26 липня 2024 року (09:35)Справа № 280/2664/23 СН/280/22/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
28.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не виплаті за період з 01.04.2022 по 14.09.2022 щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022, померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити щомісячне грошове забезпечення за період з 01.04.2022 по 12.05.2022, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022, померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити щомісячне грошове забезпечення за період з 12.05.2022 по 14.09.2022, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022, померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі № 280/2664/23, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року - залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі № 280/2664/23, касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дічко Віталій Сергійович, задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі №280/2664/23 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
За результатами повторного розподілу справи, справа передана на розгляд судді Калашник Ю.В.
Ухвалою суду від 27.05.2024 справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є матір'ю солдата ОСОБА_2 , який за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти 14.03.2022 під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації поблизу населеного пункту Благодатне Донецької області під час зіткнення з противником та не повернувся до розташування військової частини, а у травні 2022 року стало відомо, що він загинув. Службовим розслідуванням, призначеним наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 12.05.2022 №1021 по факту загибелі ОСОБА_2 , встановлено дату загибелі останнього - 14.03.2022, про що складений акт про настання смерті від 12.05.2022 № 16. Свідоцтво серії № НОМЕР_4 про смерть ОСОБА_2 позивачка отримала 25.07.2022. Відповідно до витягу з протоколу №2745 засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень, травм, контузій, каліцтв від 23.11.2022 травма та поранення, які призвели до смерті ОСОБА_2 , ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Зазначає, що одночасно з повідомленням про зникнення сина роз'яснили право звернутися до відповідача із заявою про отримання грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 , яким позивачка і скористалася. У квітні та травні 2022 року вона написала кілька заяв та направила їх на адресу відповідача, але грошового забезпечення замість ОСОБА_2 не отримувала. Разом з тим 29.09.2022 на її рахунок в АТ «Райффайзен Банк» від відповідача надійшла допомога на поховання у розмірі 11965 грн. та 125488,39 грн. грошового забезпечення ОСОБА_2 за березень 2022 року. З відповіді в/ч НОМЕР_2 від 05.04.2023 № с/1638 на адвокатський запит представника позивачки останній стало відомо, що зі списків особового складу ЗСУ ОСОБА_2 виключений у зв'язку з його смертю (з загибеллю) лише 06.09.2022 на підставі наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.09.2022 №159-РС, а зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 - з 14.03.2022 на підставі наказу командира цієї в/ч від 14.09.2022 № 258, довідка про розмір грошового забезпечення та грошовий атестат ОСОБА_2 видали 26.09.2022. Позивачка вважає, що ОСОБА_2 у період з 14.03.2022 по 12.05.2022 перебував у статусі особи, яка зникла безвісти, а в період з 12.05.2022 по 14.09.2022 продовжував перебувати у списках особового складу в/ч НОМЕР_2 , а тому вона на підставі приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 884 має право отримати грошове забезпечення ОСОБА_2 , включаючи додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за вказані періоди до дня його виключення зі списків особового складу військової частини.
Відповідач позовні вимоги не визнав. Зазначив, що відповідно до п. 1 Розділу XXX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 належне солдату ОСОБА_2 , але не отримане ним до дня смерті грошове забезпечення було виплачено позивачу у вересні 2022 року.
Ухвалою суду про витребування доказів від 03.07.2024, судом від Військової частини НОМЕР_2 , для повного з'ясування фактичних обставин справи, витребувано:
інформацію щодо того, як обліковувався у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , про зникнення безвісти якого офіційно було повідомлено його матір, у період до 12.05.2022, а також як продовжував обліковуватися цей солдат після встановлення факту його загибелі до моменту його виключення із списків особового складу наказом від 14.09.2022 (із відповідними доказами);
інформацію щодо того, чи направлялися позивачкою відповідачу заяви про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця із наданням необхідного пакету документів, чи отримував такі заяви відповідач, чи були вони розглянуті протягом 15 днів з прийняттям відповідного рішення, як того вимагає пункт 5 Положення № 884.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 03.07.2024, відповідач надав відповідну інформацію. Зокрема зазначив:
з 12.05.2022 солдат ОСОБА_2 рахувався як загиблий;
з 14.09.2022, відповідно до наказу №258, солдата ОСОБА_2 виключено зі списків складу частини.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивачка є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не одружений і не має дітей.
Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №57 солдата ОСОБА_2 зарахували на посаду стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 (а.с.24).
14.03.2022 під час виконання бойового завдання солдат ОСОБА_2 загинув, що підтверджує акт про настання смерті від 12.05.2022 №16; матеріали службового розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, зокрема, відомості з журналу ведення бойових дій 1 механізованого батальйону, а також витяг з наказу від 12.05.2022 №89 «Про підсумки службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_2 », свідоцтв про смерть серії НОМЕР_5 від 25.06.2022 (а.с.23, 31-36, 43, 44).
Службовим розслідуванням встановлено, зокрема, з журналу ведення бойових дій 1 механізованого батальйону (а.с.40-42), що про факт загибелі солдата ОСОБА_2 стало відомо 14.03.2022.
Згідно з витягом з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 06.09.2022 №159-РС (а.с.27) солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України через смерть (загибель). Загинув 14.03.2022.
Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.09.2022 №258 солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок вибухової травми, з 14.03.2022 виключено зі списків особового складу частини і направлено документи для виключення з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.28).
Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 у період з 14.03.2022 по 12.05.2022 перебував у статусі особи, яка зникла безвісти, у період з 12.05.2022 по 14.09.2022 ОСОБА_2 перебував у списках військової частини НОМЕР_2 . Разом із тим, позивач, не отримала від військової частини грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.04.2022 по 12.05.2022, а також за період з 12.05.2022 по 14.09.2022, що зумовило звернення до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.07.2023 у справі № 280/2664/23, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2023, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року - залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі № 280/2664/23, касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дічко Віталій Сергійович, задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року у справі №280/2664/23 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що:
«…суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки доводам сторони позивачки про те, що факт смерті ОСОБА_2 був підтверджений лише 12.05.2022 проведеним службовим розслідуванням.
44. Суди не встановлювали обставин як обліковувався у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , про зникнення безвісти якого офіційно було повідомлено його матір, у період до 12.05.2022, а також як продовжував обліковуватися цей солдат після встановлення факту його загибелі до моменту його виключення із списків особового складу наказом від 14.09.2022. Необхідних доказів суди не витребовували та не досліджували.
45. Суди не надали жодної оцінки доводам позивачки, покладеним нею у підстави позову, про порушення відповідачем положень Порядку № 884. Суди не встановлювали обставин чи направлялися позивачкою відповідачу заяви про виплату грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця із наданням необхідного пакету документів, чи отримував такі заяви відповідач, чи були вони розглянуті протягом 15 днів з прийняттям відповідного рішення, як того вимагає пункт 5 цього Положення.
46. Натомість, обмежившись виключно наявністю наказу від 14.09.2022, яким ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу 14.03.2022, суди попередніх інстанцій не з'ясували суті спірних правовідносин, ураховуючи хронологію подій, які передували прийняттю цього наказу, не з'ясували всіх обставин на які посилалася позивачка у позовній заяві та з якими пов'язувала протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати їй грошового забезпечення ОСОБА_2 .
47. При цьому, при вирішенні спірних правовідносин суди попередніх інстанцій застосували нормативно-правовий акт, який на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність та не застосували приписи Порядку № 884…».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За приписами частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Згідно з частиною 6-1 статті 18 Закону №2011-XII, членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 260).
Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку № 260.
Пунктом 1 розділу ХХХ цього Порядку визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату (пункт 2 розділу ХХХ Порядку №260).
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок № 884 визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань , захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.
Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
Відповідно до пункту 4 цього ж Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Пунктом 5 Порядку № 884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: (І) подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; (ІІ) подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; (ІІІ) подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; (IV) з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Так, із матеріалів справи судом встановлено, що позивачка зверталась до командира ВЧ НОМЕР_2 із заявами про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 на її картковий рахунок (а.с.47,48, 49).
Доказів прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті позивачці грошового забезпечення ОСОБА_2 не надано.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації) (пункт 6 Порядку № 884).
Отже, вищевикладеними нормами законодавства передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється, зокрема, до визнання особи померлою, в установленому законом порядку. При цьому, виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 46 Цивільного кодексу України, фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.
Так, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 11.07.2022 у справі № 335/3144/22 задоволено заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення; встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Запорізька область, місто Запоріжжя, місце смерті: населений пункт Благодатне Донецької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вказане рішення набрало законної сили 11.08.2022.
Отже, ОСОБА_2 визнаний померлим, в установленому законом порядку, 11.08.2022.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у цьому випадку позивачка має право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 до 11.08.2022, тобто, до моменту визнання військовослужбовця померлим, в установленому законом порядку.
Щодо посилань позивачки на її право на отримання грошового забезпечення її сина до 14.09.2022 (дата виключення зі списків особового складу), то суд із таким твердженням не погоджується та зазначає наступне.
Приписами статті 9 Закону № 2011-XII та пункту 6 Порядку № 884 зазначено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється, зокрема, до визнання особи померлою, в установленому законом порядку. Виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Оскільки, ОСОБА_2 визнаний померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 , то саме до цієї дати позивачка має право на грошове забезпечення.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першої статті 72 та частини першої статті 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На виконання частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не виплаті за період з 01.04.2022 по 11.08.2022 щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022, померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 виплатити щомісячне грошове забезпечення за період з 01.04.2022 по 11.08.2022, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022, померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку, визначеному Постановою КМУ від 30 листопада 2016 року № 884;
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.07.2024.
Суддя Ю.В. Калашник