ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" липня 2024 р. справа № 300/8374/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Доготер Оксана Георгіївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати з січня 2023 року додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; зобов'язання здійснити з січня 2023 року виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн., яка передбачена вказаною постановою; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вказаної додаткової винагороди відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з січня 2023 року приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 на період дії воєнного стану, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Проте, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 починаючи з січня 2023 року. Представник позивача вважає, що оскільки під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України позивач перебував у Херсонській області, де велися активні бойові дії, тому він має право на отримання збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди. Таким чином, відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, а тому слід зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу вказану додаткову винагороду збільшену до 100000 грн. починаючи з січня 2023 року. Крім цього, представник позивача вказала, що згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам. Компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Оскільки, відповідачем затримано більше одного місяця виплату позивачу збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вказаної додаткової винагороди відповідно до Порядку №159. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання справи №300/8374/23 зі справами №300/8284/23, №300/8285/23, №300/8342/23, №300/8469/23, №300/8602/23 та №300/8603/23 в одне провадження відмовлено.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. У відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити та зазначив, що з січня 2023 року позивач не перебував у районах ведення бойових дій та не виконував бойові (спеціальні) завдання, за які додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168 виплачується у збільшеному розмірі 100000 грн. Вказав, що відповідно до підпункту 3 пункту 2 “Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №36 від 26.01.2023, на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями Сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Тобто, однією із основних умов отримання військовослужбовцями збільшеного до 100000 грн. розміру додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 є факт перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Звернув увагу, що з 01.01.2023 - до вказаних районів (районів ведення бойових дій) не входить частина Херсонської області та безпосередньо міста Херсон, де постійно і дислокуються всі підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону. Вказав, що позивач отримав додаткову винагороду збільшену до 30000 грн., яка передбачена Постановою КМУ №168, за час виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями пропорційно часу виконання відповідних завдань, не перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій. З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої представник зазначила, що відповідно наказу «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309, на території Херсонської міської територіальної громади датою виникнення бойових дій є - 11.11.2022, а датою припинення бойових дій є - 01.05.2023. Крім того, із вказаного Наказу №309 вбачається, що вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком с. Чорнобаївка з 11.11.2022 року є зоною бойових дій та на сьогодні не виключена із списку зон де ведуться активні бойові дії. Позивач безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій, а відтак повинен отримувати додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 100000,00 грн. Представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 106-112).
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням норм матеріального права, судом встановлено наступне.
Згідно біографічної довідки НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, солдата ОСОБА_1 12.03.2022 призвано по мобілізації, а 26.06.2023 звільнено у запас ЗСУ за пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 про види грошового забезпечення, що нараховані ОСОБА_1 від 06.09.2023 за №125, позивачу за період з січня 2023 року по червень 2023 року виплачувалася додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), передбачена положеннями Постанови КМУ №168 (а.с. 30).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати додаткової винагороди в належному розмірі, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
З фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XII).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 704 встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 22.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб відповідно.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (далі Постанова КМУ №168) (чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Пунктом 5 Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів на підставі наказів командирів.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022, опублікованою 19.07.2022, Постанову КМУ №168 доповнено пунктом 2-1 за змістом якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Міністерством внутрішніх справ України 26 січня 2023 року видано наказ №36, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/39252, яким затверджено Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі - Порядок №36).
Згідно з пп.3 п.2 Порядку №36 на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 3 Порядку №36 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником.
Пунктом 4 Порядку №36 встановлено, що документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Відповідно до пункту 6 Порядку №36 виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
Надалі, 01.09.2023 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №726, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за № 1543/40599, пунктом 1 якого затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі - Особливості №726).
Пунктом 2 вказаного наказу визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС України від 26 січня 2023 року № 36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України».
Так, абзацом 2 підпункту 1 пункту 2 Особливостей №726 встановлено, що на період воєнного стану виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Згідно з п.3 Особливостей №726 до безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:
1) безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
2) з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
3) з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п.8 Особливостей №726).
З системного аналізу наведених норм слідує, що хоча дії, які кваліфікуються як безпосередня участь в бойових діях або заходах з січня 2023 року і змінювалися, однак перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях залишався незмінним.
Суд констатує, що вищенаведеними нормами чітко визначено документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у воєнних (бойових) діях або заходах, це зокрема бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Тобто, за наявності одного з наведених документів, військовослужбовець, який брав безпосередню участь у воєнних (бойових) діях має безумовне право на отримання додаткової грошової винагороди до 100000 гривень, а у начальника (командира) органу Держприкордонслужби, в якому такий військовослужбовець проходить службу виникає обов'язок підготувати та видати наказ про здійснення такої виплати військовослужбовцю.
Як вже встановлено судом вище, позивачу за період з січня 2023 року по липень 2023 року виплачувалася додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), передбачена положеннями Постанови КМУ №168.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, документи, на підставі яких позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн., відсутні.
Вказані обставини представником позивача не заперечуються, однак нею зауважується, що позивач повинен отримати додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень, яка передбачена Постановою КМУ №168, за перебування безпосередньо в районах здійснення бойових дій, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, адже позивач щомісяця перебуває на лівобережжі Херсонщини, яке тимчасово окуповане російською федерацією.
Суд відхиляє як безпідставні вказані доводи представника позивача, оскільки виплата збільшеної до 100000 гривень грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, здійснюється за безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, за наявності відповідних документів, які підтверджують участь у бойових діях або здійсненні вказаних заходів, а не у зв'язку з перебуванням військовослужбовця в певних районах здійснення бойових дій.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що в порушення ч.1 ст. 77 КАС України позивачем не доведено суду, обставин на підставі яких, можна встановити чи набував останній за період з січня 2023 року право на отримання додаткової винагороду у розмірі 100000 гривень, яка передбачена Постановою КМУ №168. У матеріалах справи відсутні будь які докази, фактичні дані чи інформація, виходячи з яких суд може зробити висновок про протиправну бездіяльність відповідача в частині нарахування та виплати позивачу збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди.
Окрім цього, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач безпосередню участь у бойових діях не брав, безпосередньо в районах активного ведення воєнних (бойових дій) не перебував, оскільки відповідних завдань на НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) органами військового управління покладено не було.
Відповідно до бойового розпорядження Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.11.2022 № 26 (гриф), для НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) були визначені завдання щодо спостереження надводної обстановки, протидія вірогідному десанту військ противника на правобережжі річки Дніпро та Дніпровського лиману, які носять характер оборонних завдань виконуваних поза районами ведення воєнних (бойових) дій. Жодних завдань, які б носили атакувальний або контратакувальний характер для НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) визначено не було.
Як стверджує відповідач у відзиві, з 01.01.2023 до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо міста Херсон, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро, де постійно і дислокуються всі підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).
Позивач цей факт заперечує та стверджує, що позивач безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій.
Суд з приводу наведених доводів сторін зазначає наступне.
Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року Херсонська міська територіальна громада була окупована Російською Федерацією.
З 11.11.2022 року по 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
З 01.05.2023 року Херсонська міська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
З 11.11.2022 року вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком с. Чорнобаївка віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
З 11.11.2022 року по 01.05.2023 року с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади була віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
З 01.05.2023 року с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Вирішуючи цей спір, суд виходить із того, що відповідно до визначення, наведеного у ст. 1 Закону України «Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26, від 14.02.2023 № 35 та від 17.03.2023 №67, з 01 січня по 31 січня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.02.2023 № 68, від 01.03.2023 року №52, з 01 лютого по 28 лютого 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2023 № 89, з 01 березня по 31 березня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 № 111, з 01 квітня по 30 квітня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 № 147, з 01 травня по 31 травня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.07.2023 № 183, з 01 червня по 30 червня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.08.2023 № 210, з 01 липня по 31 липня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2023 № 247, з 01 серпня по 31 серпня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.10.2023 № 273, з 01 вересня по 30 вересня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2023 № 301, з 01 жовтня по 31 жовтня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.12.2023 № 341, з 01 листопада по 30 листопада 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.01.2024 № 2, з 01 грудня по 31 грудня 2023 року до районів ведення воєнних (бойових) дій не віднесена Херсонська міська територіальна громада та с. Чорнобаївка Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району.
Отже, обґрунтованими є доводи відповідача про те, що згідно вищенаведених наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій від 02.02.2023 № 26, від 14.02.2023 № 35, від 01.03.2023 № 52, від 01.04.2023 №89, від 01.05.2023 № 111, від 01.06.2023 № 147, від 01.07.2023 № 183, від 01.08.2023 № 210, від 01.09.2023 № 247, від 01.10.2023 № 273, від 01.11.2023 № 301, від 01.12.2023 № 341, від 01.01.2024 № 2, до районів ведення воєнних (бойових) дій не входить частина Херсонської області та безпосередньо міста Херсон, які знаходяться на Правому березі річки Дніпро, де постійно дислокуються всі підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ).
Натомість, доводи позивача про те, що у спірний період, тобто з січня 2023 року, позивач безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій, не відповідають дійсним обставинам справи (щодо визначення районів ведення воєнних (бойових) дій).
Що стосується надано позивачем листа оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.01.2024 року №21314.
Так, разом із відповіддю на відзив до суду надано копію листа оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.01.2024 року №21314, адресованого начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону, у якому зазначено, що НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) перебував у оперативно підпорядкуванні ОУВ «Херсон» та з 19.11.2022 по 29.01.2024 на виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.03.2022 № 323т, бойових розпоряджень ОУВ «Херсон» від 19.11.2022 № 29дск, від 26.11.2022 № 320дск, від 14.01.2023 № 1548дск, від 22.02.2023 № 2497дск, від 18.03.2023 № 3024т, від 30.03.2023 № 3318т, від 30.09.2023 №7860дск брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частино (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони до батальйону включно по рубежу ЛУПАРЕВЕ - ХЕРСОН. На виконання бойового розпорядження ОУВ “Херсон” від 19.11.22 № 29дск, від 26.11.22 № 320дск, від 30.09.2023 № 7860дск оперативне (бойове) управління підрозділами у період з 19.11.2022 по 29.01.2024 здійснювалось з пункту управління (ОКП) НОМЕР_1 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) у ХЕРСОН, дислокованої між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелон оборони до батальйону включно.
Дослідивши зміст вказаного листа, суд дійшов висновку, що ним не підтверджується факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з січня 2023 року.
Суд вважає, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків у складі НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) без доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність дій щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ №168, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих НОМЕР_1 прикордонним загоном доказів та доводів.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оскільки, у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких відповідач за період з січня 2023 року повинен був здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, а позивачем не доведено бездіяльності відповідача щодо виплати такої винагороди, тому суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 та зобов'язання відповідача здійснити з січня 2023 року виплату такої додаткової винагороди, є необґрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають.
Як наслідок, у задоволенні похідної вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати вищевказаної додаткової винагороди відповідно до Порядку №159 слід відмовити.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
відповідач - НОМЕР_1 Прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ), код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.