465/2849/24
2-а/465/204/24
Іменем України
22.07.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.
з участю секретаря судових засідань Беднара А.М.,
представника позивача Манькута А.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Кишкарук Дмитро Сергійович, про скасування постанови серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог вказала, що 08.04.2024 року приблизно о 21.20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес Бенц МЛ 270», д.н.з. НОМЕР_1 , належним їй на праві приватної власності, приїхала на площу Двірцеву у м. Львові. Ціллю відвідування ОСОБА_1 залізничного вокзалу у м. Львові було супроводження її знайомого, який будучи військовослужбовцем переніс операцію на колінному суглобі та, у зв'язку з цим, мав певні складнощі у пересуванні.
Вказана особа ( ОСОБА_2 ) поїздом №60 «Чоп-Київ» слідував у м. Київ для продовження проходження реабілітації внаслідок перенесеної операції. Зупинившись на декілька хвилин, допомігши ОСОБА_2 вийти з машини, взяти свої речі та прослідувати до перону, ОСОБА_1 повернулася до місця зупинки свого транспортного засобу, де до неї підійшли працівники поліції. Представившись, один з них повідомив, що ОСОБА_1 порушено вимогу заборонного знаку 3.35 «Стоянку заборонено», оскільки автомобіль «Мерседес Бенц МЛ 270», р.н. НОМЕР_1 , був припаркований у нерухомому стані понад 20 хв. На вказане твердження працівника патрульної поліції ОСОБА_1 заперечила та повідомила про те, що нею жодних вимог Правил дорожнього руху України не порушено, оскільки зупинка була нетривалою та її було викликано необхідністю висадки пасажира з обмеженими руховими можливостями. Окрім цього, оскільки стоянка - це тривале припинення руху транспортного засобу, ОСОБА_1 попросила працівника поліції пред'явити їй докази вчиненого нею порушення правил дорожнього руху, які долучити до матеріалів справи про вчинення адміністративного правопорушення. Також ОСОБА_1 виявила бажання скористатися правовою допомогою адвоката. На вказане працівник поліції повідомив, що у нього немає доказів тривалої стоянки автомобіля в зоні дії дорожнього знаку 3.35, і пред'явив лише фото у своєму приватному мобільному телефоні, де зображено автомобіль «Мерседес Бенц МЛ 270», р.н. НОМЕР_1 . Загалом працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у будь-якому випадку щодо неї буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, яку вона зможе оскаржити до суду. За деякий час (увесь час водій ОСОБА_1 перебувала в керованому нею автомобілі) до неї підійшов працівник поліції, очевидно ОСОБА_3 , який вручив їй постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1859926. Згідно вказаного документа стосовно ОСОБА_1 було розглянуто справу, визнано її винною у порушенні п.8.4.в ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та прийнято рішення про накладення на неї штрафу в розмірі 340 грн.
Жодних доказів порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху їй надано не було. Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 03.06.2024 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа контролюючого органу, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення порушення, що і було зроблено шляхом винесення постанови. Виходячи з хронології подій, зазначених у позовній заяві, позивач залишила свій автомобіль на досить тривалий час, тим самим ігноруючи дорожні знаки та блокуючи дорогу іншим учасникам дорожнього руху. Отже, інспектор Управління мав всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, на переконання представника відповідача, є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством. А тому, представник позивача просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явилася, водночас представником позивача, доводи, наведені у позовній заяві підтримано. Так, у судовому засіданні представник позивача наполіг на відсутності доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, тому просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопоуршення - закрити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. У відзиві на позовну заяву просив суд справу розглядати за його відсутності.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається із постанови серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно оскаржуваної постанови правопорушення полягало в тому, що 08.04.2024 року о 21 год. 38 хв. у м. Львові на площі Двірцевій водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Mercedes - Benz ML 270 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 3.35 «Стоянку заборонено», здійснила стоянку в зоні дії знаку, чим порушила п. 8.4.в ПДР України.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно п. 8.4.в ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Позивачем заперечується факт вчинення нею правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені, відеозапису вчиненого правопорушення до відзиву не долучено. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року, яка оскаржується позивачем.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1.10 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Водночас за змістом п.1.10 ПДР України стоянкою є зупинка, яка триває більше ніж 5 хвилин. При цьому, стоянкою не вважається зупинка, яка триває не більше ніж 5 хвилин, якщо це пов'язано із посадкою/висадкою пасажирів або завантаженням/розвантаженням вантажу.
У своїх доводах сторона позивача наполягає на тому, що позивач здійснила нетривалу зупинку на менш, ніж 5 хвилин, для висадки пасажира, який не міг самостійно пересуватися, в зоні дії знаку 3.35, яким заборонено лише стоянку транспортних засобів. Доказів протилежного, а саме того, що позивач здійснила тривалу стоянку, а не зупинку автомобіля, стороною відповідача не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, третя особа - інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Кишкарук Дмитро Сергійович, про скасування постанови серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1859926 від 08.04.2024 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Третя особа: Інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Кишкарук Дмитро Сергійович, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Cуддя Величко О.В.