26 липня 2024 року Справа № 280/3612/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
1) визнати протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене листом за № 1/4/1443 від 11.03.2024, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
2) зобов'язати відповідача надати позивачу письмову відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Шокарєвою А.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1170901 від 16.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання письмової відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У відповідь на подану заяву було отримано лист ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням того, що для отримання відстрочки позивач повинен особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою встановленого зразка. Позивач вважає рішення, оформлене отриманим листом, протиправним, а посилання на вимоги Положення про комісію з розгляду питань надання відстрочки безпідставним. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте заяви про визнання позову або відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надходило. Відтак, керуючись частиною шостою статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 29.04.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви у частині визначення правильного суб'єктного складу сторін та викладення змісту позовних вимог.
Ухвалою від 20.05.2024 суд продовжив ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.04.2024 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів від дня одержання копії цієї ухвали у спосіб подання до суду уточненої позовної заяви у частині визначення правильного суб'єктного складу сторін та викладення змісту позовних вимог.
Ухвалою від 03.06.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від ІНФОРМАЦІЯ_1 доказів по справі, а саме всі документи та матеріали, які стали підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленої листом за № 1/4/1443 від 11.03.2024.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 08.04.1995, який зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 12, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
За змістом довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 156009 від 10.11.2022 ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності безтерміново. Також у матеріалах справи наявна копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 29.03.2023, за яким особа отримує пенсію по інвалідності (2 група).
01.03.2024 представник позивача звернулася до відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до вимог статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який має дружину із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До заяви були долучені: власноруч написана заява ОСОБА_1 (від 29.02.2024); нотаріально засвідчені копії паспортів та ІПН ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , довідки МСЕК, свідоцтва про шлюб, пенсійного посвідчення; ордер, свідоцтво представника.
Листом від 11.03.2024 № 114/1443 представнику позивача надана відповідь про те, що адвокатський запит від 01.03.2024, що надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_2 07.03.2024, розглянуто. Повідомлено, що змінився порядок надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією. Відповідно до розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 13.11.2023 року №246 «Про внесення змін до розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 13.12.2021 №393 «Про забезпечення підготовки та проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території Запорізького району» розгляд питань надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією покладено на комісію при райдержадміністрації. Для подання документів на розгляд комісії військовозобов'язаному ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати оригінали і копії відповідних документів, що підтверджують право на відстрочку від призову та подати заяву встановленого зразка. Після винесення рішення згідно протоколу засідання комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов'язаним у випадку підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 зможе отримати довідку щодо надання відстрочки.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, оформлене листом за № 1/4/1443 від 11.03.2024, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024. Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Частинами першою, сьомою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За приписами частин першої, другої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абзацом першим частини першої указаної статті громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Отже, з 24.02.2022 під час проведення загальної мобілізації у громадян України виник обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
За пунктом 12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Отже, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За обставинами справи судом встановлено, що на момент подання відповідної заяви про надання відстрочки від призову на військову службу позивач керувався Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487), за підпунктом 8 пункту 1 якого призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зауважує, що обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Відтак, Порядком №1487 не передбачено обов'язку особистого відвідування ІНФОРМАЦІЯ_4 для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим, з урахуванням направлення адвокатського запиту представником позивача разом із заявою позивача та доданими до неї документами, суд вважає, що позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують, на думку позивача, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 13.11.2023 року №246 «Про внесення змін до розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 13.12.2021 №393 «Про забезпечення підготовки та проведення заходів мобілізації людських та транспортних ресурсів на території Запорізького району», затверджено положення про комісію з розгляду питань надання відстрочок військовозобов'язаним у випадку підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Положення №246) (за посиланням у відкритому доступі : https://zrda.gov.ua/file/OOZAFhk9). Так, відповідно до пункту 1 Положення №246 це Положення визначає завдання, функції, повноваження та порядок утворення комісії з розгляду питань надання відстрочок військовозобов'язаним у випадку підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Комісія).
Основним завданням Комісії є розгляд звернень військовозобов'язаних щодо надання їм відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації у випадку підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 3 Положення №246).
Згідно з підпунктом 8 пункту 4 Положення №246 відповідно до покладених завдань Комісія розглядає звернення наступних категорій військовозобов'язаних: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із свої батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Пунктом 9 Положення №246 встановлено, що до складу Комісії входить представники райдержадміністрації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , першого та другого відділів ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до пункту 14 Положення №246 Комісія розглядає заяви за формою згідно з Додатком, які подаються заявником через центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов'язаного (заявника) на військовому обліку.
Заява (оригінал) paзом з належним чином завіреними копіями доданих до неї документів направляється центром комплектування та соціальної підтримки голові Комісії, протягом трьох днів з дня її надходження.
Розгляд документів здійснюється Комісією протягом п'яти робочих днів з дня їх надходження.
Також, пунктом 19 Положення №246 встановлено, що Комісія приймає рішення з питань, що належать до її компетенції, відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії. Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписують всі присутні на засіданні члени Комісії. Рішення Комісії носять дорадчий характер.
Після прийняття Комісією відповідних рішень обов'язково оформлюються витяги з протоколу, які направляються до відповідних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військовозобов'язаним відстрочок від мобілізації або відмови у їx наданні.
Витяг з протоколу Комісії має бути розглянутий відповідним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування військовозобов'язаного (заявника) на військовому обліку.
Центр комплектування та соціальної підтримки після отримання витягу з протоколу Комісії повідомляє Комісію у 5 - денний термін про результати його розгляду.
Рішення Комісії може бути оскаржене до райдержадміністрації, aбo до суду.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази розгляду заяви позивача чи прийняття Комісією відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача. Так само сторонами не надано доказів того, що відповідач передав заяву позивача paзом з належним чином завіреними копіями доданих до неї документів голові Комісії.
Разом з тим, суд зауважує, що під час розгляду справи змінилось правове регулювання спірних правовідносин.
Так, Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» внесено зміни у Закон №3543-ХІІ та за наведеними позивачем підставами відстрочки викладено абзац 11 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ у такій редакції: не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким зокрема, визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
На підставі пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до пунктів 58, 60 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Отже, станом на час розгляду справи, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов'язаних.
На підставі частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також, відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо позовної вимоги про визнати протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене листом за № 1/4/1443 від 11.03.2024, суд зазначає, що викладена у листі відмова не є правовим документом та актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 4 КАС України.
У свою чергу, суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача в цілому не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача про надання відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд констатує, що нормативно-правовими актами, якими регулюються умови та порядок надання відстрочки від призову під час мобілізації є стаття 23 Закону №3543-ХІІ та Порядок №560.
Враховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми законодавства України, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.02.2024 та прийняти рішення щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
При цьому суд зауважує, що позовна вимога про надання позивачу письмової відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає задоволенню, оскільки прийняття такого рішення є дискреційними повноваженнями ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідної комісії) за наслідками розгляду документів військовозобов'язаного, чого у спірному випадку здійснено не було.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 04.04.2024 № 4156-5411-9026-6670 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 605,60 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.02.2024 та прийняти рішення щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.07.2024.
Суддя К.В.Мінаєва