465/5601/24
2-з/465/127/24
Іменем України
26.07.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Величка О.В., з участю секретаря судових засідань Беднара А.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів, відповідно до якої просить суд витребувати у Головного центру з обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо дати перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов наступного.
Форма та зміст заяви про забезпечення доказів мають відповідати вимогам ст. 117 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України заява про забезпечення доказів повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Такий правовий висновок щодо застосування положень статті 116 ЦПК України зазначений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі №367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19).
Проте, в порушення вимог ЦПК України, заявником у своїй заяві про забезпечення доказів не наведено жодного об'єктивного факту на підтвердження того, що зазначені в заяві документи можуть бути втрачені або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим. Більше того, заява не містить навіть припущень щодо ймовірності виникнення таких обставин у майбутньому.
Відповідно до положень ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні та обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів згодом або засіб доказування може бути втрачений.
Таким чином, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд (суддя) розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).
Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.
Аналогічний висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 02.05.2019 року під час розгляду справи №3д/9901/2/19.
Отже, дослідивши заяву, суд дійшов висновку, що заявлені у ній вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які на думку заявниці вказують на необхідність забезпечення доказів, полягають у тому, що вона не має можливості самостійно отримати такі докази, а не у тому, що такі докази у майбутньому можуть бути втраченими або їх збирання чи подання стане згодом неможливим чи утрудненим.
Таким чином, заявником у поданій заяві не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення доказів, а також не вказані підстави, що доведені належними доказами, припускати, що докази, які вона просить забезпечити, можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Разом із тим суд звертає уваги на можливість заявниці звернутися до суду із клопотання про витребування доказів у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин заяву слід повернути заявнику, як таку, що не відповідає вимогам ст. 117 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.117, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації - повернути заявниці.
Роз'яснити заявниці, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Величко О.В.