22 липня 2024 рокуСправа № 160/14243/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених сум, -
31.05.2024 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 переплачену виплату одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 12456 грн. 30 коп. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість грн. 30 коп.) на користь військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 року позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, а саме для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропущення; надати уточнену позовну заяву в якій зазначити інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Позивачем було отримано копію зазначеної ухвали, та 24.06.2024 року на її виконання подано до суду дві заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування яких зазначено, що у зв'язку з агресію російської федерації проти України військова частина постійно приймає участь в бойових діях, йде повсякденна ротація особового складу, переміщення пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 . Також, на тимчасовому місці дислокації позивача постійно вимикають освітлення та відсутній інтернет. Окремо звертає увагу, що у зв'язку з поданням до Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/31555/23 відзиву військової частини до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених сум, були пропущені строки звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання поважними та поновлення строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені норми кореспондуються з приписами частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас, частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, з урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 при звільненні з військової служби ОСОБА_1 26 вересня 2023 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №114 від 26.09.2023р. у запас за підпунктом “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» було переплачено виплату одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 12456 грн. 30 коп. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість грн. 30 коп.).
Так з доданих матеріалів до позовної заяви вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №19 від 19.01.2024 року внесено зміни до наказу командира частини №114 від 26.09.2023 року та викладено пункт 1.2 вищевказаного наказу в наступній редакції: абз.8 «виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби у розмірі 68% місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних місяців служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 зі змінами».
У постанові від 22 січня 2020 року у справі №813/1045/18 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу за позовом військової частини до військовослужбовця про стягнення з останнього матеріальної шкоди, завданої ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, дійшла висновку, що спір у справі щодо відшкодування державі в особі військової частини НОМЕР_2 шкоди, завданої військовослужбовцем шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов'язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір саме пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
Суд зазначає, що у контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений абзацом 2 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у справі №420/4099/20 від 24 червня 2021 року, у справі №580/1911/21 від 02 лютого 2023 року, у справі № 540/3466/21 від 26 жовтня 2023 року та підстави для відступлення від нього відсутні.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Слід наголосити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Так, підстави для звернення до суду з даною позовною заявою у позивача виникли з 19.01.2024 року після прийняття ним наказу від 19.01.2024 року №19.
При цьому, позивачем зазначено, що строк ним пропущено у зв'язку з поданням до Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/31555/23 відзиву військової частини до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених сум.
Суд ураховує, що дійсно у позивача могли бути об'єктивні підстави несвоєчасної реалізації права на звернення до суду, проте неналежна організація процесу звернення до суду з позовом з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного звернення до суду є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо вчасного подання позовної заяви.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 160/4008/23.
Позивачем, також не було надано жодного доказу на підтвердження того, що участь військової частини в бойових діях, ротація особового складу, переміщення пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 , вимикнення освітлення та відсутність інтернету завадили позивачу своєчасно звернутись до суду з даною позовною заявою.
Отже, Військовій частині НОМЕР_1 стало відомо про факт наявності переплати одноразової грошової допомоги при звільнені 19.01.2024 року, а саме з дня винесення наказу №19 від 19.01.2024 року, яким внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №114 від 26.09.2023 року, а тому, саме з цього часу у позивача, як суб'єкта владних повноважень, виникли підстави для пред'явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі.
Позовна заява надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд” 31.05.2024 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції суду.
Таким чином, позивачем пропущено встановлений чинним законодавством строк звернення до суду з даним позовом.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що наведені позивачем підстави пропущення встановленого чинним законодавством строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані поважними у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
В зв'язку з перебуванням головуючого судді Озерянської С.І. у черговій щорічній відпустці 21.06.2024 та з 24.06.2024 року по 19.07.2024 року, ухвала постановлена 22.07.2024 року у перший робочий день.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених сум - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом із адміністративним позовом та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною в адміністративному позові адресою.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська