26 липня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/9788/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашова О,Б., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені зі служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті компенсації військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків при проходженні військової служби у період з жовтня 2023 року по червень 2024 року у сумі 5 717,52 грн;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію військового збору, утриманого з грошового забезпечення одержаного у зв'язку з виконанням обов'язків при проходженні військової служби у період з жовтня 2023 року по червень 2024 року у сумі 5 717,52 грн
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 21.01.2024, з 07.02.2024 по 29.02.2024 додаткової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовозобов'язаним, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшеної до 70 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення таких заходів;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 21.01.2024, з 07.02.2024 по 29.02.2024 додаткову винагороду, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовозобов'язаним, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» збільшеної до 70 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення таких заходів;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення повного розрахунку при звільнені позивача в день виключення зі списків військової частини;
стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 15.06.2024 по день фактичної виплати.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду 25.07.2024 представником позивача подано заяву з додатками.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 15.06.2024 по день фактичної виплати, суд виходить з наступного.
Представником позивача зазначено, що позивач є учасником бойових дій та надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державу у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видану Військовою частиною НОМЕР_1 від 26.06.2024 №1709.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус учасника бойових дій, члена сім'ї загиблого (померлого) визначається Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'' зі змінами та доповненнями, ст. 18 якого передбачено, що зазначеним особам видаються посвідчення.
Зразки посвідчень, бланк-вкладки до посвідчень, описи нагрудних знаків та Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 із змінами та доповненнями.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації (п. 2 Положення).
Тому довідка про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів державу у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України не є належним підтвердженням статусу учасника бойових дій.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави дійти висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Тож, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має зважити на предмет та підстави позову; перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22 та багатьох інших.
У цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також представником позивача зазначено, що розрахунок із позивачем досі не здійснений, тому розрахувати суму, яка підлягає стягненню, а відповідно і ціни позову, наразі неможливо, оскільки позивачу не відомо дати ухвалення судом рішення в даній справі.
Суд ставиться критично до наведених аргументів представника позивача, оскільки відповідно до пункту 3 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Тобто, зазначення ціни позову є обов'язком позивача при поданні позовної заяви до суду та не може ставитися у залежність від дати ухвалення судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Отже, розрахунок суми, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається по день фактичного розрахунку, а не по день ухвалення рішення суду, як помилково вважає представник позивача.
Наведені вище обставини позбавляють можливості суд розрахувати суму судового збору, яка підлягає сплаті.
Враховуючи положення вище викладених норм, суд приходить висновку, що недоліки позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем не усунені.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 15.06.2024 по день фактичної виплати - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 26.07.2024.
Суддя Олена ЛУКАШОВА