Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 липня 2024 року справа №520/10613/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Дніпропетровській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.03.2024 №204150003763 про відмову у врахуванні періоду роботи позивача з 26.02.1984 по 30.05.1990 у загальний страховий стаж;
- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплаті з 06.03.2024 пенсії за віком, із зарахуванням періоду роботи позивача з 26.02.1984 по 30.05.1990 у радгоспі-заводі «Виноградний» Кримрадгоспвинтреста до загального страхового стажу, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії за віком.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 06.03.2024 №722 про зарахування періоду його роботи з 25.02.1984 по 30.05.1990 у радгоспі-заводі «Виноградний» Кримрадгоспвинтреста до загального страхового стажу, оскільки цей період роботи не враховано при призначенні йому пенсії за віком. Заява позивача про зарахування періоду його роботи за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 13.03.2024 №204150003763, яким йому відмовлено у перерахунку пенсії згідно з його заявою, так як у трудовій книжці відсутній рік у даті наказу про звільнення, що не відповідає «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162. На переконання позивача, вказане рішення відповідача є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач за допомогою системи «Електронний суд» 24.05.2024 надіслав відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на відсутність правових підстав для зарахування періоду його роботи з 25.02.1984 по 30.05.1990 до загального страхового стажу.
У період з 15.07.2023 по 06.08.2023, 12.10.2023 та з 15.11.2023 по 03.12.2023, з 01.01.2024 по 13.01.2024, 05.04.2024 по 06.04.2024, з 08.04.2024 по 17.04.2024 та з 22.05.2024 по 25.06.2024, 28.06.2024 суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 09.03.2021 органом 63304, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 06.03.2024 №722 про зарахування періоду його роботи з 25.02.1984 по 30.05.1990 у радгоспі-заводі «Виноградний» Кримрадгоспвинтреста до загального страхового стажу, оскільки цей період роботи не враховано при призначенні йому пенсії за віком, що не заперечується відповідачем.
Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961.
Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду.
За результатами розгляду вказаної заяви, ГУ ПФ України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 13.03.2024 №204150003763, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії згідно із заявою від 06.03.2024 №722, не зарахувавши періоду його роботи з 25.02.1984 по 30.05.1990 до загального страхового стажу, так як у трудовій книжці відсутній рік у даті наказу про звільнення, що не відповідає «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162.
У вказаному рішенні про відмову у проведенні перерахунку пенсії відповідачем зазначено, що позивач перебуває на обліку в Красноградському об'єднанному управлінні пенсійного фонду України в Харківській області, у проведенні перерахунку пенсії відмовлено згідно із заявою від 06.03.2024 №722, так як в трудовій книжці відсутній рік у даті наказу про звільнення, що не відповідає «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162.
Вважаючи, вказане рішення протиправним, позивач звернувся з цією позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що суть спору полягає у наявності чи відсутності правових підстав для зарахування до загального стажу позивача відповідачем період його роботи, згідно трудової книжки від 13.06.1977, а саме: з 26.02.1984 по 30.05.1990 у радгоспі-заводі «Виноградний» Кримрадгоспвинтреста.
Щодо незарахування періоду роботи з 26.02.1984 по 30.05.1990 до загального стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Правовий аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Із записів копії трудової книжки позивача від 13.06.1977 суд встановив, що позивач працював на різних підприємствах.
Вказані записи засвідчені підписами посадової особи та відбитками печатки.
Однак, спірний період трудової діяльності позивача, вказаний у трудовій книжці, а саме - з 26.02.1984 по 30.05.1990 не зараховано до загального стажу ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, оскільки відсутній рік даті наказу про звільнення з роботи.
Порядок ведення (внесення записів) трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
Системний аналіз зазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Таким чином, доводи ГУ ПФ України в Дніпропетровській області, щодо незарахування до загального трудового стажу позивача спірного періоду роботи з підстав відсутності року в даті наказу про звільнення, є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не - на працівника.
Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідачі не надали та не вказали у спірному рішенні.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не - дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не - правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих документів про перерахунок пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така правова позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до «Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою частини першої статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
Підсумовуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для незарахування періоду роботи позивача за записами у трудовій книжці ОСОБА_1 від 13.06.1977, із тих мотивів, які викладені у рішенні від 13.03.2024 №204150003763.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській області від 13.03.2024 №204150003763 про відмову у перерахунку пенсії.
Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо перерахунку та виплати з 06.03.2024 пенсії за віком, із зарахуванням періоду роботи позивача з 26.02.1984 по 30.05.1990 у радгоспі-заводі «Виноградний» Кримрадгоспвинтреста до загального страхового стажу, із врахуванням раніше виплачених сум пенсії за віком, суд зазначає наступне.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є територіальним органом Пенсійного фонду України та діє на підставі Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (далі по тексту - Положення №28-2) та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до конституції та законів України, постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення №28-2 призначення і виплату пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.
Зважаючи на те, що відповідачем не прийнято до уваги записи у трудових книжках позивача та не надано їм оцінку, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФ України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, зарахувавши період роботи позивача з 26.02.1984 по 30.05.1990 у радгоспі-заводі «Виноградний» Кримрадгоспвинтреста, згідно трудової книжки від 13.06.1977 до загального страхового стажу, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, оригінал якої наявний у матеріалах справи.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вулиця Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро, Дніпропетровської області, 49094, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.03.2024 №204150003763 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2024 про перерахунок пенсії, зарахувавши період з 26.02.1984 по 30.05.1990 у радгоспі-заводі «Виноградний» Кримрадгоспвинтреста, згідно трудової книжки від 13.06.1977 до загального страхового стажу, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 26.07.2024.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА