУ від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», видатки відповідача на грошове забезпечення у 2016-2018 роках здійснювались на підставі затвердженого кошторису військової частини НОМЕР_1 . Оскільки вищезазначеними документами Військової частини НОМЕР_1 у 2016-2017 роках бюджетних асигнувань на проведення індексації не було передбачено у повному обсязі, а також у зв'язку з тим, що на протязі даних років додаткові бюджетні асигнування на проведення індексації відповідачу не виділялися, нарахування та виплата в повному обсязі індексації особовому складу військової частини НОМЕР_1 у 2016-2018 роках не проводилась.
Міністерство оборони України надало пояснення, що позивач не проходив службу безпосередньо у міністерстві, перебував на всіх видах забезпечення безпосередньо у в/ч НОМЕР_1 , а отже, будь-які безпосередні правовідносини з приводу предмету спору у даній справі між позивачем та Міністерством оборони України місця не мали і не мають.
Ухвалою від 29.04.2024 позов залишено без руху, у встановлений в ухвалі строк недоліки позову усунуто. Ухвалою від 27.05.2024 відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалами від 25.07.2024 позивачу поновлено строк звернення до суду та відмовлено відповідачу у залишенні позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та з підстав розгляду у іншій справі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , в тому числі, в період з 12.08.2016 по 25.07.2017, що не є спірним між сторонами.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі № 240/13821/22, яке набрало законної сили 25.05.2023 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 25.07.2017, із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
На виконання рішення суду позивачу 12.06.2023 надійшло від відповідача 35859,85 грн, що встановлено, зокрема, у справі № 200/4661/23 рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2023, яке набрало законної сили 08.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 також до Військової частини НОМЕР_1 .
09.01.2024 позивач звернувся до відповідача через Міністерство оборони України із заявою від 08.01.2024 про виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 12.08.2016 по 12.06.2023 включно (день фактичної виплати індексації за судом рішенням), що підтверджується трекінгом поштового відправлення 1803602150193. Крім цього, вказана заява направлена позивачем відповідачу на електронну адресу, яка зазначена відповідачем у відзиві, про що позивачем надано скриншот від 08.01.2024.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Суд зазначає, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є однією із основних державних гарантій. При цьому індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, про що неодноразово висловлювався Верховний Суд, в тому числі у постановах від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17, від 16.04.2020 у справі № 822/3307/17, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18, від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23, від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23.
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
При цьому, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до відповідача за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості (в тому числі виплата заборгованості з індексації грошового забезпечення).
Відповідно до ст. 7 Закону № 2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
Проте, відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості та, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, за його наявності, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.
За матеріалами справи індексація грошового забезпечення на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі № 240/13821/22 позивачу виплачена 12.06.2023. Відповідачем з цієї дати та по сьогоднішній день не виплачену спірну компенсацію, його позиція щодо відмови у її виплаті зрозуміла, зокрема, із відсутності дій щодо її виплати, починаючи з 12.06.2023, з відзиву та позив в цій справі.
При цьому, з огляду на аналіз норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, викладений Верховним Судом в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, суд не вважає обставину отримання або неотримання та надання або ненадання відповідачем письмової відповіді на заяву позивача від 08.01.2024 про виплату компенсації такою, що може мати вплив на вирішення спору, оскільки виплата такої компенсації мала бути проведена у місяця виплати доходу, тобто, у червнів 2023 року, що відповідачем протиправно не було здійснено.
Стосовно тверджень відповідача про те, що Законом № 1214-IX від 04.02.2021 (який набрав чинності 26.02.2021) внесені зміни до Закону 2050-ІІІ, а саме частину 2 статті 2 доповнено абзацом 6 та таким чином додано індексацію в перелік доходів, які слід розуміти під доходами, за порушення строків виплати яких цим Законом передбачена компенсація, а до цього моменту компенсація за несвоєчасну індексацію не могла нараховуватись та виплачуватись через відсутність правового регулювання, то суд зазначає наступне.
Так, у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 26.11.2023 у справі № 560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а, від 27.02.2024 у справі № 560/11405/23 Верховний Суд зауважував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини є складовими заробітної плати.
В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.
Абзац 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011 передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Від моменту прийняття закону 2050-ІІІ 19.10.2000 та набрання ним чинності 01.01.2021 його ст. 2 передбачала, що під доходами у цьому Законі слід розуміти, в том числі, заробітну плату (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, оскільки індексація є складовою грошового забезпечення, то її виокремлення з 26.02.2021 шляхом додання у ст. 2 до переліку тих доходів, за несвоєчасну виплату яких підлягає компенсація, не позбавляє позивача права на отримання такої компенсації до цієї дати та з 12.08.2016, оскільки саме з цієї дати відповідачем не виплачено позивачу належну йому частину грошового забезпечення у вигляді індексації.
У пункті 2.2 Рішення від 15.10.2013 №9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправних дій щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 12.08.2016 по 12.06.2023 включно (день фактичної виплати індексації за судом рішенням).
Відтак, наявні також підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 12.08.2016 по 12.06.2023 включно (день фактичної виплати індексації за судом рішенням).
Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.
Підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнена від їх оплати.
З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 12.08.2016 по 12.06.2023 включно (день фактичної виплати індексації за судом рішенням).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 12.08.2016 по 12.06.2023 включно (день фактичної виплати індексації за судом рішенням).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Військова частина НОМЕР_1 (відповідач) - місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;
Міністерство оборони України (третя особа) - місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022.
Суддя А.С. Михайлик