Справа № 500/3268/24
25 липня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області:
щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 74% на 70% грошового забезпечення з 04.08.2019;
щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії - збільшення вислуги років), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум;
щодо обмеження максимальним розміром пенсії при перерахунку, здійсненого з 01.05.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перерахувати та виплатити (із врахуванням раніше виплачених сум) мені пенсію:
з 04.08.2019 з урахуванням розміру пенсії 74% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром;
з 01.09.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії - збільшення вислуги років), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням фактично сплачених сум;
з 01.05.2024 року з урахуванням розміру пенсії 80% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу призначена пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), як особі, що звільнена з військової служби, в розмірі 74% грошового забезпечення. З 04.08.2019 позивач набув право на врахування для обчислення пенсії за вислугу років додаткової вислуги років та звернувся із заявою від 07.08.2021 про проведення йому перерахунку пенсії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №500/3814/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату поновленої пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.2 Закону №2262-ХІІ на підставі заяви про її перерахунок від 07.08.2019, з урахуванням виплачених сум. Однак відповідач при виконанні рішення суду безпідставно зменшив основний розмір пенсії позивача з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 04.08.2019 та відмовив провести перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, з 01.09.2019, а також обмежив пенсійну виплату максимальним розміром.
Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 29.05.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області отримано 30.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) та станом на 25.07.2024 відзив на позов не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Клопотань про продовження процесуального строку також до суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 з 24.11.2005 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, розмір якої на дату призначення склав 74% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №500/2365/18, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2018 за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії за вислугу років - 74% від грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 у справі №500/3649/21, зокрема,, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 02.06.2021 №11/1/4448 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі від 23.03.2022 у справі №500/872/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 02.06.2021 №11/1/4448 про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №500/3814/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області поновити ОСОБА_1 з 04.08.2019 виплату пенсії за вислугу років згідно Закону №2262-XII за посадою "начальника кафедри інституту", призначену з 24.11.2005; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату поновленої пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.3 ст.2 Закону №2262-ХІІ на підставі заяви про її перерахунок від 07.08.2019, з урахуванням виплачених сум.
На підставі рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновило ОСОБА_1 з 04.08.2019 виплату пенсії за вислугу років згідно Закону №2262-XII за посадою "начальника кафедри інституту", виходячи з основного розміру пенсії за вислугу років - 70% від грошового забезпечення за вислугу 30 років.
Розмір пенсії позивача з 01.05.2023 склав 26339,90 грн., проте виплата пенсії проводиться в розмірі 23610,00 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 29.04.2024 №4447-4134/Г-02/8-1900/24 позивачу повідомило про проведення перерахунку на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №500/3814/22, яким зобов'язань стосовно проведення перерахунку пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% та без обмеження її максимальним розміром не приймалося, відповідно виплата пенсії проводиться в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тобто - 23610,00 грн.
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону №2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII внесено зміни у ч.2 ст.13 Закону №2262-XII, згідно яких цифри "80" замінено цифрами "70".
Слід зазначити, що внесені Законом №1166-VII зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений ст.63 (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії), відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається ст.13 Закону №2262-ХІІ на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене ст.13 Закону №2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до ст.63 Закону №2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ст.13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у рішенні у зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.
Як слідує з матеріалів справи, розмір пенсії позивача на дату призначення складав 74% від грошового забезпечення. Відповідно до ч.2 ст.13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на час призначення, максимальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому ст.13 Закону № 2262-XII була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів ст.58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами ст.63 Закону № 2262-XII, яка змін не зазнавала, а тому застосування ст.13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Право позивача на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення у відсотках, які визначено на момент призначення пенсії, також встановлено рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №500/2365/18 та від 23.03.2022 у справі №500/872/22, що в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційними обставинами та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивача за вислугу років з 74% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача з 04.08.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням проведених виплат, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення.
З приводу розміру пенсії позивача з 01.09.2019 з урахуванням додаткової вислуги років, то суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Отже, за положеннями цієї статті, збільшення вислуги років у зв'язку укладенням пенсіонером контракту на проходження військової служби під час особливого періоду, є підставою для обрахунку нового розміру пенсії, який не може бути меншим від того, який особа отримувало до такого призначення.
З матеріалів справи видно, що на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №500/3814/22, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновило ОСОБА_1 з 04.08.2019 виплату пенсії за вислугу років згідно Закону №2262-XII за посадою "начальника кафедри інституту", виходячи з основного розміру пенсії за вислугу років - 70% від грошового забезпечення за вислугу 30 років.
Суд враховує, що відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону № 2262-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, розмір пенсії позивача повинен складати 80% (50 % + 30%) грошового забезпечення (виходячи з розрахунку 50 % за 20 повних років + 30 % за 10 років вислуги понад 20 років).
Згідно з ч.2 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.09.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії - збільшення вислуги років), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача з 01.09.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням проведених виплат, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення.
З матеріалів справи видно, що після проведеного перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №500/3814/22, виплата пенсії проводиться в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тобто - 23610,00 грн.
Так, ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з 20.12.2016 нечинною є ч.7 ст.43 в Законі №2262-ХІІ.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах в постановах від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а.
Крім наведеного, виходячи з розділу Перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), були внесені зміни щодо обмежень пенсії максимальним розміром у ряд законів та зокрема в Закон №2262-XII, проте це мало місце до рішення Конституційного Суду України від №7-рп/2016 від 20.12.2016, яким ч.7 ст.43 вказаного Закону разом із внесеними змінами визнано неконституційною. Відтак, застосування положень Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично зводить нінащо наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає ст.17 Конституції України.
Висновки по даній справі не спростовують можливість застосування норм Закону №3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.12.2020 у справі №813/678/18 та від 09.02.2021 у справі №640/2500/18.
Суд наголошує, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі №500/872/22.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, судове рішення від 23.03.2022 у справі №500/872/22, яке набрало законної сили, є остаточним судовим рішенням, обов'язковим для виконання та врахування пенсійним органом під час обчислення розміру пенсійних виплат позивачу.
Так, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії відповідача є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо проведення нарахування та виплати пенсії позивачу з обмеженням максимального розміру, та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії з 04.08.2019, з 01.09.2019 та з 01.05.2024, як завлено в позовних вимогах, без обмеження її максимального розміру.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1211,20 грн. грн. згідно квитанції № 5009-2549-0199-8177 від 24.05.2024.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 74% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити з 04.08.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з 74% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.09.2019 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити з 01.05.2024 нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 липня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мандзій О.П.