26 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/8586/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача з 15.01.2024 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування вказує, що є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за померлих батьків ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були непрацюючими пенсіонерами та проживали в населеному пункті, що відноситься до зони радіоактивного забруднення.
Позивач вважає, що згідно рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 р., її батьки мали право на щомісячну доплату у вигляді підвищення пенсії, встановленої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи зазначене, вона звернулася із відповідною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з питанням перерахунку пенсії з врахуванням доплати у вигляді підвищення пенсії, відповідно до ст.. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку мали право її батьки.
Однак, відповідач листом від 15.01.2024 року відмовив у здійсненні перерахунку пенсійних виплат, мотивуючи відмову тим, що перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживали на територіях радіоактивного забруднення, померлим громадянам, нормами чинного законодавства не передбачено.
Вважає такі дії відповідача, протиправними та такими, що грубо порушують її законні права та інтереси.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у його задоволенні, оскільки підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживали на територіях радіоактивного забруднення, померлим громадянам, нормами чинного законодавства не передбачено. Крім того, позивач не проживає у населеному пункті, який відноситься до на територій радіоактивного забруднення.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України , суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в м.Житомир, є особою з інвалідністю з дитинства 1 гр., перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач в позовній заяві вказує, що її батьки - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , були непрацюючими пенсіонерами та проживали в населеному пункті, що відноситься до зони радіоактивного забруднення.
Зважаючи на рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 р., позивач вважає, що її батьки мали право на щомісячну доплату у вигляді підвищення пенсії, встановленої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи зазначене, позивач звернулася із відповідною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з питанням перерахунку пенсії з врахуванням доплати у вигляді підвищення пенсії, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на яку мали право її батьки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 15.01.2024 року відмовив у здійсненні перерахунку пенсійних виплат, мотивуючи відмову тим, що перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживали на територіях радіоактивного забруднення, померлим громадянам, нормами чинного законодавства не передбачено. Крім того, вказав, що позивач не має статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не проживає на території радіоактивного забруднення.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796)
Стаття 39 Закону №796 у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена наступним чином:
1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Встановлено, що 28 грудня 2014 року прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796 шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 18 березня 2020 року у справі №240/4937/18 (номер провадження №Пз/9901/55/18), з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону №796, яка була чинною до 01 січня 2015 року.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
В той же час, чинним законодавством не передбачено встановлення підвищення пенсій померлим пенсіонерам, які проживали на територіях радіоактивного забруднення.
При цьому, суд вважає помилковим посилання позивача на приписи ч.1 ст.91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яким передбачено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини, оскільки членам сім'ї передаються суми нарахованої пенсії померлому пенсіонеру, яка була йому нарахована за його життя і ним не отримана у зв'язку зі смертю.
Однак, згідно встановлених обставин даної справи батьки позивача померли ще до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018, а отже права на нарахування доплати згідно ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не набули та відповідно дана доплати їм не могла бути здійснена.
Крім того, чинним законодавством не передбачено успадкування членами сім'ї права померлих пенсіонерів на нарахування такої доплати, оскільки вона носить індивідуальний характер і нараховується безпосередньо пенсіонеру за наявності відповідних підстав, а саме: наявності статусу непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Також суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи позивач зареєстрована та проживає в м.Житомир, яке відповідно до Переліку населених пунктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 не віднесено до зон радіоактивного забруднення.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у здійсненні нарахування та виплаті доплати до пенсії згідно ст.39 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а отже позовні вимоги заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. ЄДРПОУ 13559341), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос