26 липня 2024 рокуСправа №160/18718/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро клопотання представника Дніпропетровської обласної прокуратури Путненко Наталії Костянтинівни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
12.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 11.07.2024 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровської обласної прокуратури №1232к від 11.06.2024 року "Про застосування дисциплінарного стягнення»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Лівобережної окружної прокуратури в Дніпропетровській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ 02909938);
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.06.2024 по день винесення рішення суду.
В мотивування позовних вимог позивачем зазначено наступне. Підставою винесення наказу обласної прокуратури №1232к від 11.06.2024 року стало рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП або комісія) №66дп-24 від 29.05.2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_1 », яким притягнуто позивач до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Так, на розгляді Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за дисциплінарною скаргою керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_2 перебувало дисциплінарне провадження №07/3/2-105дс-18дп-24 від 20.02.2024 року стосовно позивача, як прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра. За результатами розгляду дисциплінарної скарги, членами КДКП ухвалено рішення №66дп-24 від 29.05.2024 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_1 », яким притягнуто останнього до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. У мотивувальній частині рішення комісія наступним чином обґрунтовує наявність в моїх позивача дисциплінарного проступку: «зібраними доказами, які узгоджуються між собою, Комісією встановлено, що прокурор ОСОБА_1 неодноразово спілкувався із батьком обвинуваченого ОСОБА_3 стосовно зміни обвинувачення останньому в суді, з метою подальшого звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв'язку з закінченням строків давності вчинення кримінального правопорушення. Незалежно від сприйняття самим ОСОБА_1 законності такого спілкування та/чи реальності використання за його наслідками своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб - такі спілкування поза всяким сумнівом, створили враження корупційних, порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури». Водночас формулювання «неодноразово спілкувався «...», стосовно зміни обвинувачення останньому в суді, з метою подальшого звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності вчинення кримінального правопорушення» є припущенням, що не підтверджується жодним доказом у матеріалах дисциплінарного провадження. До того ж, ставить під сумнів презумпцію невинуватості, щодо позивача, у кримінальному провадженні №42023000000001570 від 25.09.2023, що перебуває на розгляді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Позивач стверджує, що рішення КДКП щодо наявності в діях особи ознак дисциплінарного проступку мають ґрунтуватися виключно на доказах, отриманих в установленому законом порядку, які у своїй сукупності поводять вину такої особи. Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Водночас, КДКП фактично проігноровано надані позивачем пояснення при складанні членом комісії ОСОБА_4 висновку про наявність дисциплінарного проступку в моїх діях у дисциплінарному провадженні №07/3/2-105дс-48дп-24. Зокрема, означене свідчить те, що ОСОБА_5 (батько обвинуваченого ОСОБА_3 ) з невідомих позивачу джерел отримав номер мобільного телефону, яким позивач користується, та ініціював зустріч. Позивач стверджує, що до моменту особистої зустрічі з ОСОБА_5 , що мала місце 05.10.2023, з вказаною особою позивач не був особисто знайомим. Отож, за весь час, між позивачем та ОСОБА_5 відбулася всього одна зустріч (05.10.2023), яка, мала виключно професійний характер. В ході зустрічі ОСОБА_5 цікавився причинами довготривалості розгляду справи судом за обвинуваченням його сина ОСОБА_3 . Тривалість розгляду справи судом жодним чином не випливає прокурор, як публічний обвинувач у кримінальному провадженні. Таким чином, фактично, весь діалог, що відбувся 05.10.2023 між мною та ОСОБА_5 мав виключно професійний характер та мав на меті, передусім, зняти всі сумніви, щодо упередженості сторони обвинувачення та суду в розгляді кримінального провадження, за обвинуваченням його сина ОСОБА_3 . Можливо, з огляду на невизначений кримінальним процесуальним законодавством України правовий статус ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, за обвинуваченням його сина ОСОБА_6 , зустріч позивача із ним, що мала місце 05.10.2023, могла створити хибне враження у стороннього спостерігача про позаслужбові стосунки, з метою використання службових повноважень або службового становища. Водночас, в ході зустрічі із ОСОБА_5 , позивачем рішуче відхиллено будь-які спроби останнього запропонувати неправомірну вигоду. Фактично, усвідомивши, що єдиною метою зустрічі для ОСОБА_5 виступала провокація кримінального правопорушення, позивачем було запропоновано закінчити зустріч, адже останній не бачив жодного сенсу продовжувати будь-що роз'яснювати за наявних обставин. Та водночас, вказане не применшує першопочаткової мети зустрічі - надати вичерпну відповідь на наявні у ОСОБА_5 до позивача запитання, що відносяться до його професійної діяльності. Фактично, зустріч між позивачем та ОСОБА_5 , що відбулася 05.10.2023, мала характер особистого прийому, у розумінні Закону, України «Про звернення громадян». Таким чином, на внутрішнє переконання позивача, з огляду на норми моралі, традиції, звичаї, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства, що становить собою верховенство права, зустріч із ОСОБА_5 , що відбулася 05.10.2023 мала виключно професійних характер, направлений на встановлення стійкого переконання у стороннього спостерігача про високі моральні якості органів прокуратури, прагнення до забезпечення загальної справедливості, законності/рівності, демократичності та верховенства права. Можливо, формат зустрічі із ОСОБА_5 не відповідав вимогам законодавства про звернення громадян та водночас, був зумовлений торопливістю самого ОСОБА_5 , який поспішав зустрітися з позивачем та в подальшому поїхати далі по справам. Дійсно з боку позивача було б неправильно зустрічатися з особою поза робочим місцем або службовим приміщенням, та втім, це не становить дисциплінарного проступку з огляду на відсутність складу правопорушення. Водночас, у рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №66дп-24 від 29.05.2024 не встановлено наявності вини в моїх діях. Більше того, КДКП у рішенні жодного разу не застосовується поняття вини, лише міститься посилання на постанову Веховного Суду від 18.08.2022 року у справі №640/18269/20. Відтак, КДКП не тільки не встановлено вину в діях позивача, викладених у дисциплінарній скарзі керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, а й навіть жодного разу не використано у рішенні поняття «вина», «винуватість», «провина», тощо. Вказане свідчить про необґрунтованість та безпідставність ухваленого КДКП рішення. Відтак, спірний наказ є протиправним та безпідставним.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 року зазначена вище справа розподілена та 15.07.2024 року передана судді Пруднику С.В.
17.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду. Витребувано у Дніпропетровської обласної прокуратури: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію особової справи відносно ОСОБА_1 та копію наказу №1232к від 11.06.2024 року "Про застосування дисциплінарного стягнення»; докази ознайомлення ОСОБА_1 із наказом №1232к від 11.06.2024 року "Про застосування дисциплінарного стягнення»; усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття наказу №1232к від 11.06.2024 року "Про застосування дисциплінарного стягнення»; довідку про середній заробіток із зазначенням середньоденної заробітної плати за період з квітня 2024 року по травень 2024 року (як з відрахування податкові та зборів так і без відрахування податків та зборів). Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 15.08.2024 року. Судом попереджено Дніпропетровську обласну прокуратуру про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
23.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформована 23.07.2024 року через систему «Електронний суд» заперечення представника Дніпропетровської обласної прокуратури Путненко Наталії Костянтинівни проти розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, в якому містилось клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Вирішуючи дане клопотання, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тож, відповідно до ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов'язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.
Представник відповідача не навіла обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.
Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд не вбачає необхідності надання пояснень представниками сторін у зазначеній справі, а тому дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні. У зв'язку з чим відсутні і підстави для задоволення клопотання представника Дніпропетровської обласної прокуратури Путненко Наталії Костянтинівни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Керуючись статтями 12, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника Дніпропетровської обласної прокуратури Путненко Наталії Костянтинівни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя С. В. Прудник