26 липня 2024 рокусправа № 380/12163/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (відповідач-2), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 134450020004 від 29.04.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 22.04.2024.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 87 від 19.04.2024, за період з 26.10.1994 по 19.04.2024 трудовий стаж позивача на посаді водія трамвая в сукупності становить 10 років 3 місяці 22 дні. Загальний стаж становить 24 роки 3 місяці. Вказане додатково підтверджується даними трудової книжки позивача та визнається відповідачем-1, який зазначив про це в оскарженому рішенні про відмову про призначення пенсії. Відповідач-1 не зарахував до пільгового стажу період роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001, оскільки, існує невідповідність посади зазначеній в пільговій довідці від 19.04.2024 № 87 первинним документам (стажист). Зазначає, що робота на посаді стажиста є строком випробування, протягом якого, відповідно дочастини другої статті 26 КЗпП України, поширюється законодавство про працю і відповідно цей строк має враховуватись як пільговий страховий стаж.
10.07.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Таким чином період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки.
Відповідач-1 відзиву на позовну заяву не подав.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 17.06.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 , починаючи з 26.10.1994 працює на посаді водія трамвая у ЛКП «Львівелектротранс».
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 87 від 19.04.2024, за період з 26.10.1994 по 19.04.2024 трудовий стаж позивача на посаді водія трамвая в сукупності становить 10 років 3 місяці 22 дні. Загальний стаж становить 24 роки 3 місяці. Вказане додатково підтверджується даними трудової книжки позивача та визнається відповідачем-1, який зазначив про це в оскарженому рішенні.
22.04.2024 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме, відповідно до пункту "3" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Рішенням відповідача-1 № 134450020004 від 29.04.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а саме, відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Вказана відмова мотивована тим, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058, а згідно з пунктом 8 частини другої статті 114 згаданого Закону, на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу:
- для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідач-1 не зарахував до пільгового стажу період роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001, оскільки існує невідповідність посади зазначеній в пільговій довідці від 19.04.2024 № 87 первинним документам (стажист).
Не погоджуючись з рішенням відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Частина друга статті 19 Конституції Україні визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Закон № 1788-ХІІ введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 8 частини другої статті 14 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років".
Згідно зі статтею 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи:
для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-ІV.
Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд встановив та не заперечується відповідачем, що станом на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, їй виповнилося 55 років.
В оскарженому рішенні відповідача обраховано загальний стаж позивача - 24 роки 03 місяці, на пільгових умовах - 5 років 09 місяців 25 днів.
Проте, відповідач-1 не зарахував декілька періодів, проте у справі, що розглядається, позивач вважає протиправним лише два, а саме: з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001, оскільки, як вказав відповідач-1, існує невідповідність посади зазначеній в пільговій довідці від 19.04.2024 № 87 первинним документам (стажист).
Як слідує з оскаржуваного рішення, має місце невідповідність посади позивача, зазначеної в пільговій довідці як водія міського пасажирського транспорту, трамваю посаді особи відповідно до наказів Державного комунального підприємства "Львівелектротранс", у яких протягом цього періоду ОСОБА_1 зазначена стажистом.
Суд відхиляє аргумент відповідача про невідповідність посад, зазначених в пільговій довідці первинним документам, виходячи з такого.
Згідно з наказом МКП "Львівелектротранс" від 21.12.1995 №117/к позивача направлено на 70 год стажування, і одночасно переведено на посаду водія трамвая 3-го класу. Згідно з наказом МКП "Львівелектротранс" №53/к від 18.10.1999 позивача переведено на посаду водія трамваю і направлено на стажування на 140год стажувальної їзди.
Проте у трудовій книжці позивача запис №12 вказує на те, що позивач переведена з 21.12.1995 на посаду водія 3-го класу, а запис №14 - позивач переведена на посаду водія трамвая 3-го класу. Зазначені записи повністю відповідають відомостям, викладеним у довідці ЛМКП "Львівелектротранс" про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.04.2024 №87.
При цьому згадані накази МКП "Львівелектротранс", якими позивача переведено на посаду водія трамваю і одночасно направлено на стажування, жодним чином не впливають на обрахунок пільгового стажу позивача.
Окрім цього, згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Трудова книжка ОСОБА_1 № НОМЕР_2 містить відомості щодо роботи позивача на посаді, що дає право на пільгове зарахування стажу за період роботи з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001
Отже, на думку суду, період роботи позивача з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001 підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до пільгового стажу відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача-1 про пенсійне забезпечення позивача є протиправним у частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001, а тому рішення у згаданій частині необхідно скасувати.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.
При розгляді зазначеної справи суд враховує постанову Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08.02.2024, у якій зазначено:
"При цьому, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, та про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення ГУ ПФУ у Волинській області, проте, зобов'язуючи ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату пенсії, не врахував вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу."
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено відповідача-1, яке відповідно до рішення № 134450020004 від 29.04.2024 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Тому, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсію, яким у цьому випадку є відповідач-1.
У зв'язку з цим, суд з метою ефективного захисту порушеного права позивача зобов'язує відповідача-1 зарахувати період роботи з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001 до пільгового стажу роботи позивача.
Щодо позовних вимог зобов'язати призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.
Як вбачається з довідки ЛМКП "Львівелектротранс" від 19.04.2024 №87 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж роботи позивача на посаді водія на міському пасажирському транспорті, трамваї складає 10 років 03 місяці 22 дні.
Враховуючи те, що відповідача-1 зобов'язано зарахувати періоди роботи з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001 (зазначені у довідці ЛМКП "Львівелектротранс" від 19.04.2024 №87) до пільгового стажу роботи позивача, суд висновує про достатність стажу, необхідного для призначення пенсії.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №134450020004 від 29.04.2024 про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 у частині відмови у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001,
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 21.12.1995 по 12.01.1998 та з 19.10.1999 по 03.12.2001 до пільгового стажу та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту «з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.04.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович