Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 липня 2024 року Справа№200/2924/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262740011493 від 15.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 07.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку№1 з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 з 01.10.2013 по 22.03.2024, починаючи з 07.04.2024;
- встановити судовий контроль у формі надання звіту щодо виконання рішення суду;
- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку 45 років, який є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах, звернулася до ГУ ПФУ у Донецькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». ГУ ПФУ у Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні позивачці пільгової пенсії. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням. Просить скасувати оскаржуване рішення та зобов'язати ГУ ПФУ у Донецькій області призначити пенсію на пільгових умовах з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 з 01.10.2013 по 22.03.2024.
Ухвалою суду від 28.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області позов не визнало, 11.06.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у яку зазначено, що оскільки Закон №1058 та Закон №2148 є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. За результатом розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 07.04.2024 Головним Управлінням прийнято рішення №262740011493 від 15.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років. Просить у задоволенні позову відмовити.
12.06.2024 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявниці на дату звернення становить 29 років 00 місяців 11 днів, пільговий стаж роботи за Списком 1 становить 10 років 03 місяці 00 днів. До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Враховуючи вищезазначене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не досягла необхідного пенсійного віку. Право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка набуде з 25.06.2029 року.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 07.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку стажу позивача, страховий стаж позивачки становить 28 років 11 місяців 0 днів, з них пільговий стаж за Списком №1 (період роботи з 01.10.2013 по 31.12.2023) становить 10 років 3 місяці 00 днів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за результатами розгляду заяви позивачки прийнято рішення № 262740011493 від 15.04.2024 про відмову в призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено:
«07.04.2024 року до територіального органу Пенсійного фонду України звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць мають жінки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого статтею 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України» від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону, а саме - жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявниці на дату звернення становить 29 років 00 місяців 11 днів, пільговий стаж роботи за Списком 1 становить 10 років 03 місяці 00 днів. До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не досягла необхідного пенсійного віку. Право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявниця набуде з 25.06.2029 року.».
Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова Головного управління ПФУ у Донецькій області в призначенні позивачці, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45 років лише з посиланням недосягнення нею пенсійного віку у 50 років, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Щодо пільгового стажу позивачки за Списком №1, суд зазначає таке.
Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку стажу позивачки , страховий стаж позивачки становить 28 років 11 місяців 0 днів, з них пільговий стаж за Списком №1 становить 10 років 3 місяці 00 днів.
В той же час, у оскаржуваному рішенні, ГУ ПФУ у Донецькій області, що пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 10 років 3 місяці 0 днів, якого достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Проте, як встановлено судом з трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивачка, зокрема, з 01.10.2013 (наказ №К-382 від 20.09.2013) працювала на посаді рентгенлаборанта відділення рентген-комп'ютерної, ядерно-магнітно-резонансної томографії та рентгенівської діагностики Центру променевої діагностики в Клінічній лікарні «Феофанія». 27.02.2017 робоче місце проатестовано. Підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. 25.07.2022 робоче місце проатестовано.
Крім того, відповідно до уточнюючої довідки №01-09/02/777/24 від 29.03.2024, виданої Клінічною лікарнею «Феофанія» ДУС, позивач працювала повний робочий день в Клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами і за період з 01.10.2013 по 22.03.2024., виконувала роботи, що підпадають під дію прямого та розсіяного іонізуючого (рентгенівського) випромінювання, отримуючи при цьому променеве навантаження за рахунок зовнішнього опромінення, за професією, посадами: рентген лаборанта (невідкладна допомога) відділення рентген-комп'ютерної. ядерно-магнітно-резонансної томографії та рентгенівської діагностики центру променевої діагностики: ренттенолаборанта відділення рентгенівської діагностики, рентгено-комп'ютерної та ядерно-магнітно-резонансної томографії центру променевої діагностики, що передбачена Списком №1 розділ XIX, Постановою КМУ №461 від 24.06.2016 і за період пропрацювала з 01.10.2013 року по 22.03.2024 - 10 років 05 місяців 22 дн.
Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. Міністерством праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. Міністерством праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до розділу XIX "Охорона здоров'я" встановлено, що особи, які мають професії і працювали на посадах: п. 19 - молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок); п. 19-1 - працівники закладів охорони здоров'я, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрірадію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також на гамма-терапевтичних апаратах; п. 19 - рентгенолаборанти, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюорографічних кабінетах відносяться до категорії працівників, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці і мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Розділом XIX "Установи охорони здоров'я" Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, встановлено, що особи, які мають професії і працювали на посадах: п. 12300000-24577 - рентгенолаборанти, у тому числі у рентгеноопераційних, ангіографічних і флюорографічних кабінетах; п. 12300000-24713 - середній медичний персонал рентгенівських відділень (кабінетів), а також середній медичний персонал, постійно зайнятий у рентгеноопераційних, ангіографічних кабінетах.
Зазначена постанова втратила чинність 03.08.2016.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зокрема, були внесені зміни до Розділу ХІХ Списку № 1, зокрема, щодо рентгенолаборанта та передбачена позиція ренгенотлаборанти зайняті відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок), а також у даний розділ включені посади молодших спеціалістів з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодших спеціалістів з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Варто зазначити, що на підставі пункту 4.14 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.2007 №742 "Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою" посаду "рентгенолаборант" віднесено до молодших спеціалістів з медичною освітою.
Отже, ця позиція Списку №1 поширена і на рентгенолаборантів, у т. ч. рентгенівських відділень, за умови зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах, передбачених Списком № 1, що має бути підтверджено результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Так, судом встановлено, що позивач працювала на посаді рентгенолаборанта з 01.10.2013 по 22.03.2024, що підтверджується копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №01-09/02/777/24 від 29.03.2024, з якої вбачається, що остання працювала повний робочий день за професією, посадою - рентген лаборанта (невідкладна допомога) відділення рентген-комп'ютерної. ядерно-магнітно-резонансної томографії та рентгенівської діагностики центру променевої діагностики: ренттенолаборанта відділення рентгенівської діагностики, рентгено-комп'ютерної та ядерно-магнітно-резонансної томографії центру променевої діагностики, що передбачена Списком №1 розділ XIX, Постановою КМУ №461 від 24.06.2016.
Судом встановлено, що у трудовій книжці маються належні записи (відомості) про роботу на посаді рентгенолаборанта.
Довідками роботодавця також підтверджується, що посада позивачки - рентгенолаборант.
У розділі ХІХ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, також передбачалася посада рентгенолаборанта, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюрографічних кабінетах.
Водночас, у розділі ХІХ Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, відсутня згадка про посаду рентгенолаборанта, але зазначено, що право на пільгову пенсію мають:
1. Лікарі-рентгенологи, а також лікарі, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок);
2. Молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Суд звертає увагу, що у Списку № 1 передбачено загальну категорію посад працівників, яка характеризується освітньо-кваліфікаційними вимогами: молодші спеціалісти з медичною освітою.
Відповідно до вимог наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» від 23.11.2007 №742 посада «рентгенолаборант» віднесена до молодших спеціалістів з медичною освітою.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом міністерств праці, юстиції і соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників і службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Запис у трудовій книжці позивачки зроблений відповідно до вимог Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327, де назва професії зазначена як «рентгенолаборант», код 3229 - Інші асистенти професіоналів в галузі сучасної медицини (крім медичних сестер).
Як вбачається з матеріалів справи, у додатках до наказів про атестацію робочих місць назва професії вказана також як рентгенолаборант або як рентген-лаборант.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у органу Пенсійного фонду були всі підстави для зарахування позивачці до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, періоди роботи рентгенолаборантом з 01.10.2013 по 22.03.2024. Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області зараховано лише з 01.10.2013 по 31.12.2023, тобто не у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку№1 з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 з 01.10.2013 по 22.03.2024, починаючи з 07.04.2024.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії, її перерахунок, тощо є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 262740011493 від 15.04.2024 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України і Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 07.04.2024, зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 01.01.2024 по 22.03.2024 на посаді рентгенлаборанта.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управління ПФУ в м. Києві та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 07.04.2024 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку та, яке першим вчинило протиправні дії щодо відмови у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного пенсійного віку.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як визначений суб'єкт призначення.
Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві слід відмовити.
Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов'язання відповідача подати з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 382 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судове рішення, яке набрало законної сили згідно ст. 370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просить позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення.
Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, і в цій частині вимог позивача слід відмовити.
Щодо заяви позивача про звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про:
1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;
7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення:
1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті;
2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства;
4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Зі змісту даної норми вбачається, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, негайно виконуються рішення про присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної конкретної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.
Суд зазначає, що підстави для застосування положень пункту 1 частини 2 статті 371 КАС України у спірних правовідносинах відсутні, так як негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, що не мало місця у даному випадку, оскільки відповідача було зобов'язано повторно розгляну заяву позивача щодо призначення пенсії позивачу з урахуванням висновків суду. Рішенням суду присудження виплати пенсій у вигляді стягнення грошових сум не здійснювалося, а тому відсутні підстави для застосування пункту 1 частини 2статті 371 КАС України.
Таким чином, правові підстави для звернення судового рішення до негайного виконання в порядку статті 371 КАС України відсутні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності не зарахування позивачу періодів її роботи згідно трудової книжки до стажу, та відмовили у призначенні пенсії за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262740011493 від 15.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 01.01.2024 по 22.03.2024 на посаді рентген лаборанта (невідкладна допомога) відділення рентген-комп'ютерної. ядерно-магнітно-резонансної томографії та рентгенівської діагностики центру променевої діагностики: ренттенолаборанта відділення рентгенівської діагностики, рентгено-комп'ютерної та ядерно-магнітно-резонансної томографії центру променевої діагностики.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Повне судове рішення складено 26.07.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька