Справа № 761/40639/23 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1745/2024 Доповідач: ОСОБА_2
24 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань та директора Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 31.10.2023 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань та директора Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою № 965 від 31.10.2023 року.
Прийняте рішення слідчий суддя вмотивував тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу злочину, кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст.214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Слідчий суддя зазначив, що до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості саме про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення, що в повному обсязі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18.
В даному конкретному випадку, слідчий суддя, дослідивши заяву ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення, дійшов висновку, що заява не містить конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення окремими особами (в заяві йдеться, на думку скаржників, про вчинення правопорушення більш ніж 45-ма особами) саме кримінальних правопорушень (передбачених ст. 111, ч. 3 ст. 109, ст. 442, ст. 127, ч. 2 ст. 364, 366, ч. 2 ст. 382 КК України), тому, на переконання слідчого судді, відсутні правові підстави для задоволення даної скарги.
Разом з тим, з урахуванням даних судової практики щодо результатів розгляду подібних скарг ОСОБА_6 та інших, слідчий суддя також звернув увагу на те, що скарга має порядковий номер 971, а заява про вчинення кримінального правопорушення - 965, що свідчить про явну безпідставну масовість таких скарг. В даному випадку дії скаржників об'єктивно призводять до штучного процесуального завантаження як самого суду, що призводить до зниження якості правосуддя в аспекті дотримання процесуальних строків розгляду будь-яких матеріалів (через перевантаження суду подібними матеріалами), так і органів досудового розслідування, що призводить до витрати уповноваженими особами часового ресурсу на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, що розпочате на підставі заяви, яка завідомо не містить ознак кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді у зв'язку з неотриманням повного тексту судового рішення. Ставить питання про скасування ухвали слідчого судді та зобов'язати уповноважених осіб Державного бюро розслідувань внести відомості за заявою № 965 про групові резонансні службові злочини (ч.3 ст.382 КК України).
В обгрунтування підстав для поновлення строку апеляційного оскарження посилається, що повний текст ухвали не отримував. Щодо суті апеляційних вимог ОСОБА_6 зазначає, що відповідно до заяви № 965 про службові злочини НАБУ, офісу ГПУ, ГСУ СБУ, зазначені державні структури відмовилися виконувати свої службові обов'язки по ст. 214, ч.2 ст. 218 КПК України. Зазначає, що колективна заява № 965 так і заяви № 962, 963, 964 повністю відповідали всім вимогам подання таких заяв відповідно до ч.5 ст. 214 КПК України.
Учасники судового провадження про дату, час та місце розгляду провадження повідомлені у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом. В судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомив.
Неявка учасників в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали суду першої інстанції, обговоривши доводи клопотання та апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного
Відповідно до вимог ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. З матеріалів справи вбачається, що судове засідання відбулося за участю ОСОБА_6 . Разом з тим, копію ухвали апелянт отримав 01.02.24р. (а.с.38), а з апеляційною скаргою звернувся 29.01.24р.
Враховуючи, що апелянт звернувся з апеляційною скаргою навіть до отримання копії ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає необхідним задовольнити його клопотання про поновлення пропущеного строку. Пунктом 1 частини 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. На підставі Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише ті, що містять відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України). При цьому, такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином положення частини 4 ст. 214 КПК України не є тотожними вимогам частини 1 ст. 214 КПК України, оскільки внесенню до ЄРДР підлягають лише ті відомості, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що скарга № 971 від 02.11.2023 року на бездіяльність слідчого ДБР подано в порядку ст. 303 КПК України та містять посилання на невиконання вимог ст. 214 КПК України з проханням зобов'язати внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що подані заяви не містять даних на підтвердження того, що ОСОБА_6 та іншими заявниками подано саме повідомлення про вчинення уповноваженими особами ДБР та інших державних структур кримінальних правопорушень та не зазначено дані, які б підтверджували реальність події та наслідків, що не є безумовною підставою для внесення відомостей до ЄРДР, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.
Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважає слушними посилання слідчого судді на правовий висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, згідно якого при розгляді скарги слідчий суддя вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо порушення вимог положень ст.214 КПК, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що висловлених у заявах тверджень недостатньо для висновку про наявність кримінальних правопорушень. Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді є вмотивованою та підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді задовольнити, вказаний строк поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Державного бюро розслідувань та директора Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 31.10.2023 року, - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4