Справа №463/4757/24
Провадження №1-кс/463/4215/24
25 липня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження -
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова зі скаргою на постанову старшого дізнавача відділу дізнання Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 30 квітня 2024 року, якою закрито кримінальне провадження № 120241423600000175 від 27.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Просить вказану постанову скасувати.
Скаргу мотивує тим, що органом досудового розслідування проводилося досудове розслідування по факту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , в ході якого допитано потерпілого, свідків події, проведено ряд експертиз. Натомість дізнавачем безпідставно закрито кримінальне провадження, незважаючи на те, що наявні в справі докази безперечно свідчать про подію злочину і склад такого в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Тому вважає постанову незаконною і просить її скасувати.
В судове засідання представник скаржника подав заяву про підтримання скарги та розгляд справи за його відсутності.
Дізнавач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив. В силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, приходжу до наступних висновків.
У відповідності до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Оскільки вкотре на вимогу суду не було надано матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд здійснюється на підставі поданих скаржником документів.
З матеріалів скарги вбачається, що постановою старшого дізнавача відділу дізнання Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 від 30 квітня 2024 року закрито кримінальне провадження № 120241423600000175 від 27.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Із оскаржуваної постанови слідує, що дізнавачем допитано потерпілого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , досліджено ряд відеозаписів, висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_3 . Після чого дізнавачем зроблено висновок, що в ході досудового розслідування не встановлено об'єктивних доказів, які б підтверджували покази потерпілого щодо обставин спричинення йому тілесних ушкоджень за наведених ним обставин, відтак у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що ОСОБА_7 , ОСОБА_6 цілеспрямованих ударів не наносилося, а їх діяння були спрямовані на самозахист від дій потерпілого, що виключає суб'єктивну сторону кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а тому слід дійти висновку про відсутність у діянні останніх складу кримінального правопорушення.
Згідно оскаржуваної постанови таку скеровано начальнику Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області для притягнення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП.
За змістом ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У ч. 2 ст. 9 КПК України закріплено обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Ст. 25 КПК України визначає, що прокурор, слідчий в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно з ч. 4 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Аналіз вищенаведених положень КПК України дає підстави для висновку, що рішенню про закриття кримінального провадження за будь-якою із підстав, що визначені у ч. 1 ст. 284 КПК України має передувати повне, всебічне та неупереджене дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
У контексті наведеного, всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення та винуватості особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу.
Повнота дослідження обставин кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Водночас, дослідивши зміст оскаржуваної постанови, перевіривши характер та обсяг слідчих (розшукових) дій, що були виконані для встановлення обставин, які підлягали доказуванню у межах цього кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято без проведення повного, неупередженого та ефективного досудового розслідування, за формальними ознаками, що суперечить засадам кримінального процесуального законодавства.
Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження дізнавач у постанові лише описав докази, які були зібрані в ході досудового розслідування, не аналізуючи та не даючи належну оцінку проведених слідчих дій.
В той же час з матеріалів вбачається і неповнота досудового розслідування. Зокрема, маючи суперечливі за змістом показання потерпілого та свідків сторони захисту з однієї сторони, показання Малиновських з іншої сторони, дізнавачем не проведено необхідних слідчих дій для спростування чи підтвердження показань, а також інших слідчих дій спрямованих на встановлення істини у справі.
При цьому, за відсутності матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя позбавлений можливості реально дослідити ці обставини, в тому числі чи надано оцінку всім доводам заявника, оскільки із самого змісту оскаржуваної постанови цього не можливо встановити.
Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова дізнавача, серед іншого, повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Виходячи з вище наведеного, постанова дізнавача прийнята передчасно, така не містить належного обґрунтування прийнятого рішення, не достатньо вмотивована, належного аналізу проведеним діям дізнавач у постанові не наводить, що не відповідає вимогам щодо вмотивованості процесуального рішення, встановленим у ст. 110 КПК України. Відтак, оскаржувану постанову належить скасувати.
Поряд із цим слід зазначити, що скасування постанови про закриття кримінального провадження має наслідком продовження досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 9, 303, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу задовольнити.
Постанову старшого дізнавача Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області від 30 квітня 2024 року про закриття кримінального провадження № 120241423600000175 від 27.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1