Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/13165/2024
м. Київ Справа № 759/10696/24
25 липня 2024року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бабенка Юрія Сергійовича на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Ключника А.С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє - адвокат Бабенко Ю.С., до Київської міської ради, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Гордієнко О.В., про визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення, -
У травні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бабенко Юрій Сергійович звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Гордієнко О.В., про визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє - адвокат Бабенко Ю.С., до Київської міської ради, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Гордієнко О.В., про визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення - повернуто суб'єкту звернення.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 06 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бабенко Юрій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що до позовної заяви був доданий ордер на представництво інтересів позивача у цій справі.
Вказує на те, що зазначений ордер згенерований ним через «Особистий кабінет адвоката», роздрукований в чорно-білому форматі та містить в собі усі обов'язкові реквізити, що передбачені нормами Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36. Зокрема, на ордері міститься підпис адвоката, виконаний синьою кульковою ручкою. При цьому, в ордері зазначено, що «Договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежується», тобто адвокат, як представник позивача мав повноваження на підписання та подання позовної заяви.
Вказує на те, що ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Вважає, що надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція ЦПК України не вимагає.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на те, що як убачається з матеріалів позовної заяви, остання подана представником позивача - адвокатом Бабенко Ю.С., який діє на підставі ордеру Серії АА №1429824 від 21.05.2024 року.
Однак матеріали позовної заяви не містять належним чином засвідченої копії договору про надання правничої допомоги, який є підставою видачі ордеру (довіреності) та підставою надання правничої допомоги відповідно до вимог статей 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» згідно роз'яснень, наведених рішенням Ради адвокатів України № 62 від 02 серпня 2022 року.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися в інтересах іншої особи до суду, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною першою статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої-другої статті 26 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Звертаючись до суду з позовом на підтвердження повноважень представником позивача адвокатом Бабенко Юрієм Сергійовичем до позовної заяви було долучено
Відповідно до ст. 26 Закону № 5076-VI ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже, ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна редакція КАС України не вимагає.
У своїй постанові від 05 грудня 2018 року ВеликаПалата Верховного Суду звертала увагу на те, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 4001 Кримінального кодексу України).
З урахуванням того, що представник позивача до суду першої інстанції надав ордер на підтвердження повноваження адвоката як представника, не надання копії договору не може слугувати достатньою підставою для повернення позовної заяви.
Окрім того, за приписами частини першої статті 185 ЦПК України, у разі, якщо до позовної заяви, підписаної представником позивача, не додано документ, що підтверджує повноваження представника позивача, суддя залишає позовну заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Суд першої інстанції на зазначене вище увагу не звернув у зв'язку з чим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.
Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист».
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18)
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бабенка Юрія Сергійовича підлягаєзадоволенню, а ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бабенка Юрія Сергійовича задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 рокускасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє - адвокат Бабенко Ю.С., до Київської міської ради, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Гордієнко О.В., про визнання права власності в порядку спадкування за правом представленнянаправити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: