Справа № 761/6628/19 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/347/2024 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
26 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів - ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
обвинуваченого в режимі ВКЗ з ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» - ОСОБА_8
захисників - ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12018100100010282 від 26.09.2018 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 17.02.2021 Шевченківським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строком на 5 років 6 місяців, засуджено,
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2021 та покарання, призначеного за цим вироком, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 9 місяців;
на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 26 вересня 2018 року по 04 червня 2019 року та строк частково відбутого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року - з 05 червня 2019 року по 27 березня 2023 року із розрахунку день за день;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз 05.10.2022 Ладижинським міським судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. 12.12.2022 вироком Вінницького апеляційного суду було скасовано вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.10.2022 в частині призначення покарання і призначено нове покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, засуджено,
за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
на підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_8 покарання частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 12.01.2018, та за сукупністю вироків призначено ОСОБА_8 покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі;
на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Вінницького апеляційного суду від 12.12.2022, та покарання, призначеного за цим вироком, остаточно ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 26 вересня 2018 року по 02 жовтня 2018 року та строк частково відбутого покарання, призначеного за вироком Вінницького апеляційного суду від 12.12.2022 - з 26 грудня 2022 року по 27 березня 2023 року із розрахунку день за день;
вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кожен, будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену судимість, з метою відкритого викрадення чужого майна, повторно, за попередньою змовою між собою, 25.09.2018 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у кафе «Корчма», що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , діючи відкрито для потерпілого ОСОБА_11 , взяв належну йому спортивну сумку, в якій були особисті речі потерпілого, а ОСОБА_7 , застосовуючи фізичну силу, взяв ОСОБА_11 під руки та почав виводити останнього з літнього майданчику кафе «Корчма». В подальшому, ОСОБА_7 , відповідно до розподілених ролей, з метою подолання волі потерпілого до опору, застосував фізичне насильство, у вигляді штовхання, у результаті якого потерпілий ОСОБА_11 впав на землю. Після чого, ОСОБА_11 піднявшись з землі, оперся об стіну металевого кіоску, де цей час, ОСОБА_8 згідно розробленого плану, почав силоміць тримати ОСОБА_11 , так щоб останній не зміг чинити опору, а ОСОБА_7 силоміць своєю рукою відкрито для потерпілого дістав з правої кишені штанів мобільний телефон, після чого обвинувачені з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись чужим майном на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 1 601 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 указала на незаконність оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначила про те, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами не було доведено наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення поставленого йому у вину. Вважала, що дії обвинуваченого взагалі не містять складу будь-якого кримінального правопорушення, оскільки подія, яка мала місце 25.09.2018 є наслідком непорозуміння потерпілого з обвинуваченими, а також того, що останні перебували в стані алкогольного сп'яніння. Апелянтом зауважено, що фактичні обставини вказаного кримінального провадження свідчать про те, що у обвинувачених взагалі не було умислу на заволодіння чужими майном та подальшого розпорядження ним, а також не було попередньої змови на вчинення будь-яких протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_11 . Так, захисником зазначено про те, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги показання потерпілого та обвинувачених, оскільки на думку захисту, вони в повній мірі узгоджувались між собою та дають логічне пояснення обставинам події, яка мала місце 25.09.2018. Вважала, що вирок суду побудований на припущеннях з боку сторонніх осіб про обставини справи і взаємовідносин між обвинуваченими і потерпілим, що є неприпустимим. Указала, що покладені в основу вироку показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були невірно сприйняті судом, оскільки вони, на думку захисту, не узгоджувались з показаннями обвинувачених та потерпілого. Поряд з цим, захисник указала, що протокол впізнання за фото від 26.09.2018 був складений з порушенням процесуального закону, оскільки потерпілому ОСОБА_11 були пред'явлені фото обвинувачених, які в подальшому були використані в протоколі, а висновок судово товарознавчої експертизи від 14.11.2018 підтверджує вартість майна, але не причетність до грабежу обвинувачених. Між тим, захисник зауважила, що місцевий суд зробив висновок про доведеність вини обвинувачених лише упередженим ставленням до останніх, оскільки відповідно до матеріалів, які характеризують обвинувачених вбачається, що вони схильні до вчинення правопорушень. Однак, дані висновки, на переконання захисту, є неприпустимими, оскільки кожна подія має розглядатись окремо і кожна особа має нести відповідальність за конкретно вчинену дію, а не імовірно можливу. За наведених обставин просила вирок скасувати в повному обсязі та визнати ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.
В уточненнях до апеляційної скарги, захисниця ОСОБА_10 просила вирок скасувати та ухвалити виправдувальний вирок, яким ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати, оскільки в ході судового розгляду винуватість ОСОБА_8 не знайшла свого підтвердження поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами.
До суду апеляційної інстанції також надійшла апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , однак в судовому засіданні захисниця відмовилась від поданої нею апеляційної скарги, обвинувачений підтримав заявлену нею відмову, а тому така відмова прийнята судом. Відповідно вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності призначеного йому покарання учасниками судового розгляду не оскаржується та апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді;
думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисниці ОСОБА_10 , які підтримали доводи поданої апеляційної скарги та просили їх задовольнити;
думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисниці ОСОБА_10 ;
думку захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги;
думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який також не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги;
перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисниці, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, положеннями ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вказаних вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції в частині фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у його вчиненні та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України стверджуються зібраним у справі доказами.
Так, з показань допитаної в суді першої інстанції свідка ОСОБА_12 вбачається, що, працюючи 25 вересня 2018 року по обіді у кафе на автостанції, вона побачила, як біля її кафе двоє чоловіків ведуть під руки третього. Вона вийшла до них на вулицю та зробила зауваження, аби вони облишили потерпілого та повернули йому сумку. У відповідь на що чоловіки, які вели потерпілого, відповіли, що в них все нормально, і що вони його супроводжують. Свідок зауважила, що все це вона знімала на мобільний телефон і один з чоловіків, намагаючись цей телефон відібрати, почав боротись зі свідком - перехожим, який проходив повз та заступився за неї. ОСОБА_12 вказувала, що вона вважала, що чоловіки хотіли обікрасти потерпілого, при цьому останній, перебуваючи у стані сильного сп'яніння, не зміг би чинити ніякого опору. Свідок бачила, що в одного з чоловіків в руках була сумка потерпілого, і з цією сумку чоловіки пішли на вихід з автостанції в бік вулиці Саксаганського.
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_14 (дівоче прізвище - ОСОБА_15 ) та свідок ОСОБА_13 надали ідентичні пояснення в судовому засіданні з приводу проведення впізнання у відділенні поліції, де вони залучались як поняті. Відтак вони пояснили, що потерпілий стверджував, що його пограбували двоє чоловіків та що він їх впізнає без складнощів, після чого впевнено показав спочатку на одного обвинуваченого, а потім і на іншого - пояснивши, що впізнав їх за рисами обличчя, і зазначив, що саме вони його пограбували. Вказали, що жодного тиску на потерпілого не вчинялось, зауважень до протоколу у потерпілого та інших учасників не було, його всі прочитали і підписали, а зміст протоколів відповідає фактичним обставинам.
З показань допитаного в ході судового розгляду потерпілого ОСОБА_11 встановлено, що він раніше з обвинуваченими знайомий не був. 25.09.2018 приїхав з відрядження і відпочивав. Біля хостелу неподалік залізничного вокзалу в м. Києві він познайомився з обвинуваченим ОСОБА_7 , після чого вони пішли до кафе, де випивали, при цьому, на момент знайомства, потерпілий вже спізнився на потяг. За годину з'явився обвинувачений ОСОБА_8 . Перебуваючи в кафе, він погодився на пропозицію обвинувачених залишитись ночувати з ними в хостелі, оскільки він запізнився на потяг до дому. У нього з собою була спортивна сумка з речами, гаманець, телефон та 260 гривень. Подальші події він пам'ятає погано, оскільки багато випив, прийшов до тями вже в реанімації. Сумку з речами, гаманець, паспорт та якусь суму грошей, яку саме він не пам'ятає, йому віддав слідчий, а за три дні йому зателефонувала співмешканка обвинуваченого ОСОБА_7 і віддала його телефон. При цьому, як пояснив потерпілий, дівчина йому розповіла, що його забрала машина швидкої допомоги, а його речі залишись в обвинувачених. Звідки в неї був належний йому мобільний телефон і чому вона не віддала телефон слідчому, потерпілому невідомо.
Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.09.2018 року, потерпілий ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до поліції із повідомленням про те, що 25.09.2018 року приблизно о 16 год. 00 хв. по вул. Симона Петлюри на автовокзалі двоє невідомих чоловіків, після вживання алкогольних напоїв забрали в нього особисті речі, мобільний телефон Філіпс чорного кольору з сім-картою НОМЕР_1 НОМЕР_2 . Вказана заява підписана власним підписом потерпілого (т.2 а.с. 7).
З протоколу огляду місця події від 25.09.2018 року, вбачається, що 25.09.2018 року, у хостелі, що розташований в місті Києві за адресою: АДРЕСА_4 , на столі біля вікна було виявлено синю сумку марки «Tiger». На третьому ліжку у кімнаті сидів чоловік, який назвався ОСОБА_8 , а у відповідь на запитання слідчого пояснив, що ця річ йому не належить і він її вкрав. На пропозицію слідчого ОСОБА_8 відкрив сумку та надав для огляду її вміст, всередині знаходились: піджак чорного кольору, кофта з капюшоном синього кольору марки «OFF», майка чоловіча, червоного кольору, сумка світло-сірого кольору марки «Goldbe», майка з довгими рукавами білого кольору, труси жовтого кольору, труси чорного кольору, печатка синього кольору з написом «Агріл плюс», печатка синього кольору, печатка чорного кольору, компас сірого кольору, дезодорант «Old Spice», мазь жовтого кольору «Рятівник», пластинки з таблетками в кількості 7 шт., пакети жовтого кольору «Бронхофіт», блок зарядного пристрою марки «LONIO», парфум чорного кольору марки «GIORDANI GOLD», блокнот коричневого кольору «2016», футляр від зубної щітки білого кольору, звязка ключів, паспорт на вуглеспалювальну піч, документи, згорнутий зошит, штани чорного кольору, щипці для нігтів, медична книжка, п'ять фотокарток 3х4, а також блокнот коричневого кольору, що належить ОСОБА_16 , та в якому записані його номери: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , виписка з ЄДРЮО, ФОП на ім'я ОСОБА_11 видаткова накладна, в якій постачальником зазначений ОСОБА_16 , прибуткові касові ордери на ім'я ОСОБА_11 у кількості приблизно 50 шт., а у внутрішній кишені вищезазначеної куртки виявлено паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_11 , крім того там знаходився гаманець, в якому знаходилось дві банківські картки, карти мобільного оператора з номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , блок від мобільного телефону «Nokia», кришка чорного кольору від телефону.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що він був складений у присутності понятих та ОСОБА_8 , прочитаний та підписаний усіма учасниками, при цьому жодних зауважень ні з боку понятих, ні з боку самого ОСОБА_8 протокол не містить. (т.2 а.с. 9-18)
Протоколом огляду місця події від 25.09.2018 року встановлено, що 25.09.2018 року, в ході огляду кафе «Корчма», що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 указав на столик, за яким він сидів разом із потерпілим та ОСОБА_7 , і пояснив, що після того як ОСОБА_7 підсипав потерпілому рідину з ампули, вони вивели потерпілого на двір і повели в бік хостелу. По дорозі, біля стіни будинку зеленого кольору, ОСОБА_8 забрав у потерпілого сумку і поніс в бік хостелу (т.2 а.с. 19-25);
З протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.09.2018 року, вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 упізнав обвинуваченого ОСОБА_17 як особу, що тримаючи потерпілого за руку, дістала з кишені останнього мобільний телефон і відкрито заволоділа вказаним майном потерпілого (т. 2 а.с. 43-46), та упізнав обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, що відкрито заволоділа сумкою потерпілого (т. 2 а.с. 47-50).
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу, а сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України.
Апеляційна скарга захисника не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого вироку.
Посилання захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що між обвинуваченими та потерпілим сталося непорозуміння, в тому числі через перебування в стані алкогольного сп'яніння, а тому суд першої інстанції мав взяти до уваги їх показання, оскільки вони в повній мірі узгоджуються між собою та дають логічне пояснення обставинам події, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не дають підстав для висновку про невинуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Так, з показань потерпілого ОСОБА_11 , наданих в суді першої інстанції вбачається, що всіх обставин події він не пригадує, оскільки після вживання алкогольних напоїв з обвинуваченими він прийшов до свідомості лише в реанімаційному відділенні лікарні. З показань потерпілого також вбачається, що речі були повернуті йому слідчим, а телефон через кілька днів був повернутий співмешканкою обвинуваченого ОСОБА_7 . При цьому потерпілий не зміг пояснити, яким чином його телефон опинився у співмешканки обвинуваченого ОСОБА_7 та чому був повернутий саме нею, а не обвинуваченим. Також, як вбачається з матеріалів провадження, а саме, протоколу огляду місця події від 25.09.2018 року, сумка з речами потерпілого була виявлена у хостелі, що розташований в місті Києві за адресою: АДРЕСА_4 , де на час огляду перебував обвинувачений ОСОБА_8 . При цьому обвинувачений ОСОБА_8 не надав логічних пояснень тій обставині, чому сумку потерпілого він забрав до хостела, де він на той час тимчасово проживав, а самого потерпілого залишили по АДРЕСА_3 , неподалік від кафе «Корчма».
Колегія суддів не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_10 про те, що судом були невірно сприйняті показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 (дівоче прізвище - ОСОБА_14) та ОСОБА_13 . Так, судом у вироку наведені показання вказаних свідків, які були безпосередньо допитані в ході судового розгляду. Вказаним показанням свідків судом була надана належна оцінка у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах провадження. Підстав для висновку про те, що суд невірно сприйняв показання вказаних свідків колегією суддів не встановлено. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції ні захисником ОСОБА_10 ні обвинуваченим ОСОБА_8 не ставилось питання про повторний допит вказаних свідків судом апеляційної інстанції, а тому колегія суддів позбавлена можливості надати іншу оцінку показанням вказаних свідків, ніж та, яка була надана судом першої інстанції.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що висновки захисниці про упереджене ставлення місцевого суду до обвинувачених з огляду на те, що з матеріалів, які їх характеризують вбачається, що вони схильні до вчинення правопорушень, є нічим не підтвердженим припущенням. Факт їх схильності до вчинення правопорушень не був покладений в основу обвинувального вироку, як про це зазначає захисниця, натомість дані обставини було враховано судом при визначенні міри покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення як такі, що характеризують особу кожного з обвинувачених, що відповідає загальним засадам призначення покарання.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисниці про відсутність умислу та попередньої змови обвинувачених на вчинення будь-яких протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_11 . Так, грабіж буде вважатися вчиненим за попередньою змовою і тоді, коли така змова мала місце за кілька хвилин до початку вчинення злочину. Суд першої інстанції з урахуванням досліджених в суді доказів встановив, що поведінка обвинувачених під час вчинення кримінального правопорушення була узгодженою та послідовною, а обопільність їхнього умислу підтверджується також і діями останніх. Аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачені перебували разом з потерпілим ОСОБА_11 , з яким обвинувачені незадовго до цього познайомились, у кафе «Корчма». В подальшому, вони разом вивели потерпілого на двір і повели в бік хостелу. По дорозі, біля стіни будинку зеленого кольору, ОСОБА_7 силоміць своєю рукою дістав з правої кишені штанів потерпілого мобільний телефон, а ОСОБА_8 забрав у потерпілого сумку і поніс в бік хостелу, де пізніше слідчим в ході огляду місця події на столі біля вікна було виявлено синю сумку марки «Tiger» з речами потерпілого. При цьому, незважаючи на пояснення обвинувачених про те, що вони лише намагались допомогти потерпілому дістатись до хостелу для ночівлі, жоден з обвинувачених не намагався надати йому будь - яку допомогу, з урахуванням стану потерпілого, а після того, як заволоділи його речами, залишили потерпілого на місці події. Отже, послідовність і характер дій обвинувачених свідчить про наявність умислу та попередньої змови між обвинуваченими на вчинення відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_11 .
При цьому, показання обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що наміру заволодіти майном потерпілого він не мав, спростовуються вищевказаним та, на думку колегії суддів, свідчить про бажання уникнути відповідальності за вчинене.
Колегія суддів вважає, що вирок відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а саме є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів не встановлено.
Наведене у своїй сукупності вказує на необґрунтованість апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 та відсутність підстав для скасування вироку і закриття кримінального провадження.
Призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України. Вирок в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання не оскаржується.
Враховуючи викладене, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4