справа № 761/40845/17
провадження № 22-ц/824/1789/2024
18 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Державна казначейська служба України про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року в складі судді Фролової І. В.,
встановив:
10.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відп0овідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Державна казначейська служба України про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в ефірі каналу ICTV Головним управлінням Національної поліції в Київській області в особі співробітниці ОСОБА_3 розповсюджувалась про ОСОБА_1 недостовірна інформація словами: « 37-річному чоловіку мешканцю Петропавлівської Борщагівки , який вже мав проблеми з законом, загрожує позбавлення волі до 5-ти років».
Крім цього, в діях Головного управління Національної поліції в Київській області присутні ознаки кримінального правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 387 КК України, так як розголошувалися дані досудового слідства.
Зазначав, що ввечері 08.11.2016 службові особи Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, поліцейський ОСОБА_5 та дільничний офіцер поліції ОСОБА_6 катували його до стану небезпечного для життя та застосували зброю у подвір'ї в селі Петропавлівська Борщагівка, де він проживав з жінкою та двома малолітніми хлопчиками, яким вони доводяться хрещеними батьками.
Його в небезпечному для життя стані, без свідомості, було доставлено до Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району в м. Боярка, де вночі 09.11.2016 було прооперовано, взято під варту та поміщено в спецпалату без нагляду лікарів, де відсутні санітарно-медичні умови.
В лікарню 09.11.2016 до нього прийшов старший слідчий СВ Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління національної поліції в Київській області підполковник поліції ОСОБА_7 з журналістами телевізійного каналу ICTV програми "Надзвичайні новини", які намагалися взяти у нього інтерв'ю.
На запитання журналістів в присутності слідчого ОСОБА_7 він відповів: " Я захищався". На запитання журналістки: "Чим Ви захищались, що в руках у Вас було, чим Ви захищались?" він відповів: "палицею". Після його відповіді запитань більше не було.
Але без його згоди і дозволу, незважаючи на тяжкий стан, в якому він знаходився, невідомі особи знімали його на відеокамеру, при цьому слідчий стягував з нього ковдру, демонстрував загіпсовану ногу, тіло, забиту кисть правової роки з розтрощеними пальцями, обличчя із запеченою кров'ю і все це поширили в телевізійній програмі «Надзвичайні новини» та в мережі Інтернет.
ІНФОРМАЦІЯ_4 на каналі ICTV, телевізійну діяльність на якому здійснює відповідач ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія", у телевізійній програмі «Надзвичайні новини» на широку публіку вийшов випуск під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому було поширено відносно нього недостовірну, перекручену інформацію з обвинуваченням його у кримінальному правопорушенні, яке ганьбить його честь та гідність.
Ведуча телепрограми "Надзвичайні новини " ОСОБА_2 в сюжеті " ІНФОРМАЦІЯ_3" поширила відносно нього недостовірну інформацію з обвинуваченням в кримінальному правопорушенні. Нею було зазначено: " Але щойно правоохоронці переступили поріг, хуліган накинувся на них із кулаками, а потім пішов у наступ із металевою трубою та штик-ножем".
В сюжеті ОСОБА_2 поширила про нього інформацію, яка порочить і ганьбить його як людину словами: "залицяльник ОСОБА_4, сільський розбишака, сімейний дебошир, хуліган; десь півроку тому ОСОБА_4 завела собі залицяльника, розказують сусіди; чи повернеться до будинку 37-річний залицяльник ОСОБА_4, найближчі два тижні він проведе у лікарні, а потім може опинитися за гратами".
Оприлюднення в сюжеті " "Надзвичайні новини " від ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей про обставини, які мають недостовірну і неправдиву інформацію, є порушенням його немайнових прав, захист яких гарантовано ст. 32 Конституції України.
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням позовних вимог від 14.04.2019, просив суд:
- спростувати недостовірну інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) на каналі ICTV у телевізійній програмі «Надзвичайні новини» у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_4 року під назвою «Вогонь на ураження на Київщині» та Головним управлінням Національної поліції в Київській області відносно ОСОБА_1 у такий же спосіб, у який вона була поширена ОСОБА_2 та принести вибачення ОСОБА_1 через телевізійний канал ICTV в програмі «Надзвичайні новини»;
- стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 6 177 520 грн, що еквівалентно 200 000 євро по курсу НБУ на день подачі позову 10.11.2017, солідарно, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) та Головного управління Національної поліції в Київській області, завдану поширенням недостовірної інформації та розголошенням недостовірних даних досудового слідства, які ганьблять честь і гідність ОСОБА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року вказаний позов залишено без задоволення.
21.09.2023 ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи.
Свої доводи обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надана оцінка і відповідачами не спростовані його вимоги до ГУ НП в Київській області в особі ОСОБА_3 , які полягають в тому, що в телевізійній програмі «Надзвичайні новини» від ІНФОРМАЦІЯ_4 року в ефірі каналу ICTV ГУ НП в Київській області розповсюджувалась про ОСОБА_1 недостовірна інформація словами: « 37-річному чоловіку мешканцю Петропавлівської Борщагівки, який вже мав проблеми з законом, загрожує позбавлення волі до 5-ти років».
Судом першої інстанції не надано оцінки тому, що крім поширення недостовірної інформації, в діях ГУ НП в Київській області присутні ознаки кримінального правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 387 КК України, та як розголошувалися дані досудового слідства кримінального провадження стосовно
ОСОБА_1 судовому засіданні представником ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) було заявлено письмове клопотання про виклик свідків, яке було задоволено судом, проте свідки допитані не були.
Судом не взято до уваги, що службові особи Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області 08.11.2016 закатували його до стану небезпечного для життя, та застосували зброю на подвір'ї, де він проживав з жінкою ( ОСОБА_9 ) та двома малолітніми хлопчиками, їхніми хрещеними.
Також судом першої інстанції не взято до уваги і не надано оцінки тому, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року в ефірі каналу ІСТУ «Надзвичайні новини» було показано телевізійну передачу, в якій в одному із сюжетів було поширено відносно ОСОБА_1 недостовірну, перекручену інформацію з обвинуваченням у кримінальному правопорушенні, що ганьбить його честь та гідність.
Зазначає, що оприлюднення в сюжеті «Надзвичайні новини» від ІНФОРМАЦІЯ_4 року відомостей про обставини, які мають недостовірну і неправдиву інформацію, є порушенням немайнових прав ОСОБА_1 , захист яких гарантовано Конституцією України.
28.11.2023 Головне управління Національної поліції в Київській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Свої доводи мотивує тим, що поширена журналістом інформація: " Але щойно правоохоронці переступили поріг, хуліган накинувся на них із кулаками, а потім пішов у наступ із металевою трубою та штик-ножем" базується на фактичних даних, що засновані на свідченнях потерпілих посадових осіб Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області поліцейського ОСОБА_5 та дільничного офіцера поліції, які в самому сюжеті підтверджують правдивість своїх свідчень.
Тому слід дійти висновку, що дане судження ґрунтується на фактичних даних і не підлягає спростуванню.
Зазначає, що вказані висловлювання не містили неправдивої інформації та не були поширені з метою зганьбити або знеславити позивача, вони містили суб'єктивну думку особи щодо дій позивача і є оціночними судженнями.
Висловлювання: " чи повернеться до будинку 37-річний залицяльник ОСОБА_4, найближчі два тижні він проведе у лікарні, а потім може опинитися за гратами" є припущенням , риторичним запитанням, а не твердженням, що було зроблено журналістом з огляду на те, що позивач перебував у тяжкому стані та здійснив дії, через які може бути притягнутим до кримінальної відповідальності.
З матеріалів справи не вбачається, що поширена інформація ганьбить честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації. Позивачем не доведено, що розповсюджена інформація дискредитує його , перешкоджає здійсненню його особистого немайнового права або призвела до негативних наслідків.
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача по відношенню до позивача, а також доказів на підтвердження наявності причинно- наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач.
01.12.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» ICTV - адвокат Андрусяк І. П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Свої доводи мотивує тим, що в цитаті: « 37-річному чоловіку мешканцю Петропавлівської Борщагівки, який вже мав проблеми з законом, загрожує позбавлення волі до 5-ти років» відсутнє згадування про позивача, інформація подана знеособлено.
Відповідно до ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 387 КК України, в діях Головного управління Національної поліції в Київській області не була предметом позову, а тому суд вказаній обставині не давав відповідної оцінки.
Оскільки пройшло 6 років з після подій, про які заявляє позивач, на думку відповідача існувала велика ймовірність того, що свідки забули або вже не згадають достовірно факти та деталі, а тому відповідач не підтримав своє клопотання про виклик свідків.
Доводи позивача про те, що службові особи Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області ввечері 08.11.2016 закатували його до стану небезпечного для життя, вже були предметом дослідження в справі №369/14404/17. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди позивачу було відмовлено.
За відсутності в матеріалах справи оригіналу запису ефіру телепередачі "Надзвичайні новини" від ІНФОРМАЦІЯ_4 та будь-яких інших доказів, позивачем не доведено факту поширення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» ICTV спірної інформації в ефірі каналу ICTV.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Яцюк Н. М. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Представник Головного управління Національної поліції в Київській області - Кшемінська Ю. І. та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» ICTV - адвокат Андрусяк І. П. просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання інші учасники справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції було досліджено відеозапис, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телеканалу «ICTV» у телевізійній передачі «Надзвичайні новини» було висвітлено сюжет «ІНФОРМАЦІЯ_3», де було поширено інформацію, яка на думку позивача, дискредитує його в очах громадськості, наступного змісту:
Сюжет починається зі слів ведучої: « ІНФОРМАЦІЯ_3. Поліцейські стріляли у сімейного дебошира. Допомоги патруля попросила співмешканка чоловіка. Але щойно правоохоронці переступили поріг - хуліган накинувся на них із кулаками, а потім пішов у наступ із металевою трубою та штик-ножем. Копи кілька разів поцілили у повітря, але дебошира це не зупинило...».
Далі на відео зображено працівника патрульної поліції « ОСОБА_5 » у якого видно синці на руках (1 хвилина 43 секунда відео).
У його «напарника» вивернуте плече (1 хвилина 47 секунда відео).
Диктором зауважено, що тимчасово із робочого стану патрульних поліцейських вивів сільський розбишака.
Сімейна сварка сталася у селі Петропавлівська Борщагівка Київської області.
На 2 хвилині 00 секунді відео зазначено, що виклик було ініційовано співмешканкою позивача, оскільки останній розпустив руки та розбив телевізора, а також: «… правоохоронці намагалися заспокоїти хулігана, однак той був напідпитку та просто здаватися не хотів».
На 2 хвилині 13 секунді відео пояснення надає працівник патрульної поліції - ОСОБА_11 , який зазначив: «Агресія в нашу сторону, до мого напарника. Після чого він наніс йому удару, зненацька моєму напарнику в обличчя».
На 2 хвилині 26 секунді диктором зазначено: «…в будинку були діти, тому в екстрені ситуації поліцейські спробували вивести дебошира на двір. На виході той встиг прихопити металеву трубу, і пішов із нею в атаку.».
На 2 хвилині 31 секунді відео пояснення надає працівник патрульної поліції - ОСОБА_12 , який зазначив: «Вихватив із трубки предмет схожий на ніж та вдарив ним мене бронежилет. Після цього я відійшов на безпечну відстань… Відповідно до чинного законодавства застосував вогнепальну зброю на поразку».
На 2 хвилині 49 секунді відео вбачається, що позивач з гіпсом на правій руці та правій нозі лежить на лікарняному ліжку.
На 2 хвилині 55 секунді відео позивач зазначив, що захищався.
На 3 хвилині 39 секунді відео дикторка зазначає наступне: «Чи повернеться до будинку 37-ми річний залицяльник ОСОБА_4 ? Найближчі два тижні він проведе у лікарні, а потім може опинитися за гратами. Проти чоловіка відкрили 2 кримінальні провадження.».
На 3 хвилині 52 секунді відео пояснення надає співробітниця ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_3, яка зазначила: «37-ти річному чоловіку - мешканцю Петропавлівської Борщагівки, який мав проблеми з законом, загрожує позбавляння волі до п'яти років».
Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині спростування недостовірної інформації, суд першої інстанції виходив з того, що поширена журналістом інформація : «але щойно правоохоронці переступили поріг, хуліган накинувся на них із кулаками, а потім пішов у наступ із металевою трубою та штик-ножем» базується на фактичних даних, що засновані на свідченнях потерпілих посадових осіб Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області поліцейського ОСОБА_5 та дільничного офіцера поліції ОСОБА_6 , які в самому сюжеті підтверджують правдивість своїх свідчень на 2 хв 10 сек; на 2 хв 31 сек; а також на 1 хв 47 сек ОСОБА_6 демонструє побої, що були йому завдані.
За таких підстав суд дійшов висновку, що дане судження є таким, що ґрунтується на фактичних даних, і не підлягає спростуванню.
Поширена інформація про те, що : «залицяльник ОСОБА_4, сільській розбишака, сімейний дебошир, хуліган; десь півроку тому ОСОБА_4 завела собі залицяльника розказують сусіди; чи повернеться до будинку 37-річний залицяльник ОСОБА_4, найближчі два тижні він проведе у лікарні, а потім може опинитися за гратами» є оціночними судженнями, містять суб'єктивну думку автора, є риторичним запитанням, викладом думок, що виходить з аналізу вчинків та дій позивача, не містять фактичних даних, а тому не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Щодо змісту поширеної інформації, яку позивач вважає недостовірною, то суд дійшов висновку, що у вказаних позивачем виразах вживаються такі мовно-стилістичні засоби, які притаманні суб'єктивним судженням.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які свідчили б про поширення відповідачами недостовірної інформації, а також доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та шкодою, на яку посилається позивач.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції апеляційний суд виходить з таких підстав.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Таким чином, особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
Разом з тим, при розгляді справи суд зобов'язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17 жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції».
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2016 року приблизно о 19 год. 30 хв. за адресою: с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Калініна, службові особи Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області під час виконання службових обов'язків застосували вогнепальну зброю, внаслідок чого ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження.
На підставі заяви про вчинення кримінального правопорушення, 09 листопада 2016 року до ЄРДР були внесені відомості про відкриття кримінального провадження №12016110000000541 за ч.2 ст. 365 КК України, яке перебувало у провадженні прокуратури Київської області та постановою слідчого в особливо важливих справах СВ прокуратури Київської області від 22 травня 2019 року закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу адміністративного правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Як вбачається з долученого до позовної заяви диску з відеозаписом від ІНФОРМАЦІЯ_2 в ефірі телеканалу «ICTV» у телевізійній передачі «Надзвичайні новини» в сюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_3» співробітник Головного управління Національної поліції в Київській області, висвітлюючи обставини подій, що сталися 08 листопада 2016 року, зазначила наступне: «37-річному чоловіку мешканцю Петропавлівської Борщагівки, який вже мав проблеми з законом, загрожує позбавлення волі до 5-ти років».
Заперечуючи проти тієї обставини, що ОСОБА_1 не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, останнім було надано відповідь Управління інформаційно-аналітичної підтримки, за дорученням керівництва Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.07.2019 №2425. Відповідно до змісту вказаної відповіді, згідно ІП "Кримінальна статистика" Інтегрованої інформаційно-пошукової системи регіонального рівня в Київській області відносно ОСОБА_1 08.11.2016 року було відкрито кримінальне провадження №12016110200004453 за ч.2 ст.342 та ч. 2 ст.345 КК України, за яким 09.11.2016 оголошено про підозру у вчиненні даних кримінальних правопорушень та в подальшому 07.03.2017 дане провадження скеровано до суду (а.с.26 т. 2).
З вказаної відповіді вбачається, що ОСОБА_1 до 08.11.2016 не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Разом з тим, висловлювання "проблеми з законом" має більш широке значення, ніж притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності, та за своєю суттю не є фактичним твердженням, а має оціночний характер. Поширення вказаного висловлювання не може бути предметом судового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області ( справа №369/2595/17) від 23 листопада 2017 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016110200004453 від 08.11.2016 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.342, ч. 2 ст. 345 КК України, повернуто процесуальним керівникам як такий, що не відповідає вимогам КПК України.
Відомості про подальший розгляд даної справи в матеріалах справи відсутні.
Висловлювання, які було поширено ведучою телепрограми "Надзвичайні новини " ОСОБА_2 в сюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_3", а саме: " Але щойно правоохоронці переступили поріг, хуліган накинувся на них із кулаками, а потім пішов у наступ із металевою трубою та штик-ножем", ґрунтуються на свідченнях потерпілих осіб, які в самому сюжеті підтверджують правдивість цих свідчень, демонструючи завдані пошкодження, а тому не підлягають спростуванню у визначений позивачем спосіб.
Висловлювання : "залицяльник ОСОБА_4, сільський розбишака, сімейний дебошир, хуліган; десь півроку тому ОСОБА_4 завела собі залицяльника, розказують сусіди; чи повернеться до будинку 37-річний залицяльник ОСОБА_4, найближчі два тижні він проведе у лікарні, а потім може опинитися за гратами", враховуючи контекст, в якому воно було застосовано, містить виключно оціночні судження, які не містять фактичних даних.
При цьому, позивачем не доведено, що поширенням вказаної інформації були порушені його суб'єктивні права та інтереси.
За вказаних обставин, поширені висловлювання, які є вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідачів, не містять жодних конкретних фактів та посилання на докази, у зв'язку з чим носять характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню, що виключає можливість доведення їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (частина третя статті 30 Закону України «Про інформацію»).
Тобто, законодавством України передбачено спосіб захисту прав шляхом надання права на відповідь з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Враховуючи відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, а також недоведеності тієї обставини, що поширення оспорюваної інформації було мотивовано цілеспрямованими діями відповідачів з метою принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Наявність чи відсутність в діях ГУ НП в Київській області ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 387 КК України, не є предметом даного спору, а тому не може встановлюватися в межах розгляду даної справи.
З огляду на те, що клопотання про виклик свідків було заявлено представником ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV), яке в подальшому не наполягало на виклику вказаних свідків, а кожна особа розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд, та обставина, що судом першої інстанції такі свідки не були допитані на правильність висновків суду не впливає.
Обставини заподіяння позичу моральної шкоди внаслідок застосування службовими особами Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області 08.11.2016 зброї на подвір'ї, де він проживав з жінкою ( ОСОБА_9 ), двома малолітніми хлопчиками, були предметом розгляду в справі №369/14404/17, та не пов'язані з предметом даного спору щодо спростування недостовірної інформації та завдання позивачу внаслідок її поширення моральної шкоди.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.07.2024.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук