про передачу адміністративної справи
з одного адміністративного суду до іншого
26 липня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/3239/24-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Галицького відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в особі Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в особі Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Галицького відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, оформлену листом від 25.06.2024 року № Г-112/6/2602-24/2615/93-24 у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано - Франківській області оформити та видати громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Більшівці, Івано - Франківського (Галицького району), Івано-Франківській області, паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХП.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У наведених вище нормах законодавець імперативно визначив, що місце проживання (перебування, знаходження) особи позивача, є те - яке документовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Відтак, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Отже, стаття 25 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же час, позивачем у позові зазначено адресу, де він проживає/перебуває на час звернення в суд: АДРЕСА_2 . Водночас доказів, що позивач зареєстрований у встановленому законом порядку за вказаною адресою до позову не додано.
Суд звертає увагу суду на те, особа може мати декілька місць проживання чи перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання чи перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання чи перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує під час застосування до спірних правовідносин.
Слід також зазначити й те, що відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV).
У статті 3 Закону №1382-IV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Механізм декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 цього Порядку декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради..
Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Пунктом 46 вказаного Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації в день звернення особи або її законного представника (представника) чи в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг або представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або даних від органу соціального захисту населення:
- приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи;
- вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265;
- формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265;
- за зверненням особи, що декларує/реєструє/знімає задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), або її законного представника (представника) видає витяг з реєстру територіальної громади.
Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.
Відтак, враховуючи викладене суд зазначає, що для застосування положень частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Як уже зазначалося судом вище, на час звернення до суду із даним позовом зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є Івано-Франківська область.
Місцезнаходженням відповідача у цій справі (Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області ) є м.Івано - Франківськ, вул.Академіка Гнатюк,29.
Крім цього суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач станом на момент пред'явлення даного позову проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
За таких обставин дана справа має вирішуватися окружним адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача- фізичної особи або ж за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування) позивача є Івано-Франківська області, а також місце розташування відповідача є м. Івано - Франківськ, суд вважає, що дана справа територіально підсудна Івано-Франківському окружному адміністративному суду, а не Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Згідно пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі даної справи на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 29, 30, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Передати справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, в особі Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76018).
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Боднарюк