23 липня 2024 року
м. Київ
справа № 826/2243/17
касаційне провадження № К/9901/66865/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 (суддя Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
секретар судового засідання - Cірак І.М.,
представник позивача - Горєлов О.Л.,
представник відповідача - Норець В.М.,
Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0007641402 про нарахування пені за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 21935124,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про відсутність підстав для нарахування пені за порушення термінів надходження валютної виручки та термінів надходження товару, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі у тексті - Закон №185/94-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки таке порушення відбулось не з вини Товариства, а внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань з боку контрагентів позивача та наявності форс-мажорних обставин, з урахуванням того, що Товариство зверталося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовами до нерезидентів, за наслідками яких були ухвалені рішення на користь позивача, а також з огляду на наявність у Товариства сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7609 від 16.06.2017, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин у період з 19.12.2014 по 19.03.2015 щодо господарських відносин із Компанією «Tolexis International LTD» (Кіпр). Крім того, позивач вказував, що розрахунок пені, здійснений контролюючим органом за контрактом № 709-1 від 20.10.2014, є помилковим, оскільки 09.03.2015 є неробочим днем, оскільки 08.03.2015 припадало на вихідний день - неділю, з огляду на що нарахування пені повинно було здійснюватися з 10.03.2015, а не з 09.03.2015.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, у задоволені позову відмовив повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з правомірності нарахування контролюючим органом пені за порушення вимог статей 1, 2 Закону №185/94-ВР у розмірі 21935124,26 грн, з підстав того, що за експортований резидентом за межі України товар не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку за відповідними експортними контрактами, а також не надійшов товар за відповідним імпортним контрактом, тоді як позивачем не надано належних доказів в підтвердження форс-мажорних обставин, які б слугували підставою для невиконання нерезидентами умов зовнішньоекономічних контрактів. Також, суди виходили з того, що Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює імперативні строки розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає можливості перенесення граничних строків в залежності від наявності вихідних днів. Щодо сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7609 від 16.06.2017, суд апеляційної інстанції вказав, що цей сертифікат був виданий лише у червні 2017 року, з огляду на що на дату проведення перевірки такий сертифікат був відсутній.
Позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані посиланням на те, що оскаржувані судові рішення прийняті без всебічного з'ясування обставин справи, які необхідно було встановити у даній справі. Скаржник зазначає про залишення судами поза увагою, що невиконання умов зовнішньоекономічних контактів щодо своєчасності надходження коштів на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку та своєчасності надходження товару відбулось внаслідок невиконання умов контактів іншими сторонами контрактів з підстав виникнення форс-мажорних обставин, за що, на думку скаржника, позивач не може нести відповідальність. Крім того, позивач посилається на те, що Товариство зверталося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовами до нерезидентів, за наслідками яких були ухвалені рішення на користь позивача, а також з огляду на наявність у Товариства сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7609 від 16.06.2017, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин у період з 19.12.2014 по 19.03.2015 щодо господарських відносин із Компанією «Tolexis International LTD» (Кіпр). Крім того, позивач вказував, що розрахунок пені, здійснений контролюючим органом за контрактом № 709-1 від 20.10.2014, є помилковим, оскільки 09.03.2015 є неробочим днем, оскільки 08.03.2015 припадало на вихідний день - неділю, а також 22.02.2015 також припадало на вихідний день - неділю.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.12.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 16.07.2024 - призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 23.07.2024.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 04.08.2016 по 21.10.2016 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за договорами (контрактами), за результатами якої складено акт від 28.10.2016 №1797/28-10-14-02/32785994 (далі - акт перевірки), яким встановлено:
порушення термінів розрахунків згідно статті 1 Закону №185/94-ВР по контрактам: від 10.07.2015 №б/н з нерезидентом «ООО «Титановые Инвестиции» (російська федерація); від 30.07.2015 №281-1 з нерезидентом «Центр Оптимальных технологий ООО» (російська федерація); від 12.12.2012 №1333-1 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG.» (Швейцарія); від 11.03.2013 №257-1 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG.» (Швейцарія); від 19.05.2013 №07/14 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG.» (Швейцарія); від 10.12.2012 №1334/1 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG.» (Швейцарія); від 11.03.2013 №258/1 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG.» (Швейцарія); від 09.02.2015 №361/851-1 з нерезидентом «ООО «Титановые Инвестиции» (російська федерація);
порушення термінів розрахунків згідно статті 2 Закону №185/94-ВР по контракту від 20.10.2014 №709-1, укладеного з нерезидентом «Tolexis International Ltd» (Кіпр).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0007641402, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 4 Закону України №185/94-ВР за порушення вимог статей 1, 2 Закону №185/94-ВР позивачу нараховано пеню у сумі 21935124,26 грн.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що пеня була нарахована Товариству по кожному контракту до дати, коли позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Судами також установлено, що позивачем були укладені контракти щодо постачання товарів і послуг від 10.07.2015 №б/н, від 09.02.2015 №361/851-1 з нерезидентом «ООО «Титановые Инвестиции» (Російська Федерація); від 30.07.2015 №281-1 з нерезидентом «Центр Оптимальных технологий ООО» (Російська Федерація); від 12.12.2012 №1333-1, від 19.03.2013 №257-1, від 19.05.2013 №07/14, від 10.12.2012 №1334/1, від 11.03.2013 №258/1 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG.» (Швейцарія); з нерезидентом «ООО «Титановые Инвестиции» (російська федерація).
Виручка на валютний рахунок позивача за вказаними контрактами надійшла з порушенням законодавчо визначених термінів або взагалі не надходила, внаслідок чого контролюючим органом було встановлено порушення вимог статті 1 Закону №185/94-ВР.
Також, між позивачем (покупець) і нерезидентом «Tolexis International Ltd» (Кіпр) був укладений контракт від 20.10.2014 №709-1.
За умовами вказаного контракту станом на 31.12.2014 обліковується дебіторська заборгованість в сумі 33961794,09 доларів США.
Однак, в обґрунтування відсутності вказаних порушень позивач доводить, що на виконання умов цього контракту позивач здійснив попередню оплату в розмірі 36961794,09 доларів США.
24.12.2014 банком-кореспондентом платіжним дорученням від 24.12.2014 у зв'язку із запровадженням санкцій з боку Управління з контролю іноземних активів Казначейства США повернуто попередню оплату за контрактом в сумі 3000000 доларів США.
Скаржник доводить, що вказані обставини порушення термінів розрахунків по вказаному контракту стались внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом торгово-промислової палати від 16.06.2017 №7609, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин щодо обов'язку проведення розрахунків та повернення попередньої оплати за контрактом №709-1 від 20.10.2014 у термін з 19.12.2014 за статтями 2, 4 Закону №185/94-ВР у термін з 19.12.2014 по 19.03.2015.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факти порушення наведених вище термінів надходження валютної виручки по зазначеним вище експортним контрактам та термінів надходження товару в законодавчо встановлений строк по зазначеним вище імпортним контрактам, не оспорюється позивачем. Спірним у даній справі є саме нарахування контролюючим органом пені за вказані порушення з урахуванням доводів позивача про наявність форс-мажорних обставин.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом №185/94-ВР), статтею 1 якого передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України (стаття 2 Закону №185/94-ВР).
Відповідно до положень частин першої, другої, п'ятої статті 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Таким чином, резидент, що здійснює експортні/імпортні операції зобов'язаний забезпечити надходження валютних коштів/товару у встановлені законом строки, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.
Положеннями частин шостої, сьомої статті 6 Закону №185/94-ВР передбачено, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Таким чином, у відносинах щодо дотримання валютного законодавства визначено компетентні органи, які уповноважені засвідчувати обставини непереборної сили, зокрема - Торгово-промислову палату України та інші державні органи, що видають нормативно-правові акти, а саме - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України.
Абзацом 3 частини третьої статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР (далі - Закон №671/97-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Розмежування компетенції Торгово-промислової палати України та регіональних торгово-промислових палат визначено у пункті 4 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), підпунктом 4.1 якого встановлено, що Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну торгово-промислову палату.
Таким чином, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виключно до норм законодавства, де прямо визначено Торгово-промислову палату України як уповноважений орган. Єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності, встановленої статтею 4 Закону №185/94-ВР, за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що прямо передбачено у частині сьомій статті 6 цього Закону, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
Згідно з частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями частини четвертої статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини форс-мажору (обставини непереборної сили) не є виключенням із загальних правил доказування. Доказами форс-мажорних обставин є будь-які докази за умови їх належності та допустимості, проте у відносинах щодо дотримання валютного законодавства єдиним доказом настання форс-мажору (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством до суду першої інстанції був поданий сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7609, виданий Торгово-промисловою палатою України 16.06.2017, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин у період з 19.12.2014 по 19.03.2015 щодо господарських відносин із Компанією «Tolexis International LTD» (Кіпр) по контракту № 709-1 від 20.10.2014.
Крім того, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом з'ясовано, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 640/1783/19, яка набрала законної сили, позов Товариства до Офісу про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії був задоволений: визнано протиправною бездіяльність Офісу, що полягає у неприйнятті рішення про списання безнадійного податкового боргу за заявою Товариства від 14.12.2018 № 258; зобов'язано Офіс прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу - пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 20349040,71 грн. за заявою Товариства від 14.12.2018 № 258. Зокрема, в мотивувальній частині зазначеної постанови вказано, що згідно розрахунку пені за контрактом № 709-1 від 20.10.2014 пеня у сумі 20349040,71 грн. нарахована за період прострочення з 19.02.2015 по 19.03.2015, тобто у період дії обставин непереборної сили, вказаного у сертифікаті Торгово-промислової палати України від 16.06.2017 №7609.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про неналежність поданого Товариством сертифікату Торгово-промислової палати України від 16.06.2017 №7609 як доказу існування форс-мажорних обставин та, відповідно, правомірність нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків згідно статті 2 Закону №185/94-ВР по контракту від 20.10.2014 №709-1, укладеному з нерезидентом «Tolexis International Ltd» (Кіпр), є передчасними, з огляду на що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а касаційна скарга Товариства - підлягає частковому задоволенню.
Щодо доводів скаржника про те, що що розрахунок пені, здійснений контролюючим органом за контрактом № 709-1 від 20.10.2014, є помилковим, оскільки 09.03.2015 є неробочим днем, оскільки 08.03.2015 припадало на вихідний день - неділю, а також 22.02.2015 також припадало на вихідний день - неділю, Верховний Суд вказує наступне.
Відносини у зовнішньоекономічній сфері регулюються спеціальним законодавством, до якого зокрема відноситься Закон №185/94-ВР, яким встановлено обов'язковість надходження виручки в іноземній валюті за експортований товар, роботи (послуги) або ж імпортованого товару у законодавчо встановлені строки, які обчислюються календарними днями.
Відповідно до положень пунктів 1.1, 1.3 розділу І Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція № 136), день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків. Якщо договір передбачає поставку товару, здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару, а за імпортними операціями - окремо за кожним фактом здійснення платежу.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 розділу ІІ Інструкції № 136 Виручка резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється] підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа).
За приписами пунктів 3.1, 3.2 розділу ІІІ Інструкції № 136 Імпортні операції резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється], які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента, потребують одержання висновку. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що перенесення граничного календарного дня для розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, якщо він припадає на вихідний або святковий день, не здійснюється.
При цьому, Верховним Судом враховано, що у судовому засіданні 23.07.2024 представник позивача не заперечував щодо обставин надходження виручки із порушенням законодавчо встановлених строків по контрактах щодо постачання товарів і послуг: від 10.07.2015 №б/н, від 09.02.2015 №361/851-1 з нерезидентом «ООО «Титановые Инвестиции» (російська федерація); від 30.07.2015 №281-1 з нерезидентом «Центр Оптимальных технологий ООО» (російська федерація); від 12.12.2012 №1333-1, від 19.03.2013 №257-1, від 19.05.2013 №07/14, від 10.12.2012 №1334/1, від 11.03.2013 №258/1 з нерезидентом «Tolexis Enterprises AG.» (Швейцарія); з нерезидентом «ООО «Титановые Инвестиции» (російська федерація).
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені та перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку з вищенаведеним Верховний Суд вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 25.07.2024.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова