справа№ 380/2696/21
З ПИТАНЬ РОЗ'ЯСНЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ
26 липня 2024 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого - судді Карп ' як О. О.,
судді Гавдика 3. В.,
судді Коморного О.І.,
секретар судового засідання Горонна О.З.,
за участю:
представника відповідача - Карапетян А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяви відповідача про роз'яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з вимогами до Окружного адміністративного суду міста Києва (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 81а; фактична адреса: 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1; код ЄДРПОУ 34414689), Державної судової адміністрації України (ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, у якій (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду м. Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 06 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 06 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва із займаної посади Голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;
поновити ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;
зобов'язати Окружний адміністративний суд м. Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час вимушеного прогулу за період з дня незаконного звільнення з 06 вересня 2010 року по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду м. Києва;
зобов'язати Окружний адміністративний суд м. Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 06 вересня 2010 року по день ухвалення рішення у справі включно з урахуванням належних доплат та надбавок;
стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2010 по день ухвалення рішення у справі включно з урахуванням належних доплат та надбавок;
допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва та стягнення суддівської винагороди, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;
стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу;
зобов'язати Окружний адміністративний суд м. Києва та ДСА України у п'ятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, початок якого рахувати з наступного дня після одержання ними копій рішення суду на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 6 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 6 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва із займаної посади голови суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року про закриття провадження в частині позовних вимог у справі №380/2696/21 змінено в частині підстав та мотивів закриття провадження в частині позовних вимог.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково - рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 380/2696/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 6 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 6 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва із займаної посади голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;
- зобов'язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час з дня звільнення з 6 вересня 2010 року до дня видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 6 вересня 2010 року до дня скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 6 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з урахуванням належних доплат та надбавок;
- у задоволенні решти вимог відмовлено;
- стягнуто з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 9500,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 3 листопада 2022 року справа №830/2696/21 (адміністративне провадження №К/990/14645/22) касаційні скарги Державної судової адміністрації України та Окружного адміністративного суду міста Києва задоволено частково - постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №380/2696/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
На новий розгляд справа направлялась у тому числі з підстав незалучення до її участі Державної судової адміністрації України (далі - “ДСА України”) як головного розпорядника бюджетних коштів, зважаючи на вирішення судом питання про нарахування позивачеві грошових коштів як компенсації вимушеного прогулу. До того ж, Суд зауважив, що на новому розгляді необхідно визначити конкретні розміри грошових коштів, які суд (у разі встановлення для цього підстав) присудить стягнути на користь позивача.
Заявою від 28 грудня 2022 року позивач уточнив позовні вимоги та суб'єктний склад учасників справи, вказавши відповідачами Окружний адміністративний суд міста Києва, Державну судову адміністрацію України, та просив:
- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про скасування наказу Окружного адміністративного суду міста Києва №227/К від 6 вересня 2010 року про відрахування ОСОБА_1 з 6 вересня 2010 року зі штату Окружного адміністративного суду міста Києва із займаної посади голови суду та щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;
- поновити ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час вимушеного прогулу за період з дня незаконного звільнення з 6 вересня 2010 року до дня видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 6 вересня 2010 року до дня ухвалення рішення у справі включно з урахуванням належних доплат та надбавок;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 6 вересня 2010 року до дня ухвалення рішення у справі включно з урахуванням належних доплат та надбавок;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва та стягнення суддівської винагороди, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу;
- зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва та ДСА України у п'ятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, початок якого рахувати з наступного дня після одержання ними копій рішення суду на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду;
- зобов'язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва;
- зобов'язано Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва час з дня звільнення з 6 вересня 2010 року до дня видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва;
- стягнуто за рахунок бюджетної програми КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів”, розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (ЄДРПОУ 26255795), на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу за період з 6 вересня 2010 року до 25 травня 2023 року у сумі: 3 098 604,33 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов'язкових платежів;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць.
- стягнуто з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 9500 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі №380/2696/21 та прийнято нове, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді судді, зобов'язання до вчинення дій.
Постановою Верховного Суду від 11.06.2024 касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Скречко Марти-Марії Андріївни задоволено частково:
- Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року в справі №380/2696/21 скасовано;
- рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року в справі №380/2696/21 скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди за час вимушеного прогулу; у цій частині справу №380/2696/21 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду;
- змінено абзац восьмий резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року, виклавши його в такій редакції: “Стягнути з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 34414689) на користь ОСОБА_1 (ШН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 50 000 грн (п'ятдесят тисяч гривень)”;
- в решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року залишено в силі.
25.06.2024 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача, Окружного адміністративного суду м. Києва, про роз'яснення рішення суду від 25.05.2023, у якій просить:
- роз'яснити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 по справі № 380/2696/21 в частині зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вказану заяву обґрунтовує тим, що враховуючи відсутність указу Президента України про призначення ОСОБА_1 суддею Окружного адміністративного суду міста Києва та відсутність судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва після його звільнення, яке відбулось 06.09.2010, тобто більше 13 років тому, а також враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду щодо інституційних змін та повноважень в системі організації правосуддя в Україні, які відбулись за результатами впровадження повномасштабної судової реформи, видання кадрового наказу про зарахування судді до штату є неможливим. Крім того, починаючи з грудня 2022 року, Окружний адміністративний суд міста Києва перебуває в стані повної ліквідації. На думку відповідача вищенаведене свідчить про наявність перешкод для виконання вищевказаного судового рішення.
23.07.2024 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача, Окружного адміністративного суду м. Києва, про роз'яснення рішення суду від 25.05.2023, у якій просить:
- роз'яснити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 по справі № 380/2696/21 в частині зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вказану заяву обґрунтовує тим, що наказом Генерального прокурора України від 07.07.2014, ОСОБА_1 був призначений заступником Генерального прокурора України - начальником Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні в суд Генеральної прокуратури України. Таким чином, в спірний період ОСОБА_1 було зараховано стаж роботи на посаді заступника Генерального прокурора України. Водночас, з рішення Львівського окружного адміністративного суду неможливо встановити яким чином слід зарахувати позивачу стаж роботи по посаді судді ОАСК з дня звільнення по день видання такого наказу, враховуючи, що ОСОБА_1 в спірний період зараховано стаж роботи на посаді заступника Генерального прокурора України, що може призвести до зарахування ОСОБА_1 за один і той самий період стаж роботи на двох взаємовиключних посадах. Крім того, відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, видача наказу про зарахування стажу не потребує видання окремого наказу, який, зокрема, не передбачений будь-яким нормативно-правовим актом. Викладене свідчить про неясність судового рішення в частині визначення посадової особи, до повноважень якої входить видання такого наказу. Крім того, починаючи з грудня 2022 року, Окружний адміністративний суд міста Києва перебуває в стані повної ліквідації. Отже, вищенаведене свідчить про наявність перешкод для виконання вищевказаного судового рішення.
Судове засідання по розгляду заяв відповідача про роз'яснення судового рішення призначено на 26.07.2024 о 12:00.
Позивач в судове засідання не з"явився, причин неявки не повідомив.
Представник відповідача, Окружного адміністративного суду м. Києва, в судовому засіданні заяви підтримав, просить їх задоволити.
Відповідач, Державна судова адміністрація України, в судове засідання явки повноваженого представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.3 ст.254 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, розглянувши заяви відповідача, Окружного адміністративного суду м. Києва, про роз'яснення рішення суду, встановив наступне.
Відповідно до ст.254 КАС України:
За заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
Зі змісту наведеного законодавчого припису випливає, що роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнюючи чи унеможливлюючи його виконання.
У зв'язку з набранням судовим рішення у даній справі законної сили 11.06.2024, 04.07.2024 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі №380/2696/21:
- Зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
- Зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва.
- Стягнути з бюджетних асигнувань Окружного адміністративного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 34414689) на користь ОСОБА_1 (ШН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 50 000 грн (п'ятдесят тисяч гривень).
Судом встановлено, що рішення суду відповідачем не виконане.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неможливості виконання рішення суду в частині видання кадрового наказу про зарахування судді ОСОБА_1 до штату суду у зв'язку з відсутністю указу Президента України про призначення ОСОБА_1 суддею Окружного адміністративного суду міста Києва, відсутністю судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва після його звільнення, перебування Окружного адміністративного суду міста Києва в стані повної ліквідації. На думку відповідача вищенаведене свідчить про наявність перешкод для виконання вищевказаного судового рішення.
Зі змісту рішення суду від 25 травня 2023 року у даній справі, останнім встановлено обов'язок Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу щодо цього питання Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 висновував наступне:
«Фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року №3565-IV був обраний безстроково суддею Окружного адміністративного суду міста Києва.
У подальшому, постановою Верховної Ради України від 3 червня 2010року № 2316-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв 'язку з порушенням присяги судді на підставі рішень Вищої ради юстиції від 17 травня 2010 року “Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва за порушення присяги” № 344/0/15-10 та № 345/0/15-10.
Надалі, указані рішення Верховної Ради України і Вищої ради юстиції були предметом судового розгляду, в тому числі Європейського суду з прав людини.
У підсумку, 19 січня 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі “Куликов та інші проти України”, зокрема і за заявою ОСОБА_1 №9740/11, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті б Конвенції у зв'язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.
На підставі рішення ЄСПЛ, яким констатоване порушення з боку держави України конвенційних положень у кейсі, зокрема, ОСОБА_1 , позивачем було ініційовано судовий перегляд рішень Верховної Ради України і Вищої ради юстиції, якими його фактично звільнили з посади судді.
Надалі, зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17, було передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Тобто, Вища рада правосуддя як новоутворений реформований дисциплінарний орган мала надати оцінку діям позивача і встановити чи наявний у них склад дисциплінарного проступку, який може потягти за собою звільнення з посади судді.
На виконання цього рішення суду, Вища рада правосуддя здійснила перевірку наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Розглянувши матеріали щодо ОСОБА_1 , Вища рада правосуддя 26 січня 2021 року прийняла рішення “Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва ”.
Тобто, Вища рада правосуддя не встановила у діях ОСОБА_1 ознак вчинення дисциплінарного проступку, який би потягнув звільнення з посади суддя Окружного адміністративного суду міста Києва.
Тож, з 26 січня 2021 року відпала будь-яка правова підстава для обмеження ОСОБА_1 у праві перебувати на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва, яке обумовлене безстроковим статусом ОСОБА_1 на посаді судді у відповідності до постанови Верховної Ради України від 22 березня 2006року №3565-IV.
Ба більше, постановою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року, яка набрала законної сили, задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 в частині визнання протиправним і скасування наказу голови Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 вересня 2010 року №277/К про відрахування ОСОБА_1 з посади голови суду. Тобто, указаний наказ скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили, і є обов 'язковим до виконання.
Для того аби реалізувати спроможність бути допущеним до здійснення правосуддя, за умови відсутності щодо ОСОБА_1 будь-якого акта, який би обмежив його у цьому праві, позивач звернувся через свого представника до голови суду, з якого його незаконно звільнили, аби його включили до складу суддів цього суду, з вирішенням супутніх питань.
Проте, листами від 3 лютого 2021 року №03.2-08/236/21 і від 8 лютого 2021 року за №03.2-08/285/21, в. о. голови Окружного адміністративного суду міста Києва повідомив позивача, що правових підстав для задоволення його заяви немає, адже відсутній акт Вищої ради правосуддя та указ Президента України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді цього суду. Зауважив, що за умови відсутності цих актів голова суду позбавлений повноважень включити ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
Саме бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва з вирішення цього питання і є ключовим питанням, яке має вирішити Верховний Суд.
Згідно з усталеним підходом адміністративних судів, визнання акта суб'єкта владних повноважень незаконним, так само як і його скасування, свідчить про те, що такий акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Адже настання обумовлених наслідків зумовлене насамперед тим, що порушення, внаслідок яких такий акт визнано незаконними, мали місце вже на час його прийняття.
З огляду на це, постанова Верховної Ради України від 3 червня 2010 року № 2316-VI у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва є незаконною з моменту її прийняття, тобто з 3 червня 2010 року, а відтак не породжує жодних правових наслідків.
У результаті скасування указаної постанови парламенту у частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді у зв 'язку з порушенням присяги судді відпала єдина правова підстава для припинення його повноважень судді.
Незаконність цієї постанови парламенту була підтверджена ще постановою Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2017 року.
Надалі, вочевидь з мотивів зміни конституційного статусу Вищої ради правосуддя, Велика Палата Верховного Суду передала саме на її розгляд повторно питання наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наслідком якого могло б бути звільнення його з посади судді. Проте, на повторному розгляді означеного питання Вища рада правосуддя не встановила таких підстав і відмовила у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
У цьому контексті Суд зауважує, що конституційним органом, до компетенції якого віднесено формування суддівського корпусу, а саме Вищою радою правосуддя, було підтверджено відсутність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку остаточно.
Верховний Суд звертає особливу увагу, що 22 листопада 2021 року набуло статусу остаточного рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гуменюк та інші проти України” (заява № 11423/19). У вказаному рішення Європейський суд фактично зазначив про перебування судді у трудових правовідносинах із державою, а не з конкретним судом, у якому він здійснює правосуддя.
Тому, у разі припинення існування правової підстави, яка слугувала основою для звільнення судді з посади, трудові правовідносини такого судді із Державою відновлюються, і продовжують діяти відповідно до первинного акта про призначення його на посаду, яким у цьому випадку є відповідна постанова Верховної Ради України від 16 березня 2006 року №3565-IVпро призначення ОСОБА_1 на посаду судді безстроково.
Варто в цьому аспекті зауважити, що Конституція України передбачає гарантії незалежності суду, серед яких, перебування на посаді судді безстроково та неможливість звільнення з посади або припинення повноважень судді з інших підстав, окрім тих, які передбачені Конституцією України.
У аспекті забезпечення цієї конституційної гарантії, у разі скасування судом рішення про звільнення особи з посади судді, остання продовжує перебувати у статусі судді. Відновлення цього статусу не потребує спеціальних рішень органів, що призначають суддю на посаду.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладений у пунктах 50-54 постанови від 7 лютого 2019 року у справі №800/345/17 (9991/116/11), а також рішенню Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі №990/4/22, на яке доречно покликається позивач у касаційній скарзі.
Такий підхід до правозастосування спеціальних норм законодавства у визначення статусу судді, застосовано також і Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у рішенні від 16 січня 2024 року №2-пс-24, зазначивши, що відпали правові підстави для припинення повноважень ОСОБА_1 у зв'язку із скасуванням судом відповідного рішення
Вищої ради юстиції та постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді.
Одночасно, цим же рішенням ВККС обґрунтувало, що в контексті забезпечення конституційної гарантії про перебування на посаді судді безстроково, у разі скасування судом рішення про звільнення з посади судді, він продовжує перебувати у статусі судді. Відновлення цього статусу та поновлення на посаді не потребує спеціальних рішень інших органів.
До того ж, Комісія зазначила, що на її переконання, правовим і логічним підходом у вирішенні такого роду ситуацій є відновлення незаконно звільненого судді у штаті суду посадовою особою відповідного суду, до повноважень якої належить видання наказу про зарахування особи до штату суду.
Насамкінець Комісія зауважила, що на підставі постанови Верховної Ради України від 22 березня 2006 року № 3565-1V ОСОБА_1 , обіймав посаду і, з урахуванням скасування відповідних актів про його звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва, продовжує обіймати посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково.
Підсумовуючи цей аспект аналізу спірних правовідносин, Верховний Суд констатує, що правовий статус ОСОБА_1 , як судді Окружного адміністративного суду міста Києва, обраного безстроково, відновився безпосередньо на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2017 року у справі №800/305/17, з дня набрання нею законної сили у відповідній частині згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі №800/305/17.
Тобто, після ухвалення судових рішень, які одностайно підтвердили незаконність звільнення ОСОБА_1 із посади судді, статус позивача як судді Окружного адміністративного суду міста Києва відновився “автоматично ”, з підстав безстроковості його обрання на посаду як однієї із основних суддівських гарантій.
Тож, довід відповідача щодо необхідності видавати чи то Вищою радою правосуддя, чи іншою державною інституцією правового акта про призначення ОСОБА_1 на посаду судді повторно Суд відхиляє, зауважуючи про відсутність для цього як потреби, так і правових підстав. А також зауважує, що у такому разі була б підважений принцип обов'язковості судових рішень, якими скасоване відповідне звільнення.
За таких умов, колегія суддів Верховного Суду вбачає хибним висновок суду апеляційної інстанції, щодо необхідності задля включення позивача до штату суду окрім судових рішень про скасування актів, на основі яких його незаконно було звільнено з посади, ще також і рішення Вищої ради правосуддя про повторне призначення ОСОБА_1 на посаду судді.
Поряд із цим, окрім юридичної підстави поновлення статусу ОСОБА_1 як судді Окружного адміністративного суду міста Києва мала бути і організаційна підстава, адже хоча суддя вступає у трудові правовідносини з Державою, проте супутні питання як то матеріальне забезпечення, вирішення організаційних та кадрових питань тощо, потребує локального реагування і цілком обмежується діяльністю голови відповідного суду, як адміністративної одиниці, представника цього органу.
Обсяг повноважень голови суду визначений статтею 24 Закону України “Про судоустрій і статус суддів ”, до них належать:
1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;
2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду;
3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;
4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв 'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ;
5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення;
6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;
7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;
8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;
9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;
10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Тобто, пункт 4 вказаної норми передбачає повноваження голови суду видавати відповідний наказ на основі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв 'язку з припиненням повноважень судді.
Між тим, у випадку відновлення статусу судді після незаконного звільнення з посади на підставі відповідного судового рішення, таким актом буде саме відповідне рішення суду, яке набрало законної сили, і яким констатовано факт незаконного звільнення судді з посади та яким одночасно скасовано відповідні розпорядчі акти про звільнення такого судді.
У зв 'язку із наведеним, Верховний Суд формує правовий висновок, що у разі скасування у судовому порядку акта про звільнення судді з посади, останній відновлює свій статус судді силу такого рішення суду, а голова відповідного суду в силу пункту 4 частини першої статті 24 Закону України “Про судоустрій і статус суддів '' зобов 'язаний видати відповідний наказ про включення цього судді у штат суддів відповідного суду.
Тому, в силу того, що ОСОБА_1 був обраний суддею Окружного адміністративного суду міста Києва безстроково, на основі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України “Про судоустрій і статус суддів ” голова суду мав достатньо підстав для видачі наказу про включення позивача до складу суддів цього суду, проте допустив протиправну бездіяльність і не виконав цього повноваження.
На цій основі Верховний Суд констатує помилковість висновку апеляційного суду в цій частині та одночасну правильність рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 в аспекті визнання протиправною бездіяльності Окружного адміністративного суду міста Києва щодо відмови у видачі наказу про зарахування ОСОБА_1 до штату цього суду, а також зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
Наступне питання, яке включає касаційна скарга представниці ОСОБА_1 , яке одночасно є одним із доводів скарги, це необхідність саме “поновлення ” позивача на посаді судді, а не лише включення його до складу суддів відповідного суду. В цій частині доводів Верховний Суд зазначає про таке.
Неодноразовими судовими рішеннями Верховний Суд констатував, що суддя перебуває у особливому трудовому взаємозв 'язку із Державою, і що саме Держава є роботодавцем для суддів.
Верховний Суд у своїй практиці численними постановами вказував, що спеціальним Законом, який регулює статус судді, його гарантії тощо, є Закон України “Про судоустрій і статус суддів ”.
Нормативний обсяг указаного Закону дає підстави для висновку, що він не регулює питання поновлення суддів на посаді, тобто не має такої юридичної конструкції в цілому, натомість оперує виключно поняттям включення судді до штату суду.
Юридична конструкція “поновлення на посаді” притаманна трудовим відносинам, врегульованим Кодексом законів про працю, який на трудові правовідносини суддів з Державою має опосередкований вплив.
Як вже зазначалось вище, скасування юридичної підстави (рішення ВРЮ, постанови Верховної Ради України) для звільнення судді з посади, автоматично поновлює його статус судді, адже він обирається на цю посаду безстроково.
Тому, механізм поновлення незаконно звільненого судді на посаді не притаманний трудовим правовідносинам суддів, адже у цьому випадку йде мова про зарахування судді до штату суду. Застосування механізму поновлення судді на посаді за своєю суттю нівелює безстроковість його повноважень в силу особливого порядку призначення на посаду.
З огляду на наведене, Верховний Суд вбачає спосіб захисту порушеного права позивача, який застосував окружний суд в цьому випадку належним та достатнім з точки зору ефективності.
Більше того, уточнена редакція позовних вимог ОСОБА_1 щодо цієї частини позову має наступний зміст: “поновити ОСОБА_1 на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом зобов'язання Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до складу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва ”.
Тобто, сам механізм так званого поновлення на посаді позивач сам вбачає саме у видачі наказу про зарахування його до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва. Тож, суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача видати відповідний наказ про зарахування ОСОБА_1 на штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва повністю задовольнив цю частину вимог позивача.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції у вирішенні цієї частини позовних вимог є правильним і не потребує жодних уточнень у способі реалізації захисту порушеного права позивача.»
Наведене, на переконання суду, свідчить про відсутність підстав стверджувати, що резолютивна частина судового рішення дає можливість неоднозначного її тлумачення, що може ускладнити його виконання. При цьому визначений в рішенні суду від 25.05.2023 спосіб його виконання відповідає положенням його мотивувальної частини, якому надано оцінку судом касаційної інстанції.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неясності судового рішення в частині визначення посадової особи, до повноважень якої входить видання наказу про зарахування позивачу стажу роботи по посаді судді ОАСК з дня звільнення по день видання такого наказу, оскільки починаючи з грудня 2022 року, Окружний адміністративний суд міста Києва перебуває в стані повної ліквідації, а також оскільки видача наказу про зарахування стажу не потребує видання окремого наказу, який, зокрема, не передбачений будь-яким нормативно- правовим актом. Окрім того вказує, що ОСОБА_1 в спірний період зараховано стаж роботи на посаді заступника Генерального прокурора України, що може призвести до зарахування ОСОБА_1 за один і той самий період стаж роботи на двох взаємовиключних посадах.
Зі змісту рішення суду від 25 травня 2023 року у даній справі, останнім встановлено обов'язок Окружного адміністративного суду міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу щодо цього питання Верховний Суд у постанові від 11.06.2024 висновував наступне:
«У контексті цього питання варто зауважити, що пунктом 1 частини першої статті 137 Закону встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді судді судів України.
Відзначимо, що Закон не містить спеціальних застережень щодо особливого порядку обрахунку стажу на посаді судді у разі наявності такої обставини як незаконне звільнення з посади.
Між тим, формалізований підхід до розуміння поняття “робота на посаді судді”, тобто такий, який передбачає безпосереднє здійснення повноважень судді у певний період, підриває дію верховенства права і здатний підважити принцип належного урядування, позаяк перекладає на людину всі негативні наслідки помилки, причиною якої є власна недбалість державного органу.
Наведений підхід ігнорує також факт незаконного звільнення позивача з посади, проте цей факт у контексті обставин її справи має вагоме значення для правильного вирішення цього аспекту позовних вимог.
Варто відзначити, що нездійснення ОСОБА_1 безпосередньо своїх повноважень як судді знаходилось поза волею позивача, адже ґрунтувалось на основі незаконних актів органів правосуддя.
У практиці вирішення спорів щодо звільнення з публічної служби час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію, прийнято називати вимушеним прогулом.
На основі цих обставин і міркувань Суд вважає, що вжите у пункті 1 частини першої статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів'' поняття “робота на посаді судді судів України ” включає в себе як час фактичної безперервної праці на такій посаді, так і період вимушеного прогулу у зв 'язку з незаконним звільненням з неї.
Такий висновок робив Верховний Суд у рішенні від 3 серпня 2022 року у справі №990/4/22, і який є дотичним до спірних правовідносин у цій справі, та на який доречно вказує позивач в аспекті вирішення апеляційним судом цієї справи без його врахування.
З урахуванням встановлених судовими рішеннями обставин протиправності постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді та, як наслідок, її скасування, очевидним є те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості здійснювати правосуддя через обставини, які не залежали від нього особисто.
З огляду на зазначені обставинну їхній сукупності, Суд вважає, що ОСОБА_1 є таким, який знаходився у вимушеному прогулі і цей період часу охоплюється дією пункту 1 частини першої статті 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" у разі визначення його стажу роботи на посаді судді судів України.
Тож, ураховуючи обставини справи, хронологію подій та вину роботодавця у незаконному звільненні позивача з роботи, що власне й спричинило до вимушеного прогулу і нездійснення ним правосуддя, Суд вважає, що період з 6 вересня 2010 року до дня видання наказу про його зарахування на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва, є таким, який має бути зарахований до стажу ОСОБА_1 на посаді судді відповідного суду.
З огляду на викладене, Суд вважає що у цій частині позовних вимог окружний суд вирішив спір правильно, а суд апеляційної інстанції скасував законне й обґрунтоване рішення у відповідній частині позовних вимог.»
Суд вважає, що в резолютивній частині судового рішення, щодо роз'яснення якого звернувся відповідач, чітко вказано, в який саме спосіб воно має бути виконано, а в мотивувальній частині наведено відповідне нормативно-правове обґрунтування та висновки суду, яким дав оцінку суд касаційної інстанції.
У той же час, роз'яснення судового рішення може бути зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення.
Таким чином, роз'яснення рішення суду - це спосіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту та викладенні рішення суду в більш ясній і зрозумілій формі для його виконання.
У такому разі в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення та не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішення, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) для його виконання не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається з заявою про роз'яснення судового рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.02.2019 року у зразковій справі № 806/3265/17.
При цьому, резолютивна частина зазначеного рішення викладена чітко, труднощів для розуміння не викликає, суть її є зрозумілою та не допускає неоднозначного трактування.
У даному випадку мотиви, які відповідач наводить у заявах, по суті полягають у його незгоді з рішенням суду. Питання, на яке відповідач хоче отримати роз'яснення у порядку статті 254 КАС України, поставлене ним у такому аспекті, що вимагає від суду додаткового (іншого) обґрунтування вже прийнятого рішення, що не передбачено законодавством.
У поданих відповідачем заявах про роз'яснення судового рішення заявник просить роз'яснити порядок виконання пунктів 3,4 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023, а саме: «Зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Окружного адміністративного суду міста Києва. Зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва видати наказ, яким зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Окружного адміністративного суду м. Києва час з дня звільнення з 06 вересня 2010 року по день видання наказу про зарахування ОСОБА_1 на посаду судді (зарахування до штату) Окружного адміністративного суду міста Києва».
Проте, суд звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено механізм надання роз'яснення змісту судового рішення, а не роз'яснення порядку виконання судового рішення.
Таким чином, із поданих заяв встановлено, що порушені заявником питання стосуються роз'яснення порядку та способу виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023, а тому до них не може бути застосовано механізм, визначений статтею 254 КАС України.
Проаналізувавши рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у взаємозв'язку з мотивами поданих відповідачем заяв про його роз'яснення, суд дійшов висновку, що доводи позивача не стосуються питання незрозумілості/нечіткості цього рішення суду, а стосуються насамперед незгоди відповідача з результатом його виконання.
З цих підстав суд зауважує, що роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду, шляхом використання механізму, визначеного статтею 254 КАС України, не допускається.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №380/3108/23, від 20.12.2023 у справі №400/2839/22.
Водночас, з доводів заяв про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2023, встановлено, що відповідач не погоджується зі змістом вказаного рішення та у обраний спосіб фактично намагається вирішити питання його перегляду.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що при розгляді заяв учасників процесу про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для роз'яснення судового рішення. Як зазначено вище, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення та не повинен давати відповідь на нові вимоги.
Керуючись статтями 248, 254, 256, 295 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяв представника Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2024, від 23.07.2024 про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/2696/21 від 25.05.2023 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (проголошення).
Повне судове рішення складено 26.07.2024.
Головуючий- суддя Карп'як Оксана Орестівна
Суддя Гавдик Зіновій Володимирович
Суддя Коморний Олександр Ігорович