Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/9989/2024
м. Київ Справа № 367/6599/23
25 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поети Юрія Володимировича на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Мерзлого Л.В. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
У серпні 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 25.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено Кредитний договір № 206519154 (далі - Кредитний договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Згідно пункту 5.1 Кредитного договору, невід?ємною частиною цього Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» (далі - «Правила»). Уклавши ней Договір, Позичальник підтверджує, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений, на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» визначають порядок і умови надання Товариством грошових коштів у Кредит, права та обов?язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Товариством та Позичальником.
Відповідач добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства: moneyveo.ua обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі, і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти у сумі 28200 грн., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу (алгоритм дій споживача в телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору).
На підставі вищевикладеного, ініціатором щодо укладення кредитного Договору була Відповідач, маючи необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з Фінансовою установою самостійно обрав дату укладання Договору, а шляхом отримання від Товариства кредитних коштів та внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, повністю погодився з умовами кредитного Договору.
Звертають увагу суду, що кредитний договір був підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Первісним кредитором та відповідачем не був би укладеним.
Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 28000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,06 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту Позичальнику та до закінчення строку на який видавався кредит.
Первісний кредитор свої зобов?язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
В свою чергу, Позичальник зобов?язалась своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов?язання згідно цього договору.
28.11.2018 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (надалі - ТОВ "Таліон Плюс") було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 206519154 від 25.11.2021 .
05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (надалі - ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс") було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 206519154 від 25.11.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023.
В подальшому, 04.08.2023 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - Позивач) було укладено Договір факторингу № 01/04082023.
Відповідно до Реєстру боржників від 04.08.2023 року до Договору факторингу № 01/04082023 від 04.08.2023 року, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 84509,76 грн., з яких 28200 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 56309,76 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
Станом на день звернення з даним позовом до суду заборгованість за Кредитним договором № 206519154від 25.11.2021 року не погашена.
Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором № 206519154від 25.11.2021 року, становить - 84509,76 грн., з яких 28200 грн. - сума заборгованості за кредитом, 56309,76 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - штрафи та пеня.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 206519154від 25.11.2021 року у розмірі 84509,76 грн., судовий збір в розмірі 2147,20 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №206519154 від 25.11.2021 року в розмірі 84509,76 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, 20 березня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Поета Юрій Володимирович подав апеляційну скаргу в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матріального та процессуального права.
Зазначає, що позивачем було надано до суду копію договору від 28.11.2018 року про відступлення до нього права грошової вимоги первинним кредитором TOB "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА". Вказаний договір укладений ще до того, як ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з TOB "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА".
За таких обставин, на думку апелянта, відсутні підстави вважати, що від первинного кредитора було відступлено право грошової вимоги за укладеним ОСОБА_1 кредитним договором та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Вказує на те, що згідно умов кредитного договору №206519154 від 24.11.2021 року, сума до повернення первинному кредитору ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" становила - 28707,60 грн. та є меншою, ніж заявлено до стягнення позивачем у розмірі 84509,76 грн.
Позивачем заявлено до стягнення нараховані відсотки (проценти), що нараховані, після закінчення погодженого строку кредитування, що є неправомірним згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Щодо неправомірності застосування п. 1.9.1 кредитного договору зазначає, що позивач не вправі вимагати до стягнення суму боргу в розмірі 33 276грн. керуючись п.1.9.1. кредитного договору тому, що між мною та первинним кредитором було погоджено відсоткову ставку меншого розміру, ніж передбачено цим пунктом, а саме, в розмірі 0,06% в день протягом строку кредитування.
Також вважає, що позивач не вправі вимагати до стягнення дану суму керуючись п. 1.14.1 кредитного договору тому, що відповідач не вчинив пролонгацію кредитного договору в порядку п.1.8 кредитного договору, а нарахування відсотків за ст. 1048ЦКУ за користування кредитом, після закінчення строку кредитування неправомірне.
Стосовно неправомірності застосування п. 1.9.3 кредитного договору зазначає, що з наданих документів позивачем не вбачається надання відомостей про розмір обраної відсоткової ставки для нарахування відсотків після закінчення строку кредитування за ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 був укладений договір кредитної лінії № 206519154 (т. 1 а. с. 15).
Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV643НЕ.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 53-59).
У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди. Водночас із витягу з реєстру прав вимоги № 174 від 22 лютого 2022 року вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206519154 від 25 листопада 2021 року про стягнення заборгованості (т. 1 а. с. 82).
05 серпня 2020року між ТОВ «Фінансовакомпанія «ОнлайнФінанс» (фактор)та ТОВ«Таліон Плюс»(клієнт) був укладенийдоговір факторингу№ 05/0820-01,за умовами якого ТОВ«Таліон Плюс» зобов'язався відступитиТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» прававимоги,зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти тапередати грошові кошти в розпорядження ТОВ«Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (т. 1 а.с.67-72).
Із Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206519154. (т. 1 а. с. 85-87).
04 серпня 2023 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 01/04082023, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників (т. 1 а. с. 98-104).
Із Реєстру боржників від 04 серпня 2023 року вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206519154 (т. 1 а. с. 83-84).
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд першої інстанції посилався на те, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором, надавши відповідачу кредит у встановленому Договором розмірі, а відповідач порушила умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Договором строки та порядку.
Так, стороною позивача належними та допустимими доказами доведено факт укладення кредитного договору між сторонами, факт відступлення права вимоги та правомірність нарахування відсотків про кредиту, протилежного суду не доведено, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:
1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні;
2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);
3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання;
5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу.
В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 206519154 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли 25 листопада 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Витяг з Реєстру прав вимоги № 174, в якому зазначено відповідача, датується 22 лютого 2022 року, тобто більш ніж через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 206519154 від 25 листопада 2021 року, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли. Окрім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься витяг з реєстру прав вимоги № 174 від 22 лютого 2022 року відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», разом з тим зазначений витяг містить лише електронний підпис директора ТОВ «Таліон Плюс» Патіюка В.В. Підпису представника ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в зазначеному витягу з реєстру відсутній.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.
При подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 220,80 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, а тому понесені відповідачем витрати підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Поети Юрія Володимировича задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.
Стягнути з позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 220,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: