Справа № 755/12429/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2950/2024
26 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бондара Ярослава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року у складі судді Гончарука В.П.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом про відшкодування матеріальної шкоди, в якому просить суд стягнути на свою користь з ОСОБА_2 кошти у розмірі 30 000 грн та судовий збір в сумі 992 грн 40 коп.
Позов обґрунтовано тим, що з метою здійснення ремонту запчастин автомобіля "Mitsubishi Pajero 3.2 DID" 11.07.2022 позивачем на ім'я відповідача була відправлена посилка Новою поштою, експрес-накладна № 59000839335297, оголошена вартість посилки 30 000 грн. Вміст відправлення - паливний насос високого тиску № МЕ204338 та паливна форсунка (4 шт.) № МЕ203961.
Відправлення відповідачем було отримано 12.07.2022.
13.07.2022 відповідач повідомив, що речі передні йому для ремонту (паливний насос високого тиску № МЕ204338 та паливна форсунка (4 шт.) № МЕ203961) були викрадені з автомобіля. Оскільки між ними склались правовідносини підряду, відповідач мав вжити належних заходів для збереження вказаного майна.
Таким чином, розмір збитків він оцінює в 30 000 грн.
З метою позасудового вирішення ситуації, на адресу відповідача було направлено претензію від 22.08.2022 та від 12.09.2022. Втім, спір не було вирішено.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Бондар Я.О. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано, того що відповідач не виконавши належним чином свої зобов'язання, своїми діями завдав позивачу шкоду у розмірі 30 000 грн (оцінена вартість втрачених запчастин), а також за рахунок своєї недбалості спровокував вчинення правопорушення, при цьому в даній ситуації наявна форма вина відповідача - необережність.
Вказано, що суд при вирішенні даної справи дійшов висновку, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Разом з тим відповідач жодними доказами не спростовав відсутність його вини.
Також зазначено, що під час розгляду справи судом не враховано, що позивачем надано підтверджуючі докази, що свідчать про понесення ним додаткових матеріальних збитків у розмірі 25 000 грн, у зв'язку із втратою необхідних запчастин для проведення ремонтних робіт Mitsubishi Pajero 3.2 DID, позивач був вимушений здійснити замовлення запчастин в іншої особи за які сплачено кошти в 25 000 грн, що підтверджують квитанції про оплату.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бойченко В.М. в інтересах ОСОБА_3 посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року, як ухвалене з дотриманням вимог матеріального й процесуального права - без змін.
За змістом вказано, що власником спірних автозапчастин є ОСОБА_4 , який жодних претензій щодо їх втрати до відповідача не заявив, позов до останнього подано ОСОБА_1 .
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає судове рішення таким, що не підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення районного суду відповідає в повній мірі.
Районний суд повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку й ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Установлено, що відповідно до експрес-накладної № 59000839335297 від 11 липня 2022 року ТОВ «Нова пошта» позивач направив відповідачу запчастини. Оголошена вартість посилки 30 000 грн (а.с. 5).
З долученого до справи скріншоту телефону убачається що між сторонами обговорювалось питання поставки паливного насосу високого тиску та паливних форсунок (4 шт.)
За інформацією автомагазину вартість паливного насосу високого тиску до автомобіля "Mitsubishi" становить від 32 583 грн 01 коп до 47 788 грн 41 коп; ціна паливної форсунки від 1 094 грн 43 коп до 1 737 грн 76 коп.
Позивач визначив вартість товару в 30 000 грн.
Відповідно до пояснень відповідача, автозапчастини, які були доставлені відповідачу, викрадено з його автомобіля.
22.08.2022 на адресу ОСОБА_2 позивачем була надіслана претензія, згідно якої останній пропонував відповідачу компенсувати вартість втрачених ним паливного насосу високого тиску № МЕ204338 та форсунок , в розмірі 30 000 грн.
12.09.2022 позивач на відповідь відповідача пропонував вирішити конфлікт, вислухати пропозиції відповідача щодо компенсації вартості речей, які були переслані відповідачу для проведення ремонту.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходить з того, що заявляючи позовні вимоги ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та викраденням автозапчастин, які були направлені останньому для передачі їх на ремонт. Надані докази не підтверджують факту того, що позивачу заподіяна шкода саме з вини відповідача та що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Такі висновки районного суду є обґрунтованими з наступних підстав.
Так, згідно із ч.ч. 1- 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При цьому ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ж, в свою чергу, є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 4 вказаної статті на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, а також ст. 22 ЦК України можна дійти висновку, що, по-перше, відшкодування збитків - це один із способів відшкодування майнової шкоди; по-друге, підставою для відшкодування збитків та шкоди є порушення цивільного права особи.
При цьому, як права, що випливає із договору (право на отримання товару, результату виконаної роботи, тощо), так і абсолютного права особи - тобто права, якому протистоїть обов'язок усіх та кожного утримуватися від дій, які порушують це право (право власності, право господарського віддання, тощо). Іншими словами, як при порушенні права, встановленого правочином, так і при порушенні права, наданого та гарантованого законом (абсолютне право), особа має підстави вимагати відшкодування збитків, завданих таким порушенням.
Відповідно до пояснень відповідача, не спростованих ОСОБА_1 , приблизно 10 липня до нього звернувся позивач та повідомив, що він узяв на ремонт автомобіль Mitsubishi Pajero 3.2 DID, який належить військовим і власними силами в м. Чернігові здійснити його ремонт не може та попросив допомогти, роблячи акцент на тому, що це військовий та йому дуже потрібно й відповідач йому порадив звернутися до СТО «ВіомДизель», яка знаходиться в м. Києві. Після чого за домовленістю позивач 11 липня 2022 року направив посилку відповідачу, яку було отримано 12 липня 2022 року у відділенні Нової Пошти о 17:30 та ув'язку з тим, що СТО «ВіомДизель» працює до 18:00 посилку не вдалося доставити, а в ранці 13 липня 2022 року автомобіль, яким користується відповідач було пограбовано про що повідомлено поліцію та відкрито кримінальне провадження № 12022100040001801 від 13 липня 2022 року.
Тобто матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не є власником спірного майна та цього не заперечує.
Позивач виставляючи суму в розмірі 30 000 грн за втрату спірних автозапчастин, посилається на те, що посилку оцінено ним на вказану суму під час її відправки ТОВ «Нова Пошта» відповідачу.
Разом з тим, матеріали справи не містять інших документів, що підтверджували б обумовлення сторонами спору будь-яких умов щодо виконання відповідачем зобов'язань покладених на нього позивачем, ризиків та істотних умов.
Отже позивач не довів порушення його прав відповідачем, що виключає стягнення з останнього матеріального збитку за майно, яке навіть не є власністю позивача, а дійсний власник майна не заявляв жодних претензій до відповідача з приводу втрати ним спірних запчастин та про відшкодування шкоди.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вимогами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивном та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змістом вимог заявлених позивачем, долучених до справи доказів та характером дій відповідача не доведено порушення прав позивача, що виключає правові підстави до задоволення позову й стягнення на його користь грошових коштів.
Установлено, що ОСОБА_1 не був власником майна, направленого на адресу ОСОБА_2 та яке у останнього було викрадено. Не долучено до справи й доказів несення позивачем у зв'язку з цим матеріальних витрат.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Викладені у рішенні районного суду висновки відповідають обставинам справи, норми матеріального й процесуального права застосовано правильно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Бондара Ярослава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: