Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код: 34390710, тел. 730 42 72
з питання відмови у відкритті провадження та повернення позовної заяви
26 липня 2024 р. справа № 520/20604/24
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії в розмірі менше прожиткового мінімуму; 2) визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не внесення до списків складених за формою згідно додатку 1 до постанови КМУ № 45 від 13.02.2008р. ОСОБА_1 та направлення їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії; 3) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати пенсію в розмірі не менше прожиткового мінімуму, визначеного Законом; 4) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області внести до списків складених за формою згідно додатку 1 до постанови КМУ № 45 від 13.02.2008р. ОСОБА_1 та направити їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії,
встановив:
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У розумінні п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 ч.5 ст.44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Згідно з ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд вважає, що за змістом ч.2 ст.45 КАС України явно та очевидно зневажливе ставлення позивача у тексті позову до інших учасників судового процесу, явне та очевидне приниження у тексті позову гідності людини іншого учасника судового процесу, фактичне висловлювання явної та очевидної неповаги до Держави Україна в особі службових (посадових) осіб органів державної влади (органів правопорядку) у межах будь-якої адміністративної справи слід кваліфікувати у якості зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.3 ст.45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Судом виявлено, що заявник у тексті позову застосував висловлювання - "Позивач вважає, що окремі судді ухвалюючи неповноцінні або неправосудні рішення свідомо діють за змовою з ПФУ, що є проявом корупції та підставою звернення до ДБР".
Також, заявник у тексті позову відносно дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області застосував висловлювання - "Не потребує надмірного інтелектуального навантаження розуміння того, що розмір пенсії станом на липень 2024 рік не може дорівнювати 270 грн. в місяць. Не потребує надмірного інтелектуального навантаження розуміння того, що розмір пенсії особам, яким вона була незаконно припинена, з часу її припинення має бути перерахований з тих же підстав та в той же спосіб, що особам які постійно проживали за межами України".
Суд відмічає, що згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Суд відмічає, що обіймання громадянами України штатних посад як в організаційній структурі органів Пенсійного фонду України, так і обіймання громадянами України посад суддів в адміністративних судах у гілці судової влади в Україні не позбавляє згаданих громадян гідності людини і застосування позивачем до цих осіб явно та очевидно зневажливого ставлення і образ як до відповідачів в адміністративній справі так і до судді, який розглядає адміністративну справу, згідно з ч.1 ст.2 та ч.2 ст.45 КАС України виключає надання праву заявника як учасника суспільних відносин судового захисту саме за тим процесуальним документом, у якому було допущено порушення п.1 ч.5 ст.44 КАС України.
У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14 (провадження №14-92цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого в силу вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковою до застосування судами, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що позивач при складанні тексту процесуального документу у вигляді позову не набуває обгрунтованих сподівань та розумних очікувань на викладення будь-яких мовних конструкції поза межами змісту ч.1 ст.72, ч.2 ст.73, ст.80, ст.ст.160, 161 КАС України.
Між тим, використання заявником словосполучення "неповноцінні або неправосудні рішення" у даному конкретному випадку є проявом зневаги до відправлення правосуддя органами державної судової влади у цілому і не має жодного підгрунття для кваліціфікації такого вчинку як вимушеного діяння.
Стосовно змісту та наслідків комунікації з використанням тексту явно зневажливого та образливого змісту суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі Lutgen v. Luxembourg (36681/23, 16.05.2024), де висловлювання заявника явно та очевидно нейтральнішого змісту були кваліфіковані Європейським судом з прав людини у якості висловлювань беззаперечно зневажливого змісту та як абсолютно недоречні.
Застосовані заявником у тексті позову висловлювання образ та неповаги відносно органів судової влади України під час відправлення правосуддя та відносно суб"єктів владних повноважень за рахунок власної суто суб"єктивної оцінки обставин фактичної дійсності у даному випадку на підпадають під дію ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, адже за жодним із розумно прийнятних критеріїв не є вимушеною або хай навіть і провокативною критикою, за своїм змістом та спрямованістю явно та очевидно ганьблять авторитет Держави Україна, що є неприйнятним взагалі, а в умовах розпочатої з 24.02.2022р. повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України створюють реальну загрозу майбутнього використання ворогом тексту відповідного процесуального документа у якості прояву звичайного ставлення пересічного громадянина до державних органів України, не можуть бути кваліфіковані у якості вимушеної процесуальної поведінки заявника, позаяк не входять до предмету доказування в ініційованому спорі.
Указане не позбавляє заявника права на повторну подачу нового процесуального документа з тих же самих підстав та предмету, але складеного у відповідності до п.1 ч.5 ст.44, ч.2 ст.45, ст.122, ст.ст.160 і 161 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 44, 45, 118-121, 160, 161, 170, 171, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1. Позов - повернути заявнику на підставі ч.2 ст.45 КАС України.
2. Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття (підписання).
Суддя А.В. Сліденко