16 липня 2024 року справа № 580/4874/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
14.05.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання на денній формі в вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті із 01 вересня 1982 року по 01 липня 1986 року (01 рік 11 місяців) та періодів роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем діяльності судів у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, а саме, консультанта по судовій роботі та консультанта по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому із 06 липня 1987 року по 03 липня 1992 року (04 роки 11 місяців 26 днів), що в сукупності з роботою на посаді судді з 03 липня 1992 року по 06 серпня 2015 року (23 роки 01 місяць 02 дні) становить 29 років 11 місяців та 28 днів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання на денній формі в вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті із 01 вересня 1982 року по 01 липня 1986 року (01 рік 11 місяців) та періодів роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем діяльності судів у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, а саме, консультанта по судовій роботі та консультанта по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому із 06 липня 1987 року по 03 липня 1992 року (04 роки 11 місяців 26 днів), що в сукупності з роботою на посаді судді з 03 липня 1992 року по 06 серпня 2015 року (23 роки 01 місяць 02 дні) становить 29 років 11 місяців та 28 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 68% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області від 24 лютого 2020 року № 04-385/20 із урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 28 жовтня 2022 року.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач безпідставно не врахував позивачу вищевказаний період навчання до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у вищевказаному розмірі 68% суддівської винагороди.
Ухвалою суду від 20.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.
31.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Таким чином, зазначеною правовою нормою визначений вичерпний перелік стажу (досвіду роботи), який враховується в стаж, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та впливає на розмір зазначеного грошового утримання.
Відповідач звертає увагу, що при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).
Позивач вперше була обраний на посаду судді 03.07.1992, в період дії Закону СРСР від 04.08.1989 № 328-I "Про статус суддів в СРСР", вимоги діяли з 01.12.1989 до 10.02.1993 при обранні суддів на посаду вперше.
Статтею 8 Закону №328-I встановлювалось, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Суддями вищестоящих судів могли бути обрані громадяни СРСР, які мали вищу юридичну освіту і стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше п'яти років, у тому числі, як правило, не менше двох років як суддя.
Відтак, право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю два роки мають судді, яких було обрано на посаду суддів вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 328-I на день їх обрання.
Право на зарахування стажу роботи за юридичною спеціальністю п'ять років мають судді, яких було обрано на посаду судді вищестоящого суду вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №328-I на день їх обрання.
Стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 роки 01 місяць 5 днів (відповідно до розрахунку стажу судді, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області), стаж роботи на посаді судді, для обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 роки 1 місяць 5 днів.
З огляду на зазначене, вищевказаним Законом не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання на денній формі в вищому навчальному закладі Харківському юридичному інституті із 01 вересня 1982 року по 01 липня 1986 року (01 рік 11 місяців) та періодів роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем діяльності судів у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, а саме, консультанта по судовій роботі та консультанта по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому із 06 липня 1987 року по 03 липня 1992 року (04 роки 11 місяців 26 днів).
Отже, обчислювати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 68% суддівської винагороди згідно з довідкою від 24.02.2020 № 04-385/20 підстави відсутні.
Також відповідачем вказано, що нормами Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1 чітко визначено особистий порядок звернення особи за призначенням/перерахунком пенсії, перелік необхідних документів, процедура прийняття та розгляду документів необхідних для призначення/ перерахунку пенсії.
Головним управлінням 15.01.2024 отримано заяву Позивача від 09.01.2024 (направлену засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта»). Вказана заява була подана в порядку Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР). Недотримання особою чинних законодавчих норм не породжує у органів Пенсійного фонду України юридичного обов'язку щодо перерахунку пенсії. Органи Пенсійного фонду України не приймали жодного розпорядчого документу у вигляді нормативно - правового акту або індивідуального акту про відмову у перерахунку пенсії, оскільки від Позивача не надходила відповідна заява, оформлена згідно Порядку № 22-1.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що з 06.08.2015 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
З даних трудової книжки позивача від 04.09.1979 суд встановив, що у період з 01.09.1982 до 01.07.1986 позивач навчалась на денному факультеті у Харківському юридичному інституті.
З 06.07.1987 до 03.07.1992 позивач працювала консультантом по судовій роботі та консультантом по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому.
На заяву позивача від 09.01.2024 про нарахування та виплату їй щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди, відповідач листом від 13.02.2024 повідомив, що законодавчих підстав для обчислення грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% немає.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст.137 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон №1402-VIII), чинного з 30 вересня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, наведеною нормою права, яка була чинна на час звернення позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання (09.01.2024), не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі. Однак у період роботи позивача на посаді судді, зокрема, до 30 вересня 2016 року чинним був Закон України від 07.07.2010 №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон №2453-VI), п.11 Перехідних положень якого було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо зарахування половини періоду навчання у вищому навчальному закладі до стажу, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді, викладену у постанові від 19.06.2018 (справа №243/4458/17), яка обов'язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Так, Верховний Суд у вказаному рішенні, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування у тому числі періодів навчання до суддівського стажу, зазначив, що підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час призначення позивача на посаду судді.
Про необхідність застосування саме такого порядку визначення суддівського стажу свідчать також і наступні зміни, внесені до Закону №1402-VIII, зокрема, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким пункт 34 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».
Відповідно до ч.4 ст.43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-XII «Про статус суддів», який був чинним на час роботи позивача на посаді судді, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” від 3 вересня 2005 року №865 було встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
З аналізу викладених норм Верховний Суд у рішенні від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17 дійшов висновку, що невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Отже, законодавством, чинним на час призначення позивача суддею, передбачалося безумовне зарахування до стажу, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, у випадку роботи особи на посаді судді не менш як 10 років.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 11.11.2020 у справі №243/4501/17, від 14.12.2020 у справі №592/4591/17, від 31.03.2021 у справі №419/356/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21.
Суд врахував, що позивач працювала на посаді судді з 03.07.1992 до 06.08.2015. Тобто більше 10 років.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18 підтримала позиції судів попередніх інстанцій про необхідність зарахування до стажу роботи на посаді судді також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права.
За таких обставин суд дійшов висновку, що половина періоду навчання позивача за денною формою на денному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 до 01.07.1986 (01 рік 11 місяців) та період роботи з 06.07.1987 до 03.07.1992 консультантом по судовій роботі та консультантом по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому (04 роки 11 місяців 26 днів) підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на одержання та визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, як установлено судом, позивач працювала суддею з 03.07.1992 до 06.08.2015 (23 роки 01 місяць 02 дні). Отже, у сукупності, стаж позивача на посаді судді становить 29 років 11 місяців та 28 днів
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, з урахуванням стажу позивача її щомісячне довічне грошове утримання має становити 68% грошового утримання судді.
Тому спірну відмову щодо перерахунку позивачу довічного грошового утримання у вказаному розмірі, суд вважає протиправною.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» («Doran v. Ireland», заява № 50389/99) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» («Salah Sheekh v The Netherlands»; заява № 1948/04), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. Забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину періоду навчання позивача за денною формою на денному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 до 01.07.1986 та періоду роботи консультантом по судовій роботі та консультантом по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому з 06.07.1987 до 03.07.1992, а також здійснити позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% винагороди судді з урахуванням проведених виплат.
Посилання відповідача, що позивач подала заяву не за формою, встановленою законом, суд вважає необґрунтованим.
Так, згідно п. 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
П.7 Порядку №3-1 передбачено, що документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Так, зміст заяви позивача від 09.01.2024 очевидно дає змогу оцінити намір заявниці.
Не прийнявши рішення по суті по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки, як пенсіонерки (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №500/1879/20.
Тому доводи відповідача про відсутність спору з огляду на неприйняття рішення, суд вважає необґрунтованими.
Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вказаних вимог суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 половини періоду навчання на денному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 до 01.07.1986 та періоду роботи консультантом по судовій роботі та консультантом по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому з 06.07.1987 до 03.07.1992 до стажу, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити з 28.10.2022 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 26.09.1961) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди із зарахуванням до стажу роботи, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці: половини періоду навчання на денному факультеті у Харківському юридичному інституті з 01.09.1982 до 01.07.1986 та періоду роботи консультантом по судовій роботі та консультантом по кадрам управління юстиції Черкаського облвиконкому з 06.07.1987 до 03.07.1992, - та здійснити виплату довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням вже виплачених сум.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 26.09.1961) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ