Справа № 754/3356/24
05 червня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди,
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30 жовтня 2023 року, приблизно о 16 год. 00 хв. відповідач, будучи пасажиром автомобіля «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, пр-т Р.Шухевича, 12, відчинив задні ліві двері припаркованого т/з, не переконавшись у безпеці та створив перешкоду, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач та яким він керував, чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2023 р. по справі № 755/17584/23 відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Для встановлення матеріальної вартості спричинених відповідачем збитків, позивач звернувся до ТОВ «Сател Груп». За результатами проведення оцінки щодо вартості пошкодженого транспортного засобу, ТОВ «Сател Груп» надало Звіт № 9011/12/23, згідно з яким вартість матеріального збитку становить 20 118,98 грн.
Також, позивач поніс витрати на проведення дослідження з визначення матеріального збитку у розмірі 2 800 грн., що підтверджується квитанцією.
01.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із претензією, у якій просив сплатити відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 118,98, перерахувавши на його рахунок. Відповідач пообіцяв перерахувати вказану суму, шляхом її розстрочення наступним чином: 5000 грн. - до 31.01.2024 року, 5000 грн. - до 29.02.2024 року, 5000 грн. - до 31.03.2024 року, 5 118,98 грн. - до 30.04.2024 року.
Враховуючи те, що станом на день звернення до суду ні одного платежу від відповідача позивач не отримав, оскільки в позасудовому порядку не вдалося вирішити вищевказаний спір, тому останній вимушений звернутися до суду із даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 08.03.2024 року справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.
Ухвалою від 09.04.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце його проведення повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку - направленням рекомендованого листа з повідомленням про вручення за останнім відомим місцем реєстрації. Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 30 жовтня 2023 року, приблизно о 16 год. 00 хв. відповідач, будучи пасажиром автомобіля «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, пр-т Р.Шухевича, 12, відчинив задні ліві двері припаркованого т/з, не переконавшись у безпеці та створив перешкоду, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Hyundai Accent», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач та яким він керував, чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження та завдав матеріальної шкоди. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2023 р. по справі № 755/17584/23 відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн (а.с. 4).
За результатами проведення оцінки щодо вартості пошкодженого транспортного засобу, ТОВ «Сател Груп» надало Звіт № 9011/12/23, згідно з яким вартість матеріального збитку становить 20 118,98 грн (а.с. 13-57).
Витрати на проведення дослідження з визначення матеріального збитку становлять 2 800 грн., що підтверджується квитанцією від 15.12.2023 року (а.с. 12).
01.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із претензією, у якій просив сплатити відшкодування матеріальної шкоди 20 118,98 (а.с. 11).
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність ) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправні поведінка заподіювана шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювана, г) вина.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити повністю, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 20 118,98 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 20 118 (двадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 98 копійок;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу у розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) гривень;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя В.В.Гребенюк