1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 22 липня 2024 року, апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офіс Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вільня Коростишівського р-ну., Житомирської обл., з вищою освітою, одруженого, працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 червня 2024 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою продовжити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 червня 2024 року.
Вважає оскаржувану ухвалу в частині визначення розміру застави незаконною, необгрунтованною та невмотивованою.
Прокурор зазначає, що під час розгляду клопотання стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 , розуміючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, будучи в деталях обізнаним про обставини підготовки та вчинення кримінального правопорушення, маючи тісні зв'язки із представниками держави-агресора. перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, зокрема під заставою, може переховуватися, від органу досудового розслідування і суду.
Крім того, підозрюваний матиме можливість контактувати із іншими співучасниками злочину, й надалі узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відслідкувати ні гласними, ні негласними засобами контролю, а також може вчиняти тиск на свідків у кримінальному провадженні з метою надання неправдивих показів щодо обставин кримінального правопорушення, причетність до нього інших підозрюваних.
Зауважує, що слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , досліджено долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, що його підтверджують, також встановлено ризики, однак прийшов до висновку, що підозрюваному слід визначити заставу в розмірі 242 240 грн.
При цьому, в оскаржуваному рішенні слідчим суддею не наведено мотивів прийняття такого рішення, а також не вказано, чому вказані доводи прокурора, наведені у судовому засіданні, не взято до уваги.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 3 відділом 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 вересня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22023000000000914, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 за ознаками вчинення кримінального правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
28 березня 2024 року о 10 год. 30 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку п. 5 ч. 1 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
28 березня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
29 березня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 травня 2024, без визначення розміру застави.
21 травня 2024 року старший слідчий в особливо важливих справах 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року клопотання слідчого задоволено частково, продовжено підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 червня 2024 року включно, одночасно визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 гривень, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя дослідив матеріали клопотання та прийшов до обґрунтованого висновку, що слідчим у клопотанні не викладено обставин, які б свідчили про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не обґрунтовано слідчим неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, що свідчить про міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини, постійного місця роботи.
Слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив обставини справи в сукупності, врахувавши вік та стан здоров'я підозрюваного, а саме те, що згідно медичної документації, ОСОБА_6 хворіє на ряд захворювань, що стали причиною визнання його військово-лікарською комісією обмежено придатним.
Приймаючи рішення про визначення підозрюваному ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя зазначив, що прокурором не доведено обставин, які давали підстави не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави доказів того, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики. З таким висновком погоджується колегія суддів.
З урахуванням того, що розмір застави достатньою мірою повинен гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя обґрунтовано визначив ОСОБА_6 розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбаченим КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 тисячі 240 гривень.
Крім того, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, а тому доводи апелянта у цій частині не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до практики Єропейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, врахувавши процесуальну поведінку підозрюваного та дані про його особу, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків, прокурором не надано.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, та підтверджено прокурором, з моменту звільнення, підозрюваного ОСОБА_6 з-під варти, фактів не виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Офіс Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 761/18722/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11-сс/824/4124/2024 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України