25 липня 2024 року м. Ужгород№ 260/9695/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 26 грудня 1989 року до 20 лютого 1996 року в колгоспі «Новодавидківський» до загального трудового стажу та призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи в колгоспі «Новодавидківський» Мукачівського району Закарпатської області з 26 грудня 1989 року по 20 лютого 1996 року на підставі записів в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24 травня 1985 року;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовна заява мотивована тим, що 16.03.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, однак рішенням від 22.03.2023 року за №072050010978 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач зазначає, що разом із заявою позивач подав всі відповідні документи про трудовий стаж, проте відповідачем не зараховано періоди його трудової діяльності в колгоспі з 24.05.1985 року по 30.11.1989 року та з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року.
З діями відповідача щодо не врахування в страховий стаж позивача періодів його роботи в колгоспі з 24.05.1985 року по 30.11.1989 року та з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року не погоджуються повністю.
Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією адміністративного позову з додатками отримано 12.12.2023 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.44,45). Разом з тим, відповідачем не подано відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом.
Суд звертає увагу, що неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду даної адміністративної справи за наявними матеріалами, відтак, у силу приписів частини 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 01 березня 2023 року позивачу виповнилося 60 років, у зв'язку з чим, 16 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Разом із заявою нею було додано всі відповідні документи про трудовий стаж, в тому числі трудова книжка серії НОМЕР_1 від 24 травня 1985 року.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для розгляду.
22 березня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням №072050010978 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідно страхового стажу.
З даного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача, відповідно до поданих ним документів, в тому числі, не був зарахований період роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року, оскільки відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», діє окремий порядок зарахування до трудового стажу періоду трудової діяльності в колгоспах, тому для зарахування періодів роботи до трудового стажу необхідна додаткова інформація чи перебувала особа членом колгоспу, чи виконувала встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві та надати історичну довідку про перейменування або реорганізацію підприємства.
Відповідач вказав, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Разом з тим, вік заявника 60 років 00 місяців 15 днів, а страховий стаж складає 24 роки 04 місяці 29 днів. Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
В Рішенні зазначено, що дата, з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату - 02.03.2026 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
За приписом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Статтею 1 Закону України №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2023 по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із абзацом першим частини першої ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Як передбачено статтею 62 Закону України Закон України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058).
Згідно до ч.1 ст.56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудових книжок позивача). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року, оскільки відповідно до ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», діє окремий порядок зарахування до трудового стажу періоду трудової діяльності в колгоспах, тому для зарахування періодів роботи до трудового стажу необхідна додаткова інформація чи перебувала особа членом колгоспу, чи виконувала встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві та надати історичну довідку про перейменування або реорганізацію підприємства.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що при зверненні за призначенням пенсії позивач подав, в тому числі трудову книжку серії НОМЕР_1 від 24 травня 1985 року, яка містить, в тому числі, такі відомості:
- 26.12.1989 року прийнятий на роботу в колгосп «Новодавидківський» шофером;
- 20.02.1996 року рішенням загальних зборів №1 від 20.02.1996 року колгосп «Ново-Давидківський» був перейменований в СПП «Нове Давидково» згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року;
- 17.01.2000 року рішенням загальних зборів №l від 17.01.2000 року СПП «Hoве Давидково» реорганізовано в СТОВ «Новодавидківське» згідно Указу Президента України №1529 від 03 грудня 1999 року;
- 01.01.2004 року рішенням загальних зборів №l від 01.01.2004 року CTOB «Новодавидківське» було реорганізовано в СТОВ «Аграрник»;
- 01.09.2008 року наказом №24 від 01.09.2008 року позивач звільнений з роботи в СТОВ «Аграрник» за власним бажанням.
Суд констатує, що в трудовій книжці позивача відсутні записи про виконуваний позивачем встановлений мінімум трудової участі в колективному господарстві та чи перебував він членом колгоспу. Разом з тим, такі відомості за спірний період з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року містяться в довідці №1 від 24.07.2023 року, виданою директором СТОВ «Аграрник» с.Нове Давидково Мукачівського району, Закарпатської області.
Відповідно до даної довідки ОСОБА_1 працював на посаді водія вантажного автомобіля в колгоспі «Новодавидківський» та за весь період роботи водієм виконував встановлений мінімум трудової участі у даному зазначеному колгоспі, що засвідчується підписами колишнього (за відповідний період) голови колгоспу «Новодавидківський» ОСОБА_2 та колишнім членом правління (за відповідний період) ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що згідно відповіді архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації на запит ОСОБА_1 №07-03/69 від 14.03.2023 року колгосп «Новодавидківський» утворює документи довгострокового зберігання і до архівного відділу документи колгоспу на державне зберігання не надходили.
Разом з тим, ліквідатором колгоспу «Новодавидківський» є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Суд зазначає, що факт перейменування, реорганізації підприємства, в якому безперервно працював позивач в період з 26.12.1989 року по 01.09.2008 року, підтверджується відповідними указами президента, в тому числі, згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року колгосп «Новодавидківський» переіменовано на СПП «Нове Давидково».
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії зазначеної вище трудової книжки, довідок, судом встановлено, відомості про періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, з посиланням на відповідні накази. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Разом з тим, згідно постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи абр містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки iз наказів, особові рахунки i відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт перебування членом колгоспу та виконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві в період з 26.12.1989 року по 19.02.1996 року.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці, довідках щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.
26 травня 2023 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про проведення перевірки на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року. Проте у задоволенні такої заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено листом №0700-0207-8/34697 від 30.06.2023 року.
Суд звертає увагу на те, що відповідач, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів.
Однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірні періоди роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.
Відтак, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 22.03.2023 року за №072050010978 є таким, що порушує право позивача на соціальних захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, тому таке рішення слід скасувати як протиправне.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 26 грудня 1989 року до 20 лютого 1996 року в колгоспі «Новодавидківський», а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, судовий збір у розмірі 1073,60 грн, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26 грудня 1989 року до 20 лютого 1996 року та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №072050010978 від 22.03.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Новодавидківський» з 26 грудня 1989 року до 20 лютого 1996 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ - 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк