26 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3989/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Камінь-Каширського відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Камінь-Каширського відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 закордонного паспорта громадянина України у формі книжечки старого зразка без електронного носія.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач 14.02.2024 звернулася до Камінь-Каширського відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон затвердженим Постановою Верховної Ради від 26.06.1992 №2503-ХІІ та Постановою Верховної Ради від 23.02.2007 №719-V без реєстрації в Єдиному державному демографічному реєстрі (далі - ЄДДР), що не містить безконтактного електронного носія з біометричними даними, без присвоєння УНЗР та обробки персональних даних. При цьому, жодної згоди на обробку персональних даних відносно себе (в тому числі присвоєння УНЗР, зняття біометричних даних, тобто відцифрування обличчя, підпису та відбитків пальців рук, включення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру) позивач не надала та категорично заборонила формування по відношенню до себе унікального номеру запису у реєстрі чи будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо.
Відповідач відмовив у задоволенні її заяви щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без реєстрації в ЄДДР, що не містить безконтактного електронного носія з біометричними даними, без присвоєння УНЗР та обробки персональних даних, про що свідчить лист №0715-63/0715.1-24 від 09.03.2024.
Дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що суперечать Конституції України, порушують власне право на ім'я, свободу світогляду та віросповідання, недоторканість, здоров'я, честь та гідність, невтручання в особисте та сімейне життя. Крім того, вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №Пз/9901/2/18 (806/3265/17).
З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У поданому до суду відзиві представник відповідачів вважає позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні з наступних підстав.
Позивач звернулась до Камінь-Каширського відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області із заявою у довільній формі щодо можливості оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон без унікального номеру запису в реєстрі за релігійними переконаннями в порядку Закону України “Про звернення громадян”. Заява позивача була розглянута відповідачем у строки та порядку, передбачені законодавством про звернення громадян, а ОСОБА_1 надана обгрунтована відповідь. Крім того, Камінь-Каширським відділом Управління Державної міграційної служби України у Волинській області не створено перешкоди позивачу у реалізації права на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, натомість надавалися повні та всебічні роз'яснення щодо порядку та процедури оформлення паспорту.
Представник відповідачів зазначила, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З 20.12.2016 органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152, а відтак у Камінь-Каширського відділу УДМС України у Волинській області відсутні правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія. Зазначила, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №Пз/9901/2/18 (806/3265/17), стосується визнання протиправною відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06. 1992 №2503-ХІІ, а аж ніяк не паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
З наведених підстав представник відповідачів просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
14.02.2024 позивач звернулась до Камінь-Каширського відділу УДМС України у Волинській області з заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон затвердженим Постановою Верховної Ради від 26.06.1992 №2503-ХІІ та Постановою Верховної Ради від 23.02.2007 №719-V без реєстрації в ЄДДР, що не містить безконтактного електронного носія з біометричними даними, без присвоєння УНЗР та обробки персональних даних. При цьому, жодної згоди на обробку персональних даних відносно себе (в тому числі присвоєння УНЗР, зняття біометричних даних, тобто відцифрування обличчя, підпису та відбитків пальців рук, включення цих даних до Єдиного державного демографічного реєстру) позивач не надала та категорично заборонила формування по відношенню до себе унікального номеру запису у реєстрі чи будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо (а.с.8-10)
На вказане звернення позивача, відповідач листом від 09.03.2024 №0715-63/0715.1-24 дав відповідь, у якій роз'яснив правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Не погоджуючись з такими діями відповідачів, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначаються Законом України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон України №5492-VI), Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 (далі - Постанова №152) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №1001), Порядком отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №669 (далі - Порядок №669) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 №628.
Статтею 24 Конституції України визначено, що всі громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.4 Закону України №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Положеннями абзацу третього ч.1 ст.4 Закону України №5492-VI визначено, що єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до п.6, п.7 ч.1 ст.3 Закону України №5492-VI для цілей цього Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо; ім'я особи - прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частиною 3 статті 13 Закону зазначено, що паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України” від 14.07.2016 №1474-УІІІ внесено зміни до Закону України №5492-VI, які набрали чинності з 01.10. 2016.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України №5492-VI визначено, що термін “безконтактний електронний носій” вживається у значенні, як імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, це паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Частиною 3 ст.13 Закону України №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші визначені Законом документи містять безконтактний електронний носій.
Нормами ч.1, 2, 5 ст.15 Закону України №5492-VI встановлені вимоги до бланків документів та їх форми, а саме: бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки документів, в які імплантовано безконтактний електронний носій для внесення персональних даних, біометричних даних, параметрів та іншої інформації про особу, повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного Герба України.
Згідно з вимогами ч.1-4, 7 ст.22 Закону України №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягни шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягни шістнадцятирічного віку, - на 10 років. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім'я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).
Відповідно до частини 2 статті 15 та частини 2 статті 22 Закону України №5492-VI Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07.05.2014 №152 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №1001) “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон”, якою затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Частиною четвертою цієї постанови визначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Таким чином, з огляду на викладене, відповідно до норм чинного законодавства з 20.12.2016 органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою.
Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року було припинено, а тому у відповідача відсутні законні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
Відповідно до пункту 1 Постанови №152 паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
Також, пунктами 12, 13, 14 Постанови №152 передбачено внесення інформації до Єдиного демографічного реєстру (далі реєстр), яке здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС (далі - відомчі інформаційні системи).
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
До заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон:
1) прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я);
2) дата народження;
3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);
4) стать;
5) дата та підстави набуття громадянства;
6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);
7) відцифрований образ обличчя особи;
8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;
9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку);
10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, АДРЕСА_1 );
11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;
12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон;
13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження);
14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати;
15) дата заповнення заяви-анкети.
Частиною 2 Порядку № 669 визначено, що у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта отримуються відцифровані відбитки пальців рук і вносяться до Реєстру.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві в обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який затверджено Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992.
Однак, в даній Постанові Верховної Ради України №2503-ХІІвід 26.06.1992 (з урахуванням змін викладених у постанові Верховної Ради України від 23.02.2007 №719-V), а саме у пункті 5 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон зазначено, що додаткова інформація (зокрема біометрична) про пред'явника паспорта, зміст якої визначається відповідно до законодавства, може відтворюватися на безконтактному електронному носієві, вмонтованому в паспорт.
При вирішенні даної справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду, який у справі №0240/3048/18-а (постанова від 24.06.2021) зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про те, що прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20.12.2016 припинено.
Виходячи із системного аналізу норм права, суд також має зазначити, що оформлення, видача документа, що посвідчує особу (незалежно від того містить або не містить безконтактний носій) неможливо без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорту підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Позивач у своєму позові посилається на рішення Верховного Суду у справі №806/3265/17 (ПЗ/9901/18). Однак, суд вважає зазначене посилання недоречним, оскільки зазначене рішення стосується оформлення та видачі паспорта громадянина України, а не паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Також позивач стверджує, що Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 було визначено невідповідність Конституції України (неконституційність), а також статті 8 Європейської конвенції з прав людини Закону №5492-VI.
Зазначене твердження суд також не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.1 статті 150 Конституції України вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України належить виключно до компетенції Конституційного Суду України. Станом на момент звернення позивача до суду Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 за №5492-VІ не визнано таким, що не відповідає Конституції України, а тому його норми є чинними.
Приймаючи рішення по справі, суд також враховує, що лист відповідача №0715-63/0715.1-24 від 09.03.2024 носить інформаційний, роз'яснювальний характер щодо порядку та процедури оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а тому не є рішеннями суб'єктів владних повноважень у розумінні визначення Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною 1статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З наведених норм випливає те, що судовому захисту підлягає лише порушене право.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України “Про звернення громадян” органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Враховуючи вимоги законодавства, відповідачами розглянуто заяву-звернення позивача та листом №0715-63/0715.1-24 від 09.03.2024 проінформовано позивача у визначені законодавством порядку та строки з наданням відповідного роз'яснення щодо порядку оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачі належними та допустимими доказами довели правомірність своїх дій, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Камінь-Каширського відділу управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідачі: Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (43025, м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4, код ЄДРПОУ 37821586).
Камінь-Каширський відділ управління Державної міграційної служби України у Волинській області (44501, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, 8).
Суддя Ю.Ю. Сорока