м. Вінниця
22 липня 2024 р. Справа № 120/2317/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,
секретаря судового засідання Ридванської Наталії Борисівни
позивача Ветушинського Геннадія Івановича
представника відповідача ОСОБА_1
свідка ОСОБА_2
свідка ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Позивач просить суд (після уточнення позовних вимог у заяві від 12.04.2024):
- визнати протиправним наказ Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 №285-к «Про звільнення ОСОБА_5 »;
- поновити ОСОБА_4 на рівнозначній посаді державної служби у Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, а саме: на посаді головного державного інспектора відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач зазначає, що вважає протиправним Наказ Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 №285-к «Про звільнення ОСОБА_5 », яким його звільнено з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, згідно пункту 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» (у зв'язку з ліквідацією), оскільки, на думку позивача, має місце не ліквідація, а реорганізація Управління Держпраці у Вінницькій області, що слугує однією з самостійних підстав для визнання протиправним Наказу від 26.01.2024. Крім цього, позивач зазначає, що відповідач залишив поза увагою наявність його письмової згоди на переведення, викладеної у заяві від 29.11.2022.
Ухвалою суду від 01.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.03.2024 представник Управління Держпраці у Вінницькій області надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», наказу Держпраці від 17.01.2022 №26 «Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області», Управління Держпраці у Вінницькій області перебуває в стані припинення та з 06.12.2022, на підставі наказу Державної служби з питань праці (далі - Держпраці) від 05.12.2022 №235 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій», припинило здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, у зв'язку з чим на виконання Окремого доручення Голови Держпраці від 18.01.2022 №д-9/1/7-22 відбулося вивільнення працівників ліквідованого управління, у тому числі наказом Управління від 12.12.2022 №264-к «Про звільнення ОСОБА_5 », згідно пункту 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» звільнено ОСОБА_4 , у зв'язку з ліквідацією державного органу.
Відповідач зазначає, що даний наказ позивач оскаржив до Вінницького окружного адміністративного суду та на виконання рішення суду від 10.05.2023 у справі №120/248/23 ОСОБА_4 поновлено на посаді в Управлінні Держпраці у Вінницькій області з 12.12.2023 згідно Наказу голови з ліквідаційної комісії Управління від 16.05.202 №276-к.
У подальшому, листом Управління Держпраці у Вінницькій області від 12.12.2023 №ВН/13.4/2110-22 «Попередження про наступне звільнення та пропозиція щодо зайняття вакантних посад» позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Управління відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14, при цьому запропоновано розглянути можливість переведення до Центрально-Західного Управління та зайняти одну із запропонованих посад згідно з Переліком вакантних посад державних службовців категорії В (підкатегорії В1). Наказом голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 №285-к "Про звільнення ОСОБА_5 " позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів з 26.01.2024 у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (друге звільнення). Тобто, позивачу перед звільненням запропоновано посаду в новоутвореному Міжрегіональному управлінні, проте він не погодився, що на думку відповідача, ще раз свідчить про відсутність його наміру працювати в територіальному органі Держпраці.
Отже, враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що будь-яких обставин протиправності наказу про звільнення не існує.
18.03.2024 позивач надіслав відповідь на відзив, у якій зазначає, що відповідач не надавав йому пропозиції інших рівнозначних посад державної служби в порядку визначеному частиною третьою статті 87 3У №889-VI, оскільки не попереджав про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті (реорганізація державного органу).
Позивач вважає, що за відсутності самої події попередження про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 ЗУ №889-VIII (реорганізація державного органу) з одночасною пропозицією рівнозначних посад державної служби, у нього не могло виникнути і зобов'язань, визначених частиною третьою статті 87 ЗУ №889-VIII, перед відповідачем. Вказує, що відповідач тричі попереджав його про наступне звільнення на підставі пункту частини першої статті 87 ЗУ №889-VIII (ліквідація державного органу), але жодного разу не попереджав про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 ЗУ №889-VIII (реорганізація державного органу).
Зазначає, що частина третя статті 87 ЗУ №889-VI не передбачає можливості пропозиції рівнозначних посад державної служби при попередженні про заплановане звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 ЗУ №889-VII (ліквідація державного органу). Звертає увагу, що стаття 41 ЗУ №889-VIII передбачає можливість переведення, яке не пов'язується із припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення. Саме зазначені положення статті 41 ЗУ №889-VIII начальник Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці роз'яснив голові комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області листом від 11.12.2023 №13/1/9581-23 в додаток до якого надав перелік вакантних посад в Міжрегіональному управлінні. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 ЗУ №889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Відповідно до частини другої статті 41 ЗУ №889-VII переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Отже, на думку позивача, для його переведення в порядку пункту 2 частини першої статті 41 ЗУ №889-VIII необхідна його згода на переведення, а також спільне рішення голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області та начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці. За відсутності спільного рішення голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області та начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, його переведення відбутися не може, навіть за наявності його згоди.
Вказує, що свою згоду на переведення, він висловив у заяві від 29.11.2022, в задоволенні якої йому було відмовлено з посиланням на пункт 2 частини першої статті 41 ЗУ №889-VIII. Заяви від 29.11.2022 про переведення позивач не відкликав. Бажання продовжити проходження державної служби в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці ним підтверджено заявою від 10.01.2024 та заявою від 26.01.2024.
Тому, на переконання ОСОБА_4 , відповідач у відзиві на позовну заяву не навів вагомих обґрунтувань та не надав достатніх доказів, якими б заперечив його правову позицію.
21.03.2024 представник Управління Держпраці у Вінницькій області надіслав заперечення, у яких вказує, що при другому звільненні суб'єкт призначення використав свої дискреційні повноваження та надав пропозицію щодо вакантних посад у новоутвореному органі з метою уникнення подальших судових спорів, тому вважає, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, а ліквідація Управління Держпраці відбулася у встановленому законом порядку.
03.04.2024 позивачем заявлено клопотання про виклик свідків та клопотання про заміну сторони правонаступником.
У судовому засіданні 03.04.2024 суд зобов'язав позивача надати додаткові письмові пояснення щодо пункту 2 позовних вимог, а саме: «поновити мене на роботі».
12.04.2024 позивач надав додаткові пояснення, у яких вказав, що вважає найоптимальнішим способом захисту його права у відносинах публічної служби щодо поновлення на роботі - поновлення на рівнозначну посаду державної служби в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, а саме: на посаді головного державного інспектора відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Вінницькій області, оскільки вважає, що завдання та обов'язки за зазначеною посадою повністю відповідають завданням та обов'язкам за посадою головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, з якої його звільнено.
У судовому засіданні 12.04.2024 судом поставлено на розгляд клопотання позивача про заміну сторони правонаступником. Позивач просив суд задовольнити дане клопотання, представник відповідача заперечували проти задоволення.
Ухвалою суду від 12.04.2024 у задоволенні клопотання позивача про заміну сторони правонаступником відмовлено. Залучено до участі у справі співвідповідача - Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
24.04.2024 представник Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці наслав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що відповідно до Положення про Державну службу з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11.02.2015 №96 (зі змінами), та п.2 постанови КМУ від 12.01.2022 №14 Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі - Постанова №14) до новоутвореного Центрально-Західного міжрегіонального управління перейшли повноваження та функції ліквідованого Управління, проте жодним нормативно-правовим актом не передбачено перехід зобов'язань та обов'язків Управління до Міжрегіонального управління. Положення Постанови №14 та інших нормативно-правових актів щодо прийняття рішень про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань праці у судовому порядку не оскаржувалися, інформація про визнання їх протиправними та нечинними відсутня. Відповідно до Положення про Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Державної служби з питань праці (далі - Держпраці) від 23.09.2023 №171, Міжрегіональне управління не є правонаступником ліквідованого Управління, відтак не несе зобов'язання по його звільненим працівникам.
29.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що на його думку, співвідповідач, в питанні правонаступництва у даній справі, маніпулює зазначеним в змісті ПКМУ від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі - ПКМУ №14) та наказу Державної служби України з питань праці від 05.12.2022 №235 (далі - наказ №235), адже у інших судових справах саме змістом ПКМУ №14 та наказу №235 обґрунтовується юридичний факт реорганізації територіальних органів Держпраці та доводяться обставин за якими Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є фактичним правонаступником Управління Держпраці у Вінницькій області, Управлінь Держпраці у Хмельницькій області, Управління Держпраці у Житомирській області. Факт правонаступництва підтверджено багаточисленними судовими рішеннями, інформація про які міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У судовому засіданні 07.05.2024 судом поставлено на розгляд клопотання позивача про виклик свідків. Позивач просив дане клопотання задовольнити, представник відповідача заперечувала. Суд, протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про виклик свідків.
21.06.2024 позивач заявив клопотання про виклик свідка - ОСОБА_2 , обґрунтовуючи це тим, що свідок зможе дати показання щодо обставин, пов'язаних із звільненням ОСОБА_4 у тому числі і стосовно обставин, які стосуються події підтвердження надання ним згоди на переведення, яка відбулася 12.01.2024.
21.06.2024 представниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці заявила клопотання про виклик свідка - ОСОБА_3 . Клопотання обґрунтовує тим, що вказаний свідок може підтвердити про факти, якими спростовуються позовні вимоги ОСОБА_4 , а саме: стосовно його ознайомлення з пропозиціями згідно переліку вакантних посад державних службовців категорії В (підкатегорії В1), рівнозначних посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління і нижчих посад в Центрально-Західному управлінні відповідно до професійних компетенцій та відсутність письмової згоди ОСОБА_4 на зайняття однієї з посад згідно даного переліку.
У судовому засіданні 01.07.2024 позивач та представниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці підтримали заявлені клопотання про виклик свідків, представниця Управління Держпраці у Вінницькій області заперечували проти задоволення клопотання позивача.
Ухвалою суду від 01.07.2024 клопотання позивача про виклик свідка задоволено та викликано для надання пояснень в судове засідання в якості свідка ОСОБА_2 . Клопотання представника відповідача про виклик свідка задоволено та викликано для надання пояснень в судове засідання в якості свідка голову комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області - ОСОБА_3 .
10.07.2024 представник Управління Держпраці у Вінницькій області подала заяву, у якій просила суд закрити провадження у справі.
15.07.2024 ОСОБА_3 подав письмові пояснення, у яких повідомляє суд, що ОСОБА_4 перед звільненням запропоновано посаду в новоутвореному Міжрегіональному управлінні, проте він не погодився та не надав протягом визначеного строку письмової згоди, що свідчить про відсутність його наміру працювати в територіальному органі Держпраці. Також звертає увагу суду, що жодної усної та письмової згоди на адресу ліквідованого управління та особисто йому, як голові ліквідаційної комісії, ОСОБА_4 не надавалося. Крім цього, інформує, що у Вінницькому окружному адміністративному суді розглядалася справа №120/1981/24 за позовом ОСОБА_4 до органів ДВС з приводу виконання рішення суду про поновлення його на роботі, адже позивач вважав, що саме у новоутвореному Міжрегіональному управлінні, а не в Управлінні його автоматично мали поновити на роботі. Проте рішенням першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
16.07.2024 позивач подав клопотання про заміну сторони правонаступником, у якому просить суд здійснити заміну відповідача - Управління Держпраці у Вінницькій області його правонаступником - Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.
У судовому засіданні 16.07.2024 представники відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_1 заперечували проти задоволення клопотання позивача про заміну відповідача правонаступником та просили суд закрити провадження у справі. Позивач ОСОБА_4 заперечував проти закриття провадження у справі, оскільки вважає, що відповідача Управління Держпраці у Вінницькій області не ліквідовано, а реорганізовано, у зв'язку з чим його слід замінити правонаступником.
Ухвалою суду від 16.07.2024 у задоволенні клопотання Управління Держпраці у Вінницькій області про закриття провадження у справі відмовлено. Клопотання позивача про заміну сторони правонаступником задоволено. Замінено відповідача Управління Держпраці у Вінницькій області на його правонаступника - Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
18.07.2024 представником відповідача долучено до матеріалів справи штатний розпис на 2024 рік Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
У судовому засіданні 22.07.2024 позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача Обревко Т.П. заперечувала проти задоволення позовних вимог. Крім цього, судом заслухано пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 пояснив, що Наказом від 12.12.2022 був звільнений з Управління Держпраці у Вінницькій області, тобто в один день з позивачем та поновлений на посаді за рішенням суду. У подальшому, був попереджений головою з ліквідаційної комісії Управління ОСОБА_3 про наступне вивільнення через 30 днів з пропозицією переведення до новоствореного органу після надання згоди та вибору посади з Переліку вакантних посад. Свідок зазначив, що згоди на переведення не надавав, оскільки знайшов нове місце роботи, тому був звільнений наказом від 16.01.2024. На запитання позивача, чи був він присутній, коли ОСОБА_4 надав згоду ОСОБА_3 на переведення, свідок пояснив, що позивач надавав письмову згоду у 2022 році після проведеної наради, у 2024 році позивач також надав згоду, яку зазначив у листах.
ОСОБА_3 на запитання представника відповідача пояснив, що ОСОБА_4 у 2024 році не надав усної чи письмової згоди на переведення до новоствореного органу.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін та свідків, дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що на виконання Окремого доручення Голови Держпраці від 18.01.2022 №Д-9/1/7-22, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці», наказу Держпраці від 17.01.2022 №26 «Про ліквідацію Управління Держпраці у Вінницькій області» відбулось вивільнення працівників.
Наказом Управління від 12.12.2022 №264-к «Про звільнення ОСОБА_5 », згідно пункту 1-1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» звільнено ОСОБА_4 головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління, у зв'язку з ліквідацією державного органу.
Вважаючи даний наказ протиправним, ОСОБА_4 звернувся із позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №120/248/23 адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Держпраці у Вінницькій області від 12.12.2022 №264-к "Про звільнення ОСОБА_5 ".
Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, з 12.12.2022.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 залишено без змін рішення Вінницького окружного адміністративного від 10.05.2023.
На виконання рішення суду Наказом голови з ліквідаційної комісії Управління від 16.05.2023 №276-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_5 » позивача поновлено на посаді в Управлінні Держпраці у Вінницькій області з 12.12.2022.
17.05.2023 позивач отримав попередження про заплановане вивільнення, у якому голова комісії з ліквідації попередив ОСОБА_4 про наступне звільнення з посади, яку він обіймає, не раніше ніж по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження. Вказано, що трудовий договір з ним буде припинено у порядку пункту 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
У листі №ВН/13.4/738-ЦА-22 від 07.12.2023 голова ліквідаційної комісії ОСОБА_7 звернувся до начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з проханням надати перелік вакантних посад державних службовців категорії В (підкатегорії В1), рівнозначних посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області і нижчих посад в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, з метою можливого подальшого переведення ОСОБА_4
Центрально-Західне міжрегіональне управління надало відповідь листом №ЦЗ/1/9581-23 від 11.12.2023 в додаток до якого долучило Перелік вакантних посад державної служби категорії «В», рівнозначних посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці (далі - Перелік).
Листом «Попередження про наступне звільнення та пропозиція щодо зайняття вакантних посад» від 12.12.2023 №ВН/13.4/2110-22 Управління Держпраці у Вінницькій області попередило ОСОБА_4 про повторне звільнення із займаної посади та запропонувало розглянути можливість переведення до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та зайняти одну із запропонованих посад згідно наданого Переліку. Про прийняте рішення та обрану посаду Управління просило повідомити письмово голову комісії з ліквідації Управління протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання цього листа. Також повідомлено, що ненадання позивачем згоди на переведення на іншу посаду по закінченню 30 днів з моменту вручення цього попередження буде вважатися відмовою від запропонованих посад та підставою для звільнення відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». До листа додано Перелік вакантних посад.
Зазначений лист позивач отримав 16.12.2023.
22.12.2023 позивач подав до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України у справі №120/248/23, у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.05.2023 №276-к “Про поновлення на роботі ОСОБА_5 ”;
- зобов'язати Управління Держпраці у Вінницькій області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню ним рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №120/248/23 шляхом ініціювання перед Головою Державної служби України з питань праці питання щодо затвердження та введення в дію тимчасового штатного розпису Управління Держпраці у Вінницькій області з посадою головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів, чим забезпечити хронологію та послідовність дій, спрямованих на дотримання принципу законності при поновленні ОСОБА_4 на посаді державної служби з наступним переведенням на рівнозначну посаду державної служби наявну в Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, яке з 06.12.2022 продовжило виконувати завдання та функції Управління Держпраці у Вінницькій області.
Ухвалою суду від 03.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 .
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 залишено без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.01.2024.
01.01.2024 позивач звернувся із запитом на отримання інформації до начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просив надати належним чином завірену копію звернення Управління Держпраці у Вінницькій області щодо вакантних посад та копію листа від 08.12.2023 з додатком до нього з Переліком.
Листом від 05.01.2024 №ЦЗ/1/13-ЗВ-24 відповідач надав ОСОБА_8 копію листа Управління Держпраці у Вінницькій області від 07.12.2023 та копію листа №ЦЗ/1/9581-23 від 11.12.2023 та додатку до нього.
ОСОБА_4 у листі від 10.01.2024 у відповідь на попередження про наступне звільнення від 12.12.2023 повідомив голову комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області про наступне:
1. З моменту отримання листа Державної служби України з питань праці від 12.12.2023 №2094/1/7.2-38-23а вважає, що в даний час він не володію сукупністю прав чи обов'язків (компетенцією) з вчинення дій спрямованих на прийняття рішення, яким міг би надати згоду на переведення чи/або відмовитись від переведення до Центрально-Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці, оскільки не займає посад державної служби та не має статусу державного службовця. Посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів в структурі Управління Держпраці у Вінницькій області (формально) немає, таку посаду було ліквідовано/скорочено більше року назад;
2. Не заперечує, якщо в результаті взаємних організаційно-розпорядчих рішень, ліквідованого Управління Держпраці у Вінницькій області та його фактичного правонаступника Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №120/248/23 буде виконано шляхом поновлення його на посаду головного державного інспектора відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка є рівнозначною ліквідованій/скороченій посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області.
У листі №ВН/13.4/2120-22 від 25.01.2024 Управління Держпраці у Вінницькій області повідомило ОСОБА_4 , що згода на переведення від нього не надходила, а тому виникла необхідність його появи 26.01.2024 до голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області для остаточного вирішення питання щодо продовження чи припинення державної служби.
26.01.2024 позивач у листі до голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області вказав, що вважає, що на даний час він не займає посад державної служби, відповідно не володіє сукупністю прав чи обов'язків (компетенцією) з вчинення дій визначених ЗУ «Про державну службу», у тому числі і щодо прийняття рішень пов'язаних з процедурою переведення з посади якої (формально) немає (таку посаду державної служби більше року назад ліквідовано/скорочено) та не заперечує, якщо на відновлення його права доступу до державної служби, гарантованого частиною другою статті 38 Конституції України, відповідно і на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №120/248/23 його буде поновлено на посаду головного державного інспектора відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка є рівнозначною ліквідованій/скороченій посаді головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області.
Наказом голови комісії з ліквідації від 26.01.2024 №285-к «Про звільнення Геннадія Ветушинського» звільнено ОСОБА_4 , головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області, з посади 26.01.2024 у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» на підставі попередження про наступне звільнення та пропозиції щодо зайняття вакантних посад №ВН/13.4/2110-22 від 12.12.2023.
Зазначений наказ відповідача від 26.01.2024 №285-к позивач вважає протиправним, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Кабінетом Міністрів України постановою від 12.01.2022 №14 "Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці" (далі - ПКМУ №14) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких, Управління Держпраці у Вінницькій області, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, серед яких, Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Пунктом 3 ПКМУ №14 установлено, що:
1) територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій;
3) міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці - завдання і функції Управління Держпраці у Житомирській області, Управління Держпраці у Хмельницькій області, Управління Держпраці у Вінницькій області.
Наказом Державної служби України з питань праці від 05.12.2022 №235 (далі - наказ №235,) з 06.12.2022 припинено здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах Управлінням Держпраці у Житомирській області, Управлінням Держпраці у Хмельницькій області, Управлінням Держпраці у Вінницькій області та погоджено Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці з 06.12.2022 виконання повноважень та функцій визначених Положенням про Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке затверджено наказом Державної служби з питань праці від 23.09.2022 №171.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Вінницькій області як юридичної особи публічного права та утворення Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із завданнями і функціями Головного управління Держпраці у Вінницькій області у відповідача виникла необхідність у переведенні державних службовців до органу, якому передаються повноваження та функції.
При вирішені спору суд виходить із того, що спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Частиною п'ятою статті 22 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 117-IX) передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення.
Згідно із частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції на момент надіслання позивачеві попередження про наступне звільнення), суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Як установлено судом, відповідач, дотримуючись процедури, передбаченої ст. 87 Закону №889-VIII, листом «Попередження про наступне звільнення та пропозиція щодо зайняття вакантних посад» від 12.12.2023 №ВН/13.4/2110-22 Управління Держпраці у Вінницькій області попередило ОСОБА_4 про повторне звільнення із займаної посади та запропонувало розглянути можливість переведення до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та зайняти одну із запропонованих посад згідно наданого Переліку. Про прийняте рішення та обрану посаду Управління просило повідомити письмово голову комісії з ліквідації Управління протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання цього листа. Також повідомлено, що ненадання позивачем згоди на переведення на іншу посаду по закінченню 30 днів з моменту вручення цього попередження буде вважатися відмовою від запропонованих посад та підставою для звільнення відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». До листа додано Перелік вакантних посад. Зазначений лист позивач отримав 16.12.2023.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем дотриманий обов'язок щодо попередження та надання пропозиції рівнозначної посади.
Однак за закінченням 30-денного терміну, згоди про переведення на обрану з Переліку посаду ОСОБА_4 так і не надав, а лише повідомляв, що не володіє сукупністю прав чи обов'язків (компетенцією з вчинення дій, спрямованих на прийняття рішення, яким міг би надати згоду на переведення чи/або відмовитись від переведення, що вбачається з листів позивача від 10.01.2024 та від 26.01.2024).
Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про державну службу» переведення державних службовців здійснюється лише за згодою державного службовця.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження; доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях, не спростовані позивачем, крім того, не доведено порушення порядку звільнення у зв'язку з відсутністю згоди позивача на переведення у встановлений строк.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що наказ Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 №285-к «Про звільнення ОСОБА_5 » складений у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак не є протиправним та скасуванню не підлягає.
Щодо доводів позивача про надання ним згоди на переведення у заяві від 29.11.2022, то суд зазначає, що обставинам, викладеним у заяві від 29.11.2022 та наслідкам її розгляду надано оцінку у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №120/248/23, яке набрало законної сили та було виконано Управлінням Держпраці у Вінницькій області, що вбачається з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі №120/1981/24, згідно якого ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Даним рішенням установлено, що виконавчий лист №120/238/23 від 10.05.2023 був пред'явлений до примусового виконання лише 26.01.2024, тобто у день ознайомлення позивача з наказом голови комісії з ліквідації Управління Держпраці у Вінницькій області від 26.01.2024 № 285-к, яким його (вже після поновлення на роботі) вдруге звільнено з посади головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління у зв'язку з ліквідацією державного органу, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Звідси випливає, що на момент відкриття виконавчого провадження та його закінчення між сторонами (стягувачем та боржником) існували нові трудові правовідносини, виникнення яких було б неможливим без повного фактичного виконання рішення суду від 10.05.2023 (адже неможливим є звільнення з роботи працівника, якого ще не поновлено на такій роботі).
Тобто, оцінка правовідносинам, які існували до 16.05.2023 (поновлення позивача на посаді) вже надана судом за наслідками розгляду справ №120/248/23 та №120/1981/24.
Рішення у справі №120/1981/24 набрало законної сили 23.04.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В судовому засіданні також досліджено аудіозапис наради від 30.11.2022, що міститься на диску, долученому позивачем до матеріалів позовної заяви. Однак суд вважає, що даний доказ є неналежним та недопустимим та не стосується предмету спору.
Тобто, у даній справі судом надається оцінка правовідносинам, які виникли після поновлення ОСОБА_4 на посаді наказом від 16.05.2023.
Отже, оскільки суд дійшов висновку, що наказ відповідача від 26.01.2024 №285-к «Про звільнення ОСОБА_5 » є правомірним, відповідно, відсутні підстави для поновлення ОСОБА_4 на рівнозначній посаді державної служби у Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 26.07.2024.
Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 44791105).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна