Справа № 758/15674/23
18 червня 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника ОСОБА_2 адвоката Невмержицької І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання осіб такими, що не прийняли спадщину, та про визнання спадщини відумерлою
Київська міська рада (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2), третя особа: Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання осіб такими, що не прийняли спадщину та про визнання спадщини відумерлою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що в провадженні Подільського районного суду міста Києва (Суддя Ларіонова Н.М.) знаходиться справа № 758/8505/20 за позовом Київської міської ради до ОСОБА_4 , Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві Гриценко Людмили Леонідівни, третя особа: Гаражний автокооператив "Вікторія" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки приведення її у придатний для використання стан.
З матеріалів даної судової справи позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 02 червня 2022 року складено відповідний актовий запис № 150 та Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії № 612725 від 02.06.2022 року.
Зазначає, що ОСОБА_4 був одиноким громадянином похилого віку, та у зв'язку із відсутністю у померлого родичів чи інших близьких осіб, його поховання було здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується листом Ритуальної служби СКП "Спецкомбінат ПКПО" від 20.11.2023 року за № 249-711.
Крім того, Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило в своєму листі від 22.11.2023 р. за № 01/2105 наступну інформацію:
«Згідно журналу реєстрації трупів в судово-медичному морзі відділу судово- медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був доставлений до відділу судово-медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 20.05.2022 року на підставі направлення на судово-медичне дослідження слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві - В.О. Ворони, з АДРЕСА_1 та зареєстрований за № 3162 від 20.05.2022 року.
Згідно журналу реєстрації трупів в судово-медичному морзі відділу судово- медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи Лікарське свідоцтво про смерть» № 010-3162 від 23.05.2022 року отримав 27.05.2022 року племінник покійного - ОСОБА_5 , (паспорт НОМЕР_1 , прописаний за адресою: АДРЕСА_2 (тел. НОМЕР_2 ). Тіло покійного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з того часу та по 07.09.2022 року знаходилося в морзі відділу судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, племінник покійного, який отримав "Лікарське свідоцтво про смерть", так його й не поховав. Тому, труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно дозволу від 04.08.2022 року начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Київської міської прокуратури - Дмитра Ткачука, було поховано 07.09.2022 року за рахунок держави на Північному кладовищі співробітниками РС СКП "Спецкомбінат ПКПО".
Також, в матеріалах судової справи № 758/8505/20 міститься лист Одинадцятої київської державної нотаріальної контори № 2327/01-16 від 08.06.2023 року, в якому повідомляється, що в провадженні нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 842/2022 до майна ОСОБА_4 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи, до нотаріальної контори звернулися із заявами про прийняття спадщини гр. відповідач 2 та брат спадкодавця відповідач 1.
Окрім того, гр. ОСОБА_6 подала заяву про відмову про прийняття спадщини.
Проте, Київська міська рада вважає, що відповідач 1 та відповідач 2 не є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , оскільки відповідач 2 не є спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом, а є сторонньою особою, а відповідач 1 не звернувся із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, відтак, пропустив його та не прийняв спадщину. Зазначені обставини, що є підставою позовних вимог, підтверджуються матеріалами спадкової справи № 842/2022, яка заведена Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою.
Згідно з інформацією, наданою Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією від 21.11.2023 року за № 106-10460: відповідно до даних інформаційної системи «Реєстр територіальної громади міста Києва», за адресою: АДРЕСА_1 , значився зареєстрованим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27 грудня 1983 року та знятий з реєстрації 02.06.2022 року у зв'язку зі смертю.
Відповідно до Довідки про стан заборгованості, виданої Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 20.11.2023 року за № 02/07/00-981 за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.11.2023 року наявний борг за житлово-комунальні послуги в сумі 6000,09 грн.
Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 102340046 від 14.11.2023 року про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи за вказаною адресою відсутні.
Таким чином, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця ОСОБА_4 - м. Київ, Подільський район.
Відповідно до листа Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 21.11.2023 р. № 062/14-15230 (И-2023) та викопіювання з поповерхового плану, право власності на 2-кімнатну квартиру, розташовану на 7-му поверсі 9-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,40 кв.м., житловою площею 26,80 кв.м., зареєстроване за ОСОБА_4 : 1/2 ч. - на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 17.01.1995, 1/2 ч. - на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 19.10.2007.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.11.2023 р. № 354305692 відомості за параметрами: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо нерухомого майна - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.
Отже, після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивачу відомо, що ОСОБА_4 не складав заповіти та не укладав спадкових договорів, і станом на дату подання позову відсутня інформація щодо успадкування спадщини після смерті ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, вбачається, що після смерті ОСОБА_4 відсутні спадкоємці за законом та за заповітом, а також відсутні відомості щодо осіб, які усунені від права на спадкування чи мали б право на спадщину, але не прийняли чи відмовились від її прийняття.
Відтак, у Одинадцятої київської державної нотаріальної контори відсутні законні підстави для видачі відповідачу 1 та/або відповідачу 2 свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_4 .
Також не є такою особою і відповідач 2, яка взагалі не відноситься до спадкоємців жодної черги за законом. Заповіт на відповідача 2 від ОСОБА_4 також відсутній. А її заява про прийняття спадщини не підтверджується жодними доказами існування її права на спадщину за законом на спадкове майно померлого ОСОБА_4 .
А отже, з підстав, викладених вище, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.12.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
14.02.2024 року від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що відповідач 2 є племінницею померлого ОСОБА_4 . Зазначає, що померлий проживав з племінницею з 2008 року по момент смерті, маючи спільний побут, взаємні права і обов'язки, спільне харчування і відпочинок. Також, зазначено, що відповідач 1 є рідним братом померлого та входить до другої черги спадкування за законом. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості позову.
21.02.2024 року від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що він та його брат були особами похилого віку, засобами телефонного зв'язку не користувались та про смерть йому повідомили органи місцевої влади. Також, зазначив, що у період дії військового стану думав що звертається з заявою про прийняття спадщини вчасно, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
27.02.2024 року третя особа, також, надала відзив на позов у яких заперечували по суті позовних вимог, зазначили, що спадщина не є відумерлою та була прийнята згідно вимог 1264 ЦК України.
08.04.2024 протокольною Ухвалою Подільського районного суду міста Києва було закрито підготовче судове засідання, призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, у ньому викладених, просила його задовольнити.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач 2 та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 02 червня 2022 року складено відповідний актовий запис № 150 та Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії № 612725 від 02.06.2022 року (а.с. 16).
Поховання ОСОБА_4 було здійснено за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується листом Ритуальної служби СКП "Спецкомбінат ПКПО" від 20.11.2023 року за № 249-711 (а.с. 17).
Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило в своєму листі від 22.11.2023 р. за № 01/2105 наступну інформацію: «Згідно журналу реєстрації трупів в судово-медичному морзі відділу судово- медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був доставлений до відділу судово-медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 20.05.2022 року на підставі направлення на судово-медичне дослідження слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві - В.О. Ворони, з АДРЕСА_1 та зареєстрований за № 3162 від 20.05.2022 року.
Згідно журналу реєстрації трупів в судово-медичному морзі відділу судово- медичної експертизи трупів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № Лікарське свідоцтво про смерть» № 010-3162 від 23.05.2022 року отримав 27.05.2022 року племінник покійного - ОСОБА_5 , (паспорт НОМЕР_1 , прописаний за адресою: АДРЕСА_2 (тел. НОМЕР_2 ). Тіло покійного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з того часу та по 07.09.2022 року знаходилося в морзі відділу судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, племінник покійного, який отримав "Лікарське свідоцтво про смерть", так його й не поховав. Тому, труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно дозволу від 04.08.2022 року начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Київської міської прокуратури - Дмитра Ткачука, було поховано 07.09.2022 року за рахунок держави на Північному кладовищі співробітниками РС СКП "Спецкомбінат ПКПО" (а.с. 18).
Як встановлено судом в матеріалах судової справи № 758/8505/20 міститься лист Одинадцятої київської державної нотаріальної контори № 2327/01-16 від 08.06.2023 року, в якому повідомляється, що в провадженні нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 842/2022 до майна ОСОБА_4 (а.с. 14-15).
Відповідно до даних інформаційної системи «Реєстр територіальної громади міста Києва», за адресою: АДРЕСА_1 , значився зареєстрованим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27 грудня 1983 року та знятий з реєстрації 02.06.2022 року у зв'язку зі смертю (а.с. 8).
Згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 102340046 від 14.11.2023 року про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи за вказаною адресою відсутні (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 статті 1277 Цивільного кодексу України умовами відумерлості спадщини є відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.
Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спадкоємці за законом в цій справі наявні, вони не усунені від права на спадкування, не відмовлялись від її прийняття.
Суд приймає доводи представника відповідача 2, про той факт, що відповідачка 2 є племінницею померлого ОСОБА_4 . Після смерті тітки ОСОБА_7 (дружини ОСОБА_4 ) в 2007 році, відповідачкою 2 разом із чоловіком було прийнято рішення забрати до себе ОСОБА_4 , якому на той момент було 70 років і він потребував постійного догляду. Дітей у ОСОБА_4 не було.
Приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 86 років. В період з 09.03.2022 року по 31.08.2022 року відповідач 2 перебувала за межами України через збройну агресію російської федерації проти України, що підтверджується листом Державної прикордонної служби №91/К-11457-17118 від 07.12.2022 року (а.с. 60), а отже приймається судом до уваги. З огляду на вказане, організувати похорони відповідачка 2 не мала можливості.
В жовтні 2022 року відповідач 2 повернулась в Україну та звернулась до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги спадкування.
Відповідач 1 є рідним братом померлого, у зв'язку із чим входить до другої черги спадкування за законом. Вказана обставина зазначена в позовній заяві та є визнанням обставини позивачем відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.
В січні 2023 року відповідач 1 звернувся до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець другої черги за законом. Зазначений спадкоємець від прийняття спадщини не відмовлявся та усунений не був про що свідчать матеріали спадкової справи № 842/2022 (а.с. 98-172).
Також, позивачем визнано факт подання заяви про прийняття спадщини зазначеним спадкоємцем в січні 2023 року та факт відкриття спадщини за заявою відповідача 2 в жовтні 2022 року.
Згідно із ч. 1, ч. 2 статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Вказане кореспондується із положеннями ч. 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, відповідно до яких незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину.
Поряд із вказаним, статтею 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено право нотаріуса відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
У відповідності до висновків, зроблених Верховним Судом в Постанові від 01.04.2019 року по справі № 161/9939/17, суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать докомпетенціїтакого суб'єкта (нотаріуса).
Станом на день звернення до суду ні спадкоємцю відповідачу 2, ні спадкоємцю відповідачу 1 нотаріусом не видано свідоцтво про право на спадщину (з причин перебування в провадженні суду цієї справи) та не відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з будь-яких підстав. Отже, суд приходить до висновку, що позов є передчасним, оскільки виключно до повноважень нотаріуса відноситься визначення кола спадкоємців та питання видачі свідоцтва про право на спадщину. І лише в подальшому такі дії нотаріуса можуть підлягати судовому контролю.
З огляду на вказане вище, судом приймаються до уваги доводи представника відповідача 2 про те, що у даній справі не настали обставини, передбачені ч. 1 ст. 1277 ЦК України, які є передумовою визнання спадщини відумерлою, оскільки після смерті спадкодавця є спадкоємці, зазначені спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини, від спадщини не відмовлялись та не були усунені від права спадкування.
При цьому, за такого складу обставин саме на нотаріуса покладено права та обов'язки визначати, чи є заявники спадкоємцями, чи своєчасно вони звернулися із заявами про прийняття спадщини та чи належить видавати їм свідоцтво про право на спадщину або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із чим, позов про визнання спадщини відумерлою у даному випадку є передчасним.
Відповідно до статті 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 14.12.2022 року в справі №461/12525/15ц «законодавство не містить положень про можливість територіальної громади отримати відчужене майно в натурі та/або способи захисту інтересів територіальної громади у випадку, якщо спадщина була незаконно передана особі- спадкоємцю, зокрема, на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, та у випадку, коли спадщина такою особою була вже відчужена іншій особі, що позбавило територіальну громаду отримати майно у свою власність як відумерле в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.
Відтак, за встановлених фактичних обставин у цій справі при відчуженні спадкового майна територіальна громада має право лише на відшкодування вартості спадкового майна за ринковими цінами, а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та передачу її позивачу задоволенню не підлягають.
Тобто, саме в залежності від того, чи буде видано спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину, навіть за умови пропуску строку на її прийняття, у територіальної громади виникне право на судовий захист шляхом визнання такого свідоцтва недійсним, визнання спадщини відумерлою та отримання майна в натурі або відшкодування його вартості, що повторно вказує на передчасність даного позову.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що позивач в позовній заяві зазначає про те, що відповідачем 1 заяву про прийняття спадщини подано із пропуском строків для прийняття спадщини. При цьому зазначає, що подання заяви відповідачем 1 було в січні 2023 року є порушенням строку, встановленого в ст. 1270 Цивільного кодексу України. Згідно доводами позивача, строки прийняття спадщини (10 місяців), встановлені у п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах відповідно до висновків, наведених у Постановах Верховного Суду від 25.01.2023 року у справі №676/47/21 та від 21.06.2023 року у справі №175/1404/19.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (станом на момент подання заяв відповідачами про прийняття спадщини) перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідач 1, якому 88 років, подав заяву про прийняття спадщини через 8 місяців після смерті рідного брата з урахуванням строків, визначених зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, про що свідчать матеріали спадкової справи № 842/2022 (а.с. 98-172).
При цьому, нотаріус не відмовив відповідачу 1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском ним строку на прийняття спадщини, що очевидно мало б наслідком звернення його до суду із позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. А отже, і немає правових підстав для звернення відповідача 1 до суду із таким позовом, оскільки відсутня відмова нотаріуса, як обов'язкова передумова для подання такого позову. Отже, можливість реалізації такого права прямо залежить від наявності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Разом із тим, судом встановлено, що співвідповідачі на даний час не можуть реалізувати таке право, оскільки позбавлені можливості отримати свідоцтво про право на спадщину чи відмову у видачі такого свідоцтва.
Так, відповідно до п. 3 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Згідно із п. 4.13. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Тобто, сам факт подачі даного позову позивач позбавляє співвідповідачів можливості отримати свідоцтво про право на спадщину або відмову в отриманні свідоцтва та реалізації права на додатковий строк для прийняття спадщини.
Щодо безпідставності позовної вимоги про визнання відповідачів такими, що не прийняли спадщину після померлого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні цих вимог.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Як зазначено вище, співвідповідачі, як спадкоємці за законом, прийняли спадщину і подали відповідні заяви нотаріусу. Відповідач 1 є спадкоємцем другої черги за законом, відповідач 2 є спадкоємцем четвертої черги за законом.
Цивільним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав органу місцевого самоврядування, як визнання осіб такими, що не прийняли спадщину. Статтею 1224 ЦК України передбачено підстави для усунення осіб від права на спадкування, однак таких вимог позивач не заявляв.
Також, відсутні будь-які відомості про те, що позивач звертався до суду і оскаржував дії нотаріуса щодо прийняття заяв від спадкоємців про прийняття ними спадщини.
За змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, п.70) суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, позивач, як суб'єкт владних повноважень місцевого рівня, фактично стверджує, що мало місце неналежне урядування Кабінетом Міністрів України правовідносин щодо строків на прийняття спадщини. В той же час, позивач, як суб'єкт владних повноважень, має намір використати помилки Кабінету Міністрів України, що суперечить принципу належного урядування, оскільки ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Отже, судом зазначається, що законні спадкоємці, покладаючись на чинні нормативно-правові акти, не можуть бути позбавлені законної спадщини.
Підсумовуючи вказане вище, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, враховуючи, що у даному спорі наявні спадкоємці, які подали заяви про прийняття спадщини, від спадщини не відмовились, не були усунені від права спадкування, нотаріусом не вирішено питання про видачу свідоцтва про право на спадщину чи відмову у його видачі, вимоги позовної заяви щодо визнання спірного майна відумерлою спадщину є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають. А, позовні вимоги про визнання осіб такими, що не прийняли спадщину, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, тому, також, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 27, 81, 141, 174, 175-177, 264. 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Київської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову - Одинадцята київська державна нотаріальна контора, про визнання осіб такими, що не прийняли спадщину, та про визнання спадщини відумерлою - залишити без задоволення;
Повне найменування сторін:
Позивач - Київська міська рада (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);
Відповідач 1 - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач 2 - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 );
третя особа: Одинадцята київська державна нотаріальна контора (місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Левка Лук'яненка, буд. 2Д, код ЄДРПОУ:02883179);
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Гребенюк