про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю
за виконанням рішення суду
26 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4703/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Боратинської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Боратинської сільської ради (далі - Боратинська с/р, відповідач) про визнання протиправним рішення від 24.03.2021 № 5/86 та зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га відповідно до заяви від 04.09.2020 та за наслідками розгляду прийняти рішення відповідно до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2021, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області від 24.03.2021 № 5/86 “Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.09.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га в селі Рованці”; зобов'язано Боратинську сільську раду Луцького району Волинської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га відповідно до заяви від 04 вересня 2020 року. Рішення суду набрало законної сили 11.11.2021.
21.06.2024 на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №140/4703/21 на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом зобов'язання Боратинську сільську раду подати звіт про виконання судового рішення в даній справі.
За змістом частини четвертої статті 382 КАС України у судовому засіданні з повідомленням сторін вирішується лише питання про накладення штрафу за клопотанням позивача або за ініціативою судді.
Відтак, клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з урахуванням частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною другою статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 826/18826/14, від 19.11.2018 у справі № 804/10264/15.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Стаття 14 КАС України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі “Шмалько проти України”, заява №60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2021, яке набрало законної сили 11.11.2021, зобов'язано Боратинську сільську раду Луцького району Волинської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га відповідно до заяви від 04.09.2020.
Для примусового виконання рішення суду 20.01.2022 судом було видано виконавчий лист №742/2022р.
26.01.2022 головним державним виконавцем Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Блажівською М.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68365418.
У зв'язку з бездіяльністю державного виконавця щодо належного виконання рішення суду, ОСОБА_1 11.01.2024 було подано скаргу на дії державного виконавця Луцького РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Згідно постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 18.01.2024 визнано дії головного державного виконавця відділу Блажівської М.А. такими, що не в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Зобов'язано головного державного виконавця Блажівську М.А. невідкладно усунути виявлені порушення вимог Закону України “Про виконавче провадження” та вжити усіх необхідних заходів для забезпечення виконання рішення суду.
Однак, вказане не призвело до виконання відповідачем рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 у справі №140/4703/21 та, як наслідок, призвело до порушення відповідачем норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів в частині обов'язковості виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Процесуальний механізм судового контролю застосовується судом на власний розсуд, оскільки зміст статті 382 КАС України передбачає право суду на його застосування, а не обов'язок.
У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статті 382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Примусове виконання судового рішення забезпечується визначеними Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” заходами.
На час звернення заявника із даною заявою не надано доказів про те, що завершена процедура примусового виконання судового рішення органами державної виконавчої служби, що свідчить про передчасність звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки відсутні об'єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним в межах його примусового виконання.
При цьому, суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є можливим та доцільним після того, як вжиті органом державної виконавчої служби заходи не призвели до виконання судового рішення.
Відтак, звернення із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону №1404-VIII першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду належить відмовити.
Керуючись ст.ст.243, 248, 256, 382 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Боратинської сільської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк