Справа № 370/1883/23 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3628/2024 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
03 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023116210000117 від 17.07.2023 року за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2024 року,
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2024 року кримінальне провадження № 12023116210000117 від 17.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вказане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, яке є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, а оскільки потерпіла відмовилася від обвинувачення, наслідки відмови від підтримання обвинувачення їй зрозумілі, жодних претензій до обвинуваченого вона не має, обвинувачений не заперечує проти закриття провадження в зв'язку з відмовою потерпілої від підтримання обвинувачення, то суд вважає, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій указав на незаконність оскаржуваної ухвали у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення пов'язане з домашнім насильством, оскільки потерпілою є його мати, згідно з Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, в тому числі на батьків (мати, батько) та дітей, на підставі чого сторона обвинувачення зазначила в обвинувальному акті як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого-вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних та близьких відносинах, а тому суд не мав права закривати кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка передбачає заборону закриття кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством. Просив оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка регламентує порядок закриття кримінального провадження судом, передбачено, що кримінальне провадження закривається судом, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19), обов'язковою умовою визнання судом злочину - незалежно від його родового чи безпосереднього об'єкта - пов'язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо). За відсутності цього гарантоване право на захист істотно порушено і, беручи до уваги імперативність приписів п. 19 ч. 1 ст. 7, частин 3, 6 ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК, унеможливлює застосування згаданого інституту заборони закриття кримінального провадження щодо злочинів, передбачених ст. 125 КК.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, не пов'язане з домашнім насильством, оскільки викладене у обвинувальному акті органом досудового розслідування обвинувачення не містить кваліфікації вказаного кримінального правопорушення як такого, що пов'язане з домашнім насильством.
Зазначення в обвинувальному акті як обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних та близьких відносинах автоматично не свідчить про те, що обвинуваченим було вчинено кримінальне правопорушення, що пов'язане з домашнім насильством, оскільки така обставина має знайти своє відображення як в формулюванні обвинувачення, так і матеріалах справи та бути підтверджена відповідними доказами. Лише за таких умов можна стверджувати про обізнаність обвинуваченого із суттю пред'явленого щодо нього обвинувачення та можливості захищатися від нього, що буде гарантувати його право на захист.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 477 КПК України за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України (умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, без обтяжуючих обставин) кримінальне провадження може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, тобто є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення. При цьому, поняття «без обтяжуючих обставин» не передбачає відсутність обставин, які обтяжують покарання винного, оскільки за своєю суттю це різні поняття, які не підлягають ототожненню, а тому наявність встановлених судом обставин, які обтяжують покарання не свідчить про те, що кримінальне провадження має здійснюватися у формі публічного обвинувачення. Поняття «без обтяжуючих обставин» означає, що кримінальне правопорушення було вчинене за відсутності умов, які підвищують ступінь суспільної небезпечності вчиненого.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні клопотання потерпілої ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою від підтримання обвинувачення, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення для його правильного вирішення та перевіривши наявність підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 КПК України, отримавши згоду обвинуваченого та прокурора на закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою потерпілої від підтримання обвинувачення, обґрунтовано закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілої від підтримання обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2024 року є обґрунтованою і вмотивованою, а відтак підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2024 року, якою кримінальне провадження № 12023116210000117 від 17.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4