26 липня 2024 рокусправа № 380/28102/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 913060821717 від 10.01.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначенням пенсії по віку;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, що передують року звернення з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 і 2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.10.2023 року із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020,2021, 2022 роки та провести виплату різниці пенсії за вказаний період.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з 12.07.2007 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ. Вказала, що 30.10.2023 вперше звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії в 2023 році. За результатами розгляду заяви позивачки ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії. Рішення мотивоване тим, що позивачка з 01.03.2021 вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 04.12.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 19.02.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу суду надійшов відзив (вх. № 290ел від 04.01.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що не підлягає задоволенню позовна вимога позивачки щодо перерахунку та виплати пенсії за нормами Закону № 1058 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки, оскільки, показник середньої заробітної плати, який, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058, враховується для призначення пенсії, а не при переведенні з одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за різними законами.
Від позивачки на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 16701 від 04.03.2024) у якій навела доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивачці з 12.07.2007 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» за матеріалами пенсійної справи позивачку у зв'язку з доцільністю переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Позивачка звернулася із заявою від 30.10.2023 до сервісного центру Дрогобицького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати, яка враховується при обчислені пенсії в 2023 році.
Заява позивача за матеріалами пенсійної справи була розглянута відділом перерахунків пенсій №4 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. За результатами розгляду заяви прийняте рішення №913020152463 від 03.11.2023 про відмову у переведенні на пенсію за віком, оскільки заявник отримує такий вид пенсії.
Позивачка, не погоджується із такими діями відповідачів та вважає, що має усі підстави для застосування при обчисленні пенсії середньої заробітної плати та врахування при призначенні пенсії заробітної плати за період 2020-2022 роки, у зв'язку із чим звернулася із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Зі змісту ст.5 Закону №1058-IV слідує, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно з пунктом 13 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.
З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 2007 року та до 2021 отримувала пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Пенсія державного службовця є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
З 01 березня 2023 року позивачку переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Тобто, позивачка з моменту призначення пенсії у 2007 році фактично отримувала один і той же вид пенсії (за віком), хоча й за нормами різних законів.
Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за різними законами, суд дійшов висновку про те, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29.11.2022 у справі №560/4589/21, від 18.05.2023 у справі №560/19830/21, від 27.06.2023 у справі №500/4392/22, яка, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачці пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року призначення такої пенсії - 2020-2022 роки.
Тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення.
В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивачку.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур