Справа № 420/12517/24
26 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 23.04.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час проходження військової служби в розмірі, передбаченому чинним законодавством та стягнення військового збору;
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 відповідно до висновків суду, викладених в рішенні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з червня 2021 року перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 від 02.07.2021. Законодавством було встановлено, що з 24.02.2022 кожен військовослужбовець отримує додаткову винагороду 30000 грн в місяць, а якщо він приймає безпосередню участь в бойових діях, то така винагорода збільшується до 100000 грн в місяць. Відповідно до виписки по рахунку можливо встановити, що з травня 2022 року позивач почав отримувати підвищену доплату в розмірі 100000 грн на місяць, оскільки з квітня 2022 року позивач приймав безпосередню участь у бойових діях. З метою отримання інформації про нараховане грошове забезпечення до відповідача було направлено адвокатський запит з витребуванням нарахованого грошового забезпечення. У відповідь на це, 29.03.2024 було отримано лист від відповідача № 647 від 19.02.2024, до якого був доданий розрахунок нарахованого грошового забезпечення, яке повністю підтверджує, на думку позивача, факт недоплати позивачу грошового забезпечення, передбаченого чинним законодавством, з боку відповідача. Вважає протиправною бездіяльність позивача та звернувся за захистом порушених своїх прав до суду.
29.04.2024 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із уточненими позовними вимогами та наданням заяви про поновлення строку на звернення до суду.
09.05.2024 до суду надійшла заява (вхід. №ЕС/19027/24) представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мерженко Тетяни Петрівни про поновлення процесуального строку, на виконання ухвали від 29.04.2024. Також представником позивача надана уточнена позовна заява із позовними вимогами, а саме визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час проходження військової служби в розмірі, передбаченому чинним законодавством та стягнення військового збору та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 відповідно до висновків суду, викладених в рішенні за період 09.08.2022-07.10.2022, 17.05.2023-23.06.2023 та з 19.12.2023 по день винесення рішення.
14.05.2024 ухвалою судді позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
17.05.2024 до суду надійшла заява (вхід.№ЕС/20028/24) представника позивача про уточнення позовних вимог та викладено їх у наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у вигляді невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час проходження військової служби в розмірі, передбаченому чинним законодавством та стягнення військового збору;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 відповідно до висновків суду, викладених в рішенні за період 09.08.2022 - 07.10.2022, 17.05.2023 - 23.06.2023 та з 19.12.2023 до 15.04.2024.
21.05.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
03.06.2024 до суду (вх.№ЕС/22512/24) від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що додаткова винагорода під час лікування у спірний період була нарахована у повному обсязі, а у період відпустки за станом здоров'я нарахована не була з огляду на те, що поранення позивача не були тяжкими. Щодо утримання військового збору вказує, що такі дії є правомірними.
10.06.2024 до суду (вх.№ЕС/23433/24) від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник вказує, що позивач втратив працездатність 09.08.2022, а повернувся лише 07.10.2022, тобто травма є тяжкою. Також наводить контр розрахунки додаткової винагороди. Підкрслює, що хвороба позивача з грудня 2023 року є наслідком проходження позивачем військової служби.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до військового квитк серії НОМЕР_2 (а.с.14-18), ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 06.09.2022 №3850 (а.с.25), солдат ОСОБА_1 отримав поранення (травма легка), пов'язане з захистом батьківщини та потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 23.05.2023 №713 (а.с.30), солдат ОСОБА_1 отримав поранення (легке), пов'язане з захистом батьківщини та потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 №1856 (а.с.35) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (а.с.35), відповідно до якої, поранення солдата ОСОБА_1 17.05.2023 пов'язане з захистом Батьківщини.
Відповідно до перевідних, виписних епікризів із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.24, 28-29, 32-33), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 12.08.2022 по 02.09.2022, з 18.05.2023 по 23.05.2023, з 19.12.2023 по 28.12.2023.
ОСОБА_1 у спірному періоді перебував у відпустці за станом здоров'я у період з 07.09.2022 по 06.10.2022 (а.с.156) та з 25.05.2023 по 23.06.2023 (а.с.154).
Матеріали справи містять довідки Одеського обласного медичного центру психологічного здоров'я Одеської міської ради №17 від 15.01.2024 (а.с.36), №43 від 24.01.2024 (а.с.37), №82 від 12.02.2024 (а.с.33), у яких зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні з 28.12.2023 по 24.01.2024 та з 08.02.2024 по 12.02.2024 з діагнозом запалення легень та пневмонії.
Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (а.с.40-43, 141-146), додаткова винагорода з розрахунку 100000,00 грн нарахована:
-у 2022 році: березень - 16970,04 грн, квітень - 45483,87 грн, травень -100000,00 грн, червень - 100000,00 грн, липень - 97666,67 грн, серпень - 70645,16 грн, вересень - 100000,00 грн, жовтень - 30000,00 грн, листопад - 30000,00 грн, грудень - 30000,00 грн;
-у 2023 році: травень - 100000,00 грн, червень 19354,84 грн, липень - 26666,67 грн, серпень - 100000,00 грн, вересень - 48387,10 грн, жовтень - 93333,33 грн, листопад - 45161,29 грн, грудень - 100000,00 грн. Утримано військовий збір з винагороди у серпні 2023 року у розмірі 22580,65 грн;
-у 2024 році: січень - 38709,68 грн, лютий - 41935,48 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Так, виходячи з змісту позовної заяви та похідної позовної вимоги спірним у даній справі є нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період 09.08.2022 - 07.10.2022, 17.05.2023 - 23.06.2023 та з 19.12.2023 до 15.04.2024 та утримання військового збору.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260), визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав легкі поранення під час захисту Батьківщини та перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я у спірний період, а саме:
-на стаціонарному лікуванні: у період 12.08.2022 по 02.09.2022 та з 18.05.2023 по 23.05.2023;
-у відпустці за станом здоров'я: з 07.09.2022 по 06.10.2022 та з 25.05.2023 по 23.06.2023.
Щодо нарахувань додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини під час перебування на стаціонарному лікуванні, суд виходить з такого.
Матеріалами справи підтверджено, що військовою частиною НОМЕР_1 за серпень 2022 року додаткова винагорода нарахована у вересні 2022 року у розмірі 100000,00 грн, отже права позивача у цій частині позовних вимог не порушені.
За період з 01.09.2022 по 02.09.2022 додаткова винагорода мала бути нарахована з розрахунку 100000,00 на місяць.
Так, ОСОБА_1 у вересні 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні з 01.09.2022 по 02.09.2022.
Доказів того, що у період з 03.09.2022 по 06.09.2022 мала бути нарахована додаткова винагорода в розмірі 100000 грн на місяць матеріали справи не містять.
Так, у період з 01.09.2022 по 02.09.2022 та з 03.09.2022 по 06.09.2022 додаткова винагорода мала бути нарахована у розмірі 41666,67 грн (100000,00/30*2 + 30000,00/30*5) та нарахована відповідачем у жовтні 2022 року у розмірі 41666,67 грн.
Отже, порушень прав позивача у період з 01.09.2022 по 02.09.2022 судом не встановлено.
ОСОБА_1 у травні 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні з 18.05.2023 по 23.05.2023.
За період 18.05.2023 по 23.05.2023 відповідачем нарахована додаткова винагорода у розмірі 19354,84 грн (100000,00/31*6 днів), що також підтверджується матеріалами справи.
Отже, порушення прав позивача щодо не нарахування йому додаткової винагороди під час перебування на стаціонарному лікуванні у зазначені періоди спростовується матеріалами справи, судом іншого не встановлено, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Щодо нарахування додаткової винагороди під час знаходження у відпустці за станом здоров'я: з 07.09.2022 по 06.10.2022 та з 25.05.2023 по 23.06.2023, суд погоджується з доводами відповідача, та з вищенаведених норм вбачається, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням саме тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що поранення позивача були тяжкими, а відтак й вимоги щодо нарахування додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за період перебування позивача у відпутці за станом здоров'я є безпідставними.
Щодо перебування на лікуванні у період з 19.12.2023 по 12.02.2024, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів про те, що вказане лікування позивач проходив у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, а відтак у задоволенні цих вимог слід відмовити також.
Щодо утримання військового збору, суд виходить з такого.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено підпунктами 164.2.1-164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Крім того до зазначеного вище переліку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 Податкового кодексу України, що передбачені п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою (п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України).
Абзацом першим п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розд. IV Податкового кодексу України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13 прим. 1 ст. 170 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацом другим п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, на період проведення антитерористичної операції (далі АТО) та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі РФ) у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (далі - ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в АТО та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення ООС.
Відповідно до абзацу третього п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
У постанові Кабінету Міністрів країни від 30 грудня 2015 №1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №650 від 22.08.2018, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) вказано наступне.
Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє:
Установити, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь:
в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції;
у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витягів з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення таких заходів.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
Матеріали справи не містять доказів, що протягом спірного періоду від командирів (начальників) військових частин, де позивач проходив військову службу, у затвердженому постановою Кабінетом Міністрів України від 30.12.2015 № 1161 Порядку, надходили відповідні накази.
Отже, суд не вбачає, що у військової частини були наявні підстави для застосування пільги з оподаткування військовим збором, визначеної підпунктом 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
При вирішенні спірних правовідносин щодо оподаткування військовим збором, суд не оминув позицію колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 26.07.2023 у справі №420/4694/23.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 (польова пошта) НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.