Справа № 420/14408/24
25 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф. розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Першого Приморського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приморського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Першого Приморського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд визнати такою, що не підлягає виконанню постанова старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового Павла Вікторовича від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні №52850390 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 15.05.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подачі заяви про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.06.2024 року заяву про поновлення строку задоволено та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 11.07.2024 року позовну заяву залишено без руху згідно із ч. 4 ст. 123 КАС України та надано позивачу строк на подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав.
Ухвалою суду від 24.07.2024 року заяву про поновлення строку з іншими підставами задоволено та поновлено позивачеві строк звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового Павла Вікторовича від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні №52850390 про стягнення виконавчого збору не підлягає виконанню, оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні №52850390 був визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню та повернутий стягувачу за його заявою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а також нездійснення жодних виконавчих дій та фактичного виконання виконавчого документа, виконавчий збір стягненню не підлягає. Тому, на думку позивача, постанова про стягнення виконавчого збору від 24.02.2021 року є такою, що не підлягає виконанню.
Відповідачі відзив не подали, ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету Приморського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11.06.2024 року, та на електронну адресу Першого Приморського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 12.06.2024 року.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч. 4 ст. 159 КАС України).
Судом встановлені такі обставини по справі.
10.11.2016 року Приморським відділом ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження № 52850390 з виконання виконавчого напису № 544 від 23.05.2013 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 2 319 232, 32 грн звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 ).
Пунктом 3 постанови про відкриття ВП № 52850390 постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 231 923,23 грн.
В подальшому, постановами державного виконавця вказаний виконавчий напис у зв'язку з реорганізаційними змінами передавався для виконання 17.08.2017 року до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області та 27.12.2019 року до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового П.В. від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні ВП №52850390 виконавчий документ - виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округ №544 від 23.05.2013 року про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача).
Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового П.В. від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні ВП №52850390 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округ №544 від 23.05.2013 року про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 231 923,23 грн.
Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового П.В. від 26.02.2021 року відрито виконавче провадження ВП №64649716 з примусового виконання постанови від 24.02.2021 року №52850390 Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 231923,23 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.06.2022 року у справі №522/9777/21 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. 23.05.2013 року, який зареєстрований у реєстрі за № 544 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка передана в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27.03.2008 № 69/П/04/2008-840, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 .
15.11.2022 року постановою Одеського апеляційного суду вищенаведене рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.04.2023 року рішення Приморського районного суду м. Одеси та постанова Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 року залишені без змін.
Згідно із постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області від 13.09.2022 року у ВП № 64774799 стягувач після повернення виконавчого напису у виконавчому провадженні ВП №52850390 знову звернув його до виконання, однак виконавче провадження було закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із визнанням у судовому порядку виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
03.10.2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про закінчення виконавчого провадження та скасування постанов органу державної виконавчої служби, в якій просив: закінчити виконавче провадження №52850390 та зняти усі накладені арешти на майно; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №52850390 від 10.11.2016 року відносно ОСОБА_1 ; скасувати постанову про арешт майна боржника, серія та номер 52850390, виданий 18.09.2019 року.
Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідь на вказану заяву повідомив представника позивача, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів виконавче провадження 52850390 завершено на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на момент звернення до органу ДВС виконавче провадження 52850390 обліковується в автоматизованій системі виконавчого провадження як завершене, тому сформувати постанову про закінчення виконавчого провадження в завершеному виконавчому провадженні не є можливим, а у зверненні відсутній зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та посилання на порушену державним виконавцем норму закону, тому відсутні підстави для проведення перевірки виконавчого провадження, встановлення суперечності вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в подальшому скасування процесуальних документів.
Постановою старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового П.В. від 20.04.2023 року у виконавчому провадженні ВП №64649716 у зв'язку з організаційними змінами постанову від 24.02.2021 року №52850390 Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 231923,23 грн. вирішено передати до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Постановою старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового П.В. від 09.05.2023 року прийнято виконавче провадження №64649716 з примусового виконання постанови від 24.02.2021 року №52850390 Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 231923,23 грн.
Позивач не погодився із зазначеною постановою та звернувся до суду з позовом про її скасування.
Рішенням Одеського ОАС від 27.09.2023 року по справі № 420/21039/23 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового П.В. про прийняття виконавчого провадження від 09.05.2023 року ВП №64649716 - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив, що постанова державного виконавця від 24.02.2021 року №52850390 про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП №64649716 і вона не скасована чи визнана судом такою, що не підлягає виконанню, що автоматично виключає застосування державним виконавцем, конкретно до виконавчого провадження ВП №64649716, такої процесуальної дії як закінчення згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Врахувавши наведені судом обставини у рішенні від 27.09.2023 року позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актам.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У розмінні Закону №1404-VIII постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється з певними особливостями, обумовленими правовою природою виконавчого збору як плати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, (далі - Інструкція) розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і Закону України "Про виконавчі провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавчі провадження" підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Судом встановлено, що з позивача жодних сум по виконавчому провадженню № 52850390 не було стягнуто і відповідач не надав доказів протилежного чи вжиття заходів виконання по цьому виконавчому провадженню.
Таким чином, стягнення суми виконавчого збору та винесення постанови про її стягнення, постанови про відкриття виконавчого провадження, дає підстави прийти суду до висновку, що такі рішення є протиправними, оскільки при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року по справі № 2540/3203/18.
Окрім того, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню тягне за собою закінчення виконавчого провадження.
Отже, враховуючи, що виконавчий документ - виконавчий напис, на підставі якого видано виконавчий документ про стягнення з позивача виконавчого збору, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору підлягає закінченню.
За сукупністю вищенаведених обставин суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Жорнового Павла Вікторовича від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні №52850390 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 є протиправною та підлягає скасуванню.
Водночас з огляду на зміст позовних вимог, суд виходить за їх межі відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, та задовольняє позов частково з огляду на такі обставини.
Предметом спору є визнання постанови старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню.
Так, відповідно до статті 374 КАС України закон не передбачає можливості визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо цей документ виданий іншим компетентним органом, отже судом не встановлено процесуальних підстав для визнання постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню.
Верховний Суд у Постанові від 26.08.2020 у справі № 360/4369/19 акцентував, що належним способом захисту у справах про оскарження примусового стягнення виконавчого збору є визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково шляхом скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір стягується у повному розмірі, адже кількість задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір сплачувався.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.02.2021 року у виконавчому провадженні №52850390 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41404999, 65023, м. Одеса, вул. Пастера, 58) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.