11 липня 2024 року Справа № 160/10664/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка А.В.
при секретарі судового засідання - Коростильові П.О.,
за участю:
представника відповідача - Натолоки Ю.В.,
розглянувши у судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
24 квітня 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» боргу (недоїмки) з ЕСВ від 04.03.2024 №Ю-12995-0436/66 на суму 2105851 грн.;
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що як свідчить зміст оскаржуваної вимоги, станом на 29.02.2024 р. ПрАТ «ДАЗ» мало борг (недоїмку) з ЄСВ в сумі 2105851 грн. Поряд з тим, за даними товариства сума боргу з ЄСВ станом на 04.03.2024 р. мала становити меншу суму, ніж вказано в оскаржуваній вимозі. На думку позивача, це стало наслідком неврахування даних платежів, поведених у третьому кварталі зі сплати ЄСВ. Крім того, попередня вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 21.01.2021 р. № Ю-26178-50/66 перебуває в адміністративному оскарженні в ДПС України. У передбачені законодавством строки, позивачу жодної відповіді не надходило, а тому останній вважає скаргу задоволеною. Скасування попередньої вимоги відповідачем про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 07.12.2020 р. №Ю-26178-50/66 на суму 4112 886 грн. мало б зменшити суму заборгованості.
Попередня вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 21.01.2021 р. №Ю-26178-50/66 була оскаржена в адміністративному порядку до ДПС України. Рішенням ДПС України від 22.03.2021 р. №6337/6/99-06-02-01-06 скарга ПрАТ «ДАЗ» задоволена, вищевказана вимога скасована. Також, вказаним рішенням зобов'язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняти нову вимогу відповідно до законодавства. Поряд з тим, в порушення вищевказаного рішення відповідачем нову вимогу не прийнято, а направлено позивачу по-суті іншу, де врахована сума заборгованості з ЄСВ, яка скасована. Ця обставина також мала би впливати на розмір заборгованості з ЄСВ ПрАТ «ДАЗ», оскільки сума заборгованості рахується наростаючим підсумком. Проте, відповідачем вказані обставини враховані не були, дані особових рахунків з ЄСВ не відкориговано, що має наслідком необхідність скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЕСВ від 04.03.2024 р. №Ю-12995-0436/66.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 30280,00 грн.
На виконання ухвали суду від 30.04.2024 р., позивачем 10.05.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
На виконання вимог ухвали суду 15.05.2024 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що станом дату винесення вимоги по ПрАТ «ДАЗ» обліковувалась заборгованість по єдиному внеску у сумі 2105851,65 грн., у зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2024 р. № Ю-12995-0436/66 та надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Протокольною ухвалою суду від 06.06.2024 року проведено та закрито підготовче засідання і призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просила суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, викладені усно та письмово, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПрАТ Дніпропетровський агрегатний завод (код ЄДРПОУ 14311614) зареєстроване як юридична особа 16.08.1996 року та перебуває на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску з 01.01.2020 року.
04.03.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-12995-0436/66, якою визначено ПрАТ Дніпропетровський агрегатний завод заборгованість, станом на 29.02.2024 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 2105851,65 грн.
Не погоджуючись з винесеною вимогою, позивач звернувся із скаргою від 25.03.2023 року № 82/231 до ДПС України.
За результатами розгляду вказаної скарги, ДПС України прийнято рішення від 16.04.2024 року № 10884/6/99-00-06-02-01-06, яким вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2024 року №Ю-12995-0436/66 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без змін, а скаргу ПрАТ Дніпропетровський агрегатний завод без задоволення.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 04.03.2024 року №Ю-12995-0436/66 на суму 2105851,65 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
В силу абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно із п.12 ст.9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.
Порядок обміну інформацією між податковими органами та органами державної виконавчої служби визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.
У випадках, зазначених в абзаці одинадцятому цієї частини, податковий орган також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Відповідно до ч.5 ст.25 Закону № 2464-VI, вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно із ч.6 ст.25 Закону № 2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Приписами п.п.2, 3, 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності): вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
Якщо платник частково сплатив суми недоїмки, та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред'являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред'явлення.
Пунктом 7 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти: позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі; позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, орган доходів і зборів подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
Відповідно до п.6.8 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
З аналізу вищезазначених положень законодавства вбачається, що контролюючий орган має сформувати і надіслати (вручити) вимогу про сплату боргу (недоїмки) на всю суму недоїмки, яку платник єдиного внеску має на кінець календарного місяця. У випадку збільшення суми боргу (недоїмки) загальний порядок формування вимоги не змінюється, але наступна вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Отже, законодавець не визначає обов'язку контролюючого органу скасовувати попередню вимогу про сплату боргу при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) на всю суму недоїмки, яку платник єдиного внеску має на кінець календарного місяця.
Також, в вимогах зазначається лише факт загальної суми недоїмки, а не часткової зміни загальної суми, що має своє відображення в оскаржуваній вимозі.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними інформаційної системи ДПС України ПрАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Правобережна ДПІ з 01.01.2020 року та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI є платником єдиного внеску.
Станом дату винесення вимоги по ПрАТ «ДАЗ» обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 2105851,65 грн., у зв'язку з чим ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про боргу (недоїмки) та надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У відзиві представник відповідача зазначив, що заборгованість зі сплати єдиного внеску (код бюджетної класифікації 71010000) складалась з:
- 693824,10 грн. - єдиний внесок за 3 квартал 2023 року по терміну сплати 09.11.2023 року відповідно до поданого платником податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 07.11.2023 року № 9298049217, у т.ч, за серпень 2023 року (несплачені суми станом на 29.02.2023 р.) у сумі 177034,99 грн. за вересень 2023 року у сумі 516789,11 грн.;
- 1 412 027,55 грн. - єдиний внесок за 4 квартал 2023 року по терміну сплати 09.02.2023 року відповідно до поданого платником податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 08.02.2023 року №9381996389, у т.ч. за жовтень 2023 року у сумі 497552,80 грн., за листопад 2023 року у сумі 483091,59 грн., за грудень 2023 року у сумі 431383,16 грн.
Тобто, борг станом на 29.02.2024 року з єдиного внеску у сумі 2105851,65 грн. виник у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань згідно зі звітами та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Суд звертає увагу, що представником позивача в підтвердження своєї позиції щодо неправильності розрахунку суми боргу з ЄСВ жодних доказів надано не було.
При цьому, позивач у позові, а його представник у судовому засіданні не спростовує наявність у підприємства заборгованості, а лише вказує на невідповідність суми боргу, оскільки, на його думку, вона повинна бути меншою, але власного розрахунку імовірної суми боргу не надає.
Відповідачем у якості доказів правомірності визначення суми недоїмки, зазначеної у спірній вимозі, долучено до матеріалів справи інтегровану картку позивача за 2024 рік, відповідно до якої за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, що й стало підставою для формування спірної вимоги.
Крім того, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що всі суми єдиного внеску, які обліковуються, визначені на підставі документів, поданих позивачем. Тобто, контролюючий орган не визначає суму єдиного внеску до сплати при формуванні вимоги, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності.
При цьому, суд звертає увагу на положення абз.6 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, відповідно яких не підлягають оскарженню зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, самостійно визначені платником.
Враховуючи викладене вище та те, що за позивачем станом на день винесення вимоги обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2105851,65 грн., а тому суд доходить висновку, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ 04.03.2024 №Ю-12995-0436/66 є правомірною.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
У позові Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Повний текст складений 25.07.2024 р.
Суддя А.В. Савченко