25 липня 2024 року справа № 580/5612/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області у здійсненні перерахунку та виплаті належних ОСОБА_1 сум суддівської винагороди згідно з п. 1 ч. 3 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 належних сум суддівської винагороди, виходячи з розміру, передбаченому у п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року: абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2 270 грн, абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2 481 грн; абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2 684 грн та абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3 028 грн, починаючи з 01.01.2021 року по час ухвалення судового рішення.
Додатково просить зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати йому суддівської винагороди за вказаний період, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102,00 грн є протиправними.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
18.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшувати видатки з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату у вищому розмірі, ніж це передбачено законодавством України. Оскільки стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" і Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102 грн, то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", якими встановлено, що у 2021, 2022, 2023, 2024 роках розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2 270 грн, 2 481 грн, 2 684 грн та 3 028 грн відповідно. Отже, за наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді відповідач не вправі застосовувати загальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для (всіх інших) працездатних осіб, навіть якщо розмір прожиткового мінімуму в загальній нормі більший за розмір прожиткового мінімуму в спеціальній нормі.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працює на посаді судді Катеринопільського районного суду Черкаської області, згідно з Указом Президента України від 23.10.2009 № 856/2009.
У період з 01.01.2021 до 30.05.2024 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області здійснило нарахування та виплату позивачу щомісячної суддівської винагороди, для визначення розміру якої застосовував базовий розмір посадового окладу судді, виходячи з 30 розмірів нововведеної категорії прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі 2 102,00 грн.
Вважаючи вказані дії протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано ст. 8 Конституції України, якою визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
За приписами статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч. 6 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.
Законом України «Про Державний бюджет України» на 2021 рік установлено, що з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: працездатних осіб 2 270 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України» на 2022 рік установлено, що з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: працездатних осіб 2 481 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України» на 2023 рік установлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: працездатних осіб 2 684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України» на 2024 рік установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: працездатних осіб 3 028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.
Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з обчисленням суддівської винагороди позивача у період з 01 січня 2021 року по теперішній час, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2 102,00 грн.
Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 240/44080/21, викладені в постанові від 13 вересня 2023 року.
Верховний Суд у цій постанові зазначив, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України "Про прожитковий мінімум" закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2 270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2 102,00 грн.
До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік "фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік "не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22 та від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року, на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), є неправомірним.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд у справі № 240/44080/21 сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";
- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Врахувавши вказані вище висновки Верховного Суду та норми законодавства, суд дійшов висновку, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закон України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України та ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.
Оскільки Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, позивач відповідно до ст. 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по теперішній час, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн, на 01.01.2023 у розмірі 2 684 грн та з 01.01.2024 по теперішній час, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028 грн.
Отже, у вказаній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача встановити контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду в даній справі буде відповідачами тривалий час не виконано, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права, а тому суд доходить висновку, що підстави для встановлення контролю за виконанням рішення суду відсутні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області у здійсненні перерахунку та виплаті належних ОСОБА_1 сум суддівської винагороди згідно з п. 1 ч. 3 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській (вул. Гоголя 316, м. Черкаси, 18010, код ЄДРПОУ 26261092) області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належних сум суддівської винагороди, виходячи з розміру, передбаченому у п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року: абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - 2 270 грн, абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2 481 грн; абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2 684 грн та абзац 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 3 028 грн, починаючи з 01.01.2021 року по час ухвалення судового рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ