26 липня 2024 року м. Рівне №460/5501/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у переведені на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу державної служби періоди роботи з 04.07.2001 по 17.11.2015 на посадах в органі місцевого самоврядування та перевести із дня звернення на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723, з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 12.04.2024 № 142, № 143.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно, за наявності у нього всіх необхідних умов, визначених законодавством для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відмовлено у такому переведенні, з підстав відсутності необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби для призначення пенсії. З підстав наведених у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 27.05.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 14.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що оскільки дія Закону № 889 не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування та час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, до 04.07.2001, то підстави для зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування починаючи відсутні. Щодо періоду врахування складових заробітної плати за посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності в державному органі відповідних посад державної служби) державного органу, що здійснив класифікацію посад державної служби, можливо надати після внесення відповідних змін до Порядку № 622. З наведених підстав, просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
10.11.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV .
Як слідує із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1984, ОСОБА_1 :
- з 02.10.1985 до 01.09.1988 працював інструктором Березнівського райкому ЛКСМ України;
- з 01.09.1988 до 01.03.1991 працював зав.відділом комсомольських організацій Березнівського райкому ЛКСМ України;
- з 01.03.1991 до 30.12.1991 працював спеціалістом першої категорії виконкому Березнівської селищної ради народних депутатів;
- з 30.12.1991 до 26.04.1994 працював заступником голови Березнівської селищної ради народних депутатів;
- з 26.04.1994 обраний головою Березнівської селищної ради народних депутатів; Присягу державного службовця прийняв 24 березня 1994 року; присвоєно 9 ранг державного службовця;
- з 29.03.1998 обраний Березнівським селищним головою;
- з 30.01.2001 Березнівському селищному голові надано статус міського голови;
- з 08.11.2001 присвоєно дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 28.12.2001 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування;
- з 31.03.2002 обраний Березнівським міським головою;
- з 27.04.2005 посаду міського голови віднесено до 4 категорії та присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- з 14.04.2006 обраний міським головою 28 березня 2006 року;
- з 18.11.2010 обраний міським головою 05 листопада 2010 року;
- з 17.11.2015 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Відповідач на звернення позивача щодо переведення на пенсію за віком згідно умов Закону України "Про державну службу" повідомив про те, що оскільки дія Закону № 889 не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування та час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, до 04.07.2001, то підстави для зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування починаючи відсутні.
Не погоджуючись з відмовою у переведенні з пенсії за віком, призначеної у відповідності з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком у відповідності з Законом України "Про державну службу", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суду необхідно вказати таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Предметом спору у даній справі є оцінка наявності у позивача стажу роботи на державній службі та стажу, що може бути прирівняний до стажу державного службовця, необхідного для призначення пенсії державного службовця, правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні його на пенсію державного службовця.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07 червня 2001 року за № 2493-III(далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Положення статей 2, 3 Закону № 2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).
Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року за № 889-VIII(далі - Закон № 889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-XII(далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року стажу державної служби не менше 20 років, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25 березня 2016 року, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу".
Відповідно до пункту 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Так, абзацом 13 пункту 2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно п.4 Порядку №283 обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Необхідно врахувати, що пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Таким чином, доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 та станом на 01.05.2016 не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, а лише до 04.07.2001 - є безпідставними.
Отже, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Вказана правова позиція висловлена також Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 735/939/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 607/9429/17, від 22 травня 2020 року у справі № 263/9612/16-а, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17 та від 09 травня 2023 року у справі № 560/928/20.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що періоди роботи позивача на посадах органу місцевого самоврядування включаються до стажу державної служби, що свідчить про те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889-VIII становить понад 20 років.
Оскільки мотиви відповідача про відсутність у позивача достатнього стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що покладений в основу прийняття спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є хибним, то суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання дій протиправними щодо відмови у переведені на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723 підлягає задоволенню.
Беручи до уваги наведене правове регулювання та відповідні висновки Верховного Суду, суд доходить висновку про відновлення порушеного права позивача, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи позивача з 04.07.2001 по 17.11.2015 на посадах в органах місцевого самоврядування, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1984.
В межах інших позовних вимог суду також необхідно вказати таке.
З 01.01.2024 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України" на 2024 рік».
Пунктом 12 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024рік» визначено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.
Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п.13 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50 відсотків посадового окладу на місяць.
На необхідність дотримання положень п. 13 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік також звернута увага в листі-роз'ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 10.01.2024 року № 175-р/з.
Разом з тим, суд зазначає, що у спірних відносинах відповідач наразі не реалізував своє повноваження щодо зарахування до стажу державної служби позивача спірного у цій справі періоду його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 17.11.2015, а також не дослідив питання наявності у позивача відповідного віку та достатності у нього страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
З практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
При цьому, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на наведене, позовна вимога про зобов'язання перевести із дня звернення на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723, з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 12.04.2024 № 142, № 143, є передчасною та задоволенню не підлягає.
У даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723 з дня звернення із заявою, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведені на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 по 17.11.2015 на посадах в органах місцевого самоврядування, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на пенсію, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 (з дня звернення із заявою), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 26 липня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля