[1]
24 червня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6 , (ВКЗ з ДУ «Київський слідчий ізолятор»)
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , що діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвала суду мотивована тим, що доводи у своїй сукупності, зокрема щодо суспільної небезпечності вчиненого злочину, ступеню тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретних обставин вчиненого злочину, особи засудженого та його поведінку за весь час відбування покарання, приводять суд до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, так як ОСОБА_6 не довів свого виправлення в тому обсязі, які б давали підстави для застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання.
Зокрема, суд врахував те, що ОСОБА_6 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння та спричинив смерть потерпілої, не визнавав своє вини під час розгляду справи судом.
Засуджений був залишений у Київському СІЗО для відбування покарання за вироком суду на підставі його заяви про зарахування для виконання робіт з господарського обслуговування на території СІЗО, у зв'язку з чим, суд не вважає факт залучення засудженого до праці беззаперечною підставою для умовно-дострокового звільнення, оскільки це було умовою задоволення заяви засудженого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024 року про відмову в застосуванні умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, щодо ОСОБА_6 та ухвалити нову, якою звільнити умовно-достроково ОСОБА_6 від відбування покарання на не відбутий строк покарання.
Захисник вважає ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає негайному скасуванню.
В обґрунтуваннях своїх вимог захисник вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Так, під час відбування покарання у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» зарекомендував себе позитивно: має 17 заохочень та не має жодного стягнення.
З 16.04.2018 року працевлаштований в господарчу обслугу на посаду підсобного робітника (наказ № 36/АГ- 18 від 16.04.2018 року). До виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою.
Окрім того, захисник звертає увагу суду на те, що відповідно до ст. 123 КВК України засуджений приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Духовне відродження», пройшов курси «Підготовка до звільнення», відвідує лекції правового характеру, культурно - масові заходи, утримує в чистоті та порядку спальне місце, завжди має охайний зовнішній вигляд.
Також, відповідно до ст. 110 КВК підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов, стосунки доброзичливі.
У колективі засуджених не конфліктний, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими.
Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Виконує передбачені законом вимоги персоналу СІЗО.
До праці ставиться добросовісно. Порушень правил техніки безпеки та правил пожежної безпеки не допускає. Приділяє увагу необхідності, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням.
На заходи виховного та профілактичного характеру реагує правильно, та робить належні висновки.
При цьому головною умовою прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до характеристики засудженого за час перебування у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» характеризується позитивно, в установі режим тримання не порушував, покладені на нього обов'язки виконує старанно і вчасно, проявляє особисту ініціативу в роботах по благоустрою установи. Згідно проведеної оцінки ризиків в підсистемі «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб взятих під варту, визначений низький рівень ймовірної небезпеки для суспільства та вчинення повторного кримінального правопорушення з боку засудженого ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання захисника суд послався на те, що ОСОБА_6 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння та спричинив смерть потерпілої, не визнавав своє вини під час розгляду справи судом.
Проте, вказані обставини були враховані судом при призначенні ОСОБА_6 покарання, а при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суду належало врахувати термін фактичного відбуття покарання, передбачений ч. 3 ст. 81 КК України, а також доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, згідно з матеріалами справи ОСОБА_6 засуджений вироком Сквирського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року до 7 років позбавлення волі та в місцях позбавлення волі перебуває з 08 грудня 2017 року.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. 89 КВК України залишений в Київському СІЗО для виконання робіт з господарського обслуговування та згідно з наказом № 36/АГ-18 від 16 квітня 2018 працевлаштований на посаду підсобного робітника.
Протягом вказаного строку перебування у Київському СІЗО засуджений ОСОБА_6 характеризується позитивно, не мав жодних стягнень, але має 17 заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці за період з 04 жовтня 2018 року по 02 жовтня 2023 року.
У своїй ухвалі суд констатував наявність позитивних характеристик ОСОБА_6 , а також заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, проте не взяв до уваги цих обставин, посилаючись на та, що засуджений був залишений у Київському СІЗО для відбування покарання за вироком суду на підставі його заяви про зарахування для виконання робіт з господарського обслуговування на території СІЗО, не вважав факт залучення засудженого до праці беззаперечною підставою для умовно-дострокового звільнення.
Проте вказаний висновок не ґрунтується на вимогах закону, зокрема ст. 81 КК України, для застосування якої не має значення підстава залучення засудженого до праці, а має значення ставлення засудженого до праці.
У цій справі є беззаперечні докази того, що засуджений ОСОБА_6 протягом усього строку перебування в Київському СІЗО систематично заохочувався за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, отже, своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Окрім того, суд не врахував того, що засуджений приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на засуджених «Духовне відродження», пройшов курси «Підготовка до звільнення», відвідує лекції правового характеру, культурно-масові заходи, підтримує соціальні, доброзичливі зв'язки з рідними, що також дає підстави для застосування вимог ст. 81 КК України.
Отже, за умови, що ОСОБА_6 фактично відбув не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного вироком Сквирського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року, та своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, він може бути звільненим від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 20 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою на підставі ст. 81 КК України ОСОБА_6 звільнити від покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Сквирського районного суду Київської області від 06 грудня 2017 року, умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 20 днів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 761/402/24
Провадження №11-кп/824/2980/2024
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_10
Доповідач ОСОБА_1