Справа № 560/4529/24
іменем України
26 липня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області, в якому просить
визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати щомісячно додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану",
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000,00 грн на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 26 лютого 2024 року та у період з 18 квітня 2022 року по 20 січня 2023 року включно, та
зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати і виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000,00 грн на місяць за період з 27 лютого 2022 року по 17 квітні 2022 року включно.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 24 лютого 2022 року Територіальне управління протиправно не виплачує йому, як співробітнику ТУ ССО у м. Києві та Київської області щомісячну додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168. Зокрема, у період з 27 лютого 2022 року по 17 квітні 2022 року залучався до виконання службових (службово-бойових) завдань, а тому за вказаний період наявні підстави для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн на місяць. Вважає, що виплати йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акту в часі та не може залежати від наявності бюджетних асигнувань. Просить задовольнити позовні вимоги.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду надійшов відзив Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач виконував свої посадові обов'язки щодо охорони суддів, тобто виконував визначені нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" завдання по охороні суддів. Тому право позивача на отримання додаткової щомісячної винагороди у збільшеному до 100000, 00 грн розмірі, встановленої Постановою КМУ № 168 не виникало і не могло виникнути, оскільки інформації щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та доказів на підтвердження цієї інформації, до суду не надані. Сам факт включення до бойових розрахунків Центрального органу управління Служби судової охорони, не зумовлює виникнення у нього права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, оскільки за змістом пункту 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії. Зазначає, що листом центрального органу управління Служби від 09.06.2022 № 30.07-455/ССО надано відповідне роз'яснення про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, яким підтверджується неможливість видання наказу керівника про виплату одноразового грошової винагороди по Постанові № 168 без наявності відповідного виділення коштів (асигнування) та попереджено про відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав до суду додаткові пояснення, у яких посилається на висновки Великої Палати Верховного суду у справі 260/3564/24 та просить враховувати при винесенні рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 з 05 березня 2021 року проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київської області на посаді інспектора 7 відділення особистої безпеки суддів (Вищого антикорупційного суду) підрозділу особистої безпеки суддів.
Листом від 04 березня 2024 відповідач повідомив, що в затвердженому Державною судової адміністрацією України кошторисі на 2022 рік та, відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби, видатки на виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, не передбачені. Зокрема, надав інформацію про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн за період з 24 лютого 2022 року по 26 лютого 2024 року, з 18 квітня 2022 року по 20 січня 2023 року та в розмірі 100000,00 грн за період з 27 лютого 2022 року по 17 квітні 2022 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).
Згідно з частиною першою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" від 03 квітня 2019 року №289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Наказом від 26 серпня 2020 року №384 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок №384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" №168 (далі - Постанова №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.
Отже, з 24 лютого 2022 року позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на тримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,0 грн щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.
Однак, виплату зазначених коштів відповідач з 24 лютого 2022 року не здійснював.
Постановою від 07 липня 2022 року №793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови №168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінив словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць", та доповнив пункт 1 Постанови №168 новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення". Постановою від 07 липня 2022 року №793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову №168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом від 31 жовтня 2022 року №396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За змістом пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168 з 24 лютого 2022 року.
Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як 24 лютого 2022 року так і після 7 липня 2022 (дата прийняття Постанови №793) відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").
Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов'язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.
В обґрунтування правомірності невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, після 31 жовтня 2022 року відповідач також посилається на зміну порядку нарахування та виплати цієї допомоги у зв'язку з затвердженням Порядку №396.
За змістом пункту 7 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Отже, пункт 7 Порядку №396 в частині умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень - проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови №168 в редакції Постанови № 793.
Положеннями частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII передбачено, що розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних відносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, прийнятого на виконання Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), проте суперечить їй у відповідній частині.
Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 260/3564/22, системний аналіз пункту 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати “порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги” не є тотожним праву встановлювати “розміри додаткових винагород”.
Разом з тим, зміст внесених Постановою № 793 та Порядком №396 змін в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом “пропорційність” із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2023 року.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку №384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення
Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Постановою від 20 січня 2023 року №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" , яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови № 168 виключені співробітники Служби судової охорони.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому, Постанова №43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.
Таким чином, з 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,0 грн, передбаченої Постановою № 168.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року. Тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
Вирішуючи позовні вимови щодо виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, за період з 27 лютого 2022 року по 17 квітня 2022 року у розмір 100000,00 грн суд враховує таке.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав окреме доручення від 25.03.2022 № 248/1298.
Відповідно до пункту 1 Окремого доручення під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно- розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій.
Таким чином, щомісячна додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 100000 гривень, встановлена Постановою №168, виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах), види яких визначені у Телеграмі міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298.
Відповідно до пункту 3 Окремого доручення райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, з урахуванням пункту 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, право на отримання щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн, встановленої Постановою №168, виникає за наявності розпорядчого документа, яким доводяться бойові завдання (бойовий наказ або бойове розпорядження), та документа, який підтверджує виконання цим військовослужбовцем поставлених бойових завдань (журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), тощо) під час бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах бойових дій.
До позовної заяви позивач долучив накази про призначення на добове несення служби по охороні та обороні об'єкту. Разом з тим, долучені накази не можуть братися до уваги як докази безпосередньої участі у бойових діях або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки вони є лише підтвердженням добового несення позивачем служби.
Крім того, у відзиві на позов відповідач наголосив, що позивач не приймав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Таким чином, позивач не надав до суду жодних доказів його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період. Тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за період з 24 лютого 2022 року по 20 січня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 (Новоселиця,Хмельницька область,30533 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області (вул. Жилянська, буд. 58-Б,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , ідентифікаційний номер - 43162533)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук